Шипшина — рослина родини розоцвітих

0

Автор: admin | Розділ: Класифікація квіткових рослин | 06-08-2010

У червні-липні в лісах і поблизу доріг часто можна бачити ку­щі шипшини, або дикої троянди, які цвітуть великими рожевими чи білими квітками з сильним приємним запахом. Стебла шипшини, а також черешки і навіть середні жилки листків по­криті гострими шипами, які захищають рослину від поїдання травоїдними тваринами.

Розглянемо будову квітки. Квітколоже увігнуте, схоже на бо кал. По краю цього бокала сидять чашолистки, пелюстки і тичинки. А всередині бокала розміщені маточки; тільки їхні приймочки на довгих стовпчиках трохи видаються назовні. Яскраве забарвлення квіток і багато пилку, що достигає в пиляках числен­них тичинок, приваблюють до квіток шипшини комах. Поїдаючи пилок, комахи запилюють приймочки.

Добре помітна шипшина й восени, коли на ній достигають оранжеві або червоні соковиті «плоди», кожний з яких утворе­ний розрослим квітколожем. Справжні плоди шипшини — добірні білуваті горішки. Вони розвиваються із зав’язі й містяться в бокаловидному квітколожі. Усередині квітколоже покрите жорсткими чіпкими волосками. Щоб з’їсти соковите червоне квітколоже, його доводиться ретельно очищати від горішків і волосків.

Листки в шипшини непарноперисті. На черешку листка роз­міщені 5—7 листочків, верхній з яких не має парного.

У нашій країні багато різних видів шипшини. Особливо різ­номанітні шипшини в Середній Азії й на Кавказі.

Майже всі види шипшини здатні утворювати махрові, тобто з численними пелюстками, квітки. Використовуючи цю власти­вість шипшини, людина вивела багато сортів садових троянд (чайні, поліантові, олійні троянди та багато інших ). З пелюсток олійних троянд добувають пахучу трояндову олію.

Характеристика родини розоцвітих

0

Автор: admin | Розділ: Класифікація квіткових рослин | 05-08-2010

У родині розоцвітих близько 2000 видів; серед них є дерева, і й трави. Рослини цієї родини дуже поширені. Багато з них — цінні плодові рослини. З плодових дерев добре відомі яблуня, груша, вишня, слива, черешня, персик, абрикос, миг­даль, черемха, горобина. З кущів дуже поширені малина, ожи­ни, а з трав — суниці.

Є серед розоцвітих і декоративні кущі, наприклад шипшини, глід і таволга, які часто вирощують як живопліт.

З дикорослих трав родини розоцвітих поширені приворо­тень, перстач прямостоячий, гравілат річковий, та волга в’язолиста.

Зовні розоцвіті надзвичайно різноманітні. Вони дуже відріз­няються між собою будовою органів. Так, листки у шипшини перисті, а в яблуні та багатьох інших рослин — цілісні. Стебло в більшості розоцвітих прямостоячі, з довгими меживузлями, а в суниць вертикальні стебла дуже короткі. Вони несуть розетку листків. Але з пазушних бруньок утворюються повзучі па­гони — вуси.

І тільки будова квіток в основному подібна. Квітка у розо­цвітих правильна, з широким або чашоподібним квітколожем. Оцвітина подвійна, складається з 5 чашолистків і 5 пелюсток. Під чашечкою в багатьох квіток є ще й так звана під чаша — п’ять зелених листкоподібних зубчиків, які прилягають знизу до чашечки. Тичинок у квітці в більшості розоцвітих багато, вони розвиваються по краю квітколожа.

Кількість маточок у квітках різних розоцвітих неоднакова. V деяких рослин маточок багато; вони розміщені в центральній чистині плоского, опуклого або бокаловидного квітколожа. У цих випадках з кожної маточки утворюється окремий плід, м на місці всієї квітки — багато горішків — сухих плодів (шипшина, перстач) або багато кістянок — соковитих плодів (ми лина).

У квітках з великою кількістю маточок квітколоже в міру достигання плодів може розростатися й ставати соковитим, як у шипшини або як у суниць.

У квітках інших розоцвітих рослин є тільки одна маточка, як у вишні, сливи, персика, абрикоса; плоди тут — кістянки. Особливий тип плода — яблуко — розвивається у яблуні, груші, горобини, глоду.

У перстача прямостоячого, на відміну від інших рослин цієї родини, чашечка складається не з 5 чашолистків, а з 4. Віночок також утворений лише з 4 пелюсток. Перстач прямостоячий росте на відкритих, добре зволожених місцях, на узліссях, га­лявинах і серед кущів. Кореневище цього перстача використо­вують для виготовлення ліків.

Культурні рослини родини хрестоцвітих

0

Автор: admin | Розділ: Класифікація квіткових рослин | 05-08-2010

Понад чотири тисячі років тому людина почала вирощувати пусту — рослину з родини хрестоцвітих. Наші предки слов’яни вирощували капусту з IX століття і першими винайшли спосіб квашення.

Родоначальник культурних сортів капусти — капуста дика — і в наш час росте на берегах Середземного моря. Це невелика рослина з високим стеблом і округлими листками, які не утворюють головки. Багато століть вирощувала людина капусту дику, доглядала її й добирала на насіння рослини з великими листками; так з’явилася цінна овочева культура.

Тепер заради головок розводять різноманітні сорти капусти. Крім білоголовкової, вирощують цвітну капусту, в якої для їжі використовують тверді білі суцвіття з недорозвинутими квітками. Брюссельську капусту вирощують заради маленьких голо­чок, які утворюються з пазушних бруньок, а капусту кольрабі — заради товстого соковитого надземного стебла.

Капуста білоголовкова — дворічна рослина. Першого року життя з насіння розвиваються рослини із стрижневою корене­вою системою, коротким стеблом-качаном і великими округлими листками, які утворюють головку. Між листками на стеблі міс­тяться невеликі пазушні бруньки й одна верхівкова.

Зовнішні листки головки зелені. З води й вуглекислого га­зу в хлоропластах цих листків утворюється цукор. Потім, розчи­нившись у воді, він надходить у внутрішні білі листки го­ловки.

Щоб у головці утворилося більше органічних речовин, капусту вирощують на удобреному вологому грунті, ретельно доглядаючи за рослинами під час їх росту.

Але спочатку треба виростити розсаду капусти. Для цього насіння висівають навесні в парники. Коли з’являться сходи, рослини розсаджують (пікірують) і залишають у парниках до на­стання теплої погоди. Після припинення весняних приморозків розсаду капусти висаджують у грунт. На цей час у неї розви­ваються 3—4 справжніх листки.

Капуста дуже вологолюбна. Кожна доросла рослина вбирав і випаровує в жарку пору близько відра води за добу. Тому капусту добре поливають, а для збереження ґрунтової вологи землю поміж рядками розпушують. Через 10—15 днів після ви­саджування капусту підживлюють рідким добривом, приготовле­ним із гною з добавкою суперфосфату. Після підживлення її підгортають, присипаючи вологу землю до стебел на рівні нижніх листків.

Під вологим шаром землі на стеблах капусти розвива­ються додаткові корені. Через 2 — 3 тижні повторно проводять розпушування, підгортання і підживлення.

Коли збирають урожай, відбирають кращі рослини капусти, з яких хочуть виростити насіння. їх викопують із землі разом з корінням і до весни зберігають у підвалі.

На другому році життя, після того як рослини висадять у грунт, з пазушних і верхівкової бруньок качана розвиваються стебла з листками і квітками. Блідо-жовті квітки капусти зібрані в суцвіття китицю. Будова квіток така сама, як в усіх рослин родини хрестоцвітих. Восени на цих рослинах достигають пле­ди — стручки з насінням.

Крім капусти, до родини хрестоцвітих належать також інші культурні рослини: ріпа, редиска, редька посівна, гірчиця тощо.

Дикорослі рослини родини хрестоцвітих

0

Автор: admin | Розділ: Класифікація квіткових рослин | 05-08-2010

Крім редьки дикої, з дикорослих представників цієї родини дуже поширені свиріпа звичайна, талабан польовий, грицики, свербига східна, жовтушник лакфіолевидний та інші рослини. У цих рослин легко виявити ознаки, характерні для родини хрестоцвітих.

Свиріпа звичайна схожа на редьку дику. Запашні жовті квітки свиріпи дрібніші за квітки редьки дикої: Плід свиріпи — стручок з перегородкою між двома стулками. На перегородці розвивається насіння.

Свиріпа — також бур’ян. Вона цвіте в кінці квітня і в травні На луках, дорогах і полях. Опале насіння свиріпи під осінь проростає в дуже короткі стебла з розетками листків. Навесні наступного року розвиваються стебла з довгими меживузлями, і рослини зацвітають.

Грицики — рослина з дрібними білими квітками. Плоди грициків — трикутні стручечки.

Плоди швидко достигають, насіння висипається і проростає. В насіння розвиваються нові рослини, у яких також достигає насіння.

За одно літо грицики звичайно дають 3—4 покоління. Тому восени поряд з молодими рослинами, що мають вигляд розеток, можна побачити також рослини, які цвітуть і плодоносять. Ростуть грицики на пустирях, дорогах і полях. Ця рослина дуже невибаглива і може рости в різних природних умовах. Тому грицики розповсюдились майже по всій земній кулі.

Якщо ви зустрінете невідому вам рослину, яка за будовою квітки належить до родини хрестоцвітих, знайдіть її назву за визначником.

Деякі рослини з родини хрестоцвітих, що цвітуть восени, можна визначити за карткою, яку наведено тут, щоб ви ознайо­милися з тим, як побудовані визначники.

Картка для визначення рослин з родини хрестоцвітих, які цвітуть восени

1. Квітки жовті……………..2.

0. Квітки білі…………………………………4.

2.Плід — стручок без поперечних перетяжок, який розкривається   вздовж   двома   стулками……………………………………….3.

0. Стручок чотковидний з  перетяжками, розламується впоперек по перетяжках……………………………………………. редька дика.

3. Листки суцільні, ланцетні. Стручки чотиригранні. Кожна стулка з однією жилкою………………………………………………………..  жовтушник лакфіолевидний.

0. Листки    перистороздільні.    Стручки    шиловидні, при­тиснуті  до  ніжки суцвіття,  кожна  стулка стручка з трьома поздовжніми жилками…………сухоребрик лікарський.

4. Рослина сіро-зелена від волосків, що її покривають. Стручечки овальні, пелюстки 2-надрізні……………………………………. гикавка сіра.

0. Рослина   яскраво-зелена.   Пелюстки   суцільні…………………………….5.

5. Стручечки трикутні………………………………грицики.

0. Стручечки овальні або округлі, з широкою облямівкою по краю…………………………..талабан польовий.

Визначаючи рослину, спочатку прочитайте пункт 1 і наступ­ний за ним пункт, позначений 0. Те, що йде за цифрою 1, разом з тим, що йде за знаком 0, прийнято називати ступенем. Цифри з лівого боку позначають номер ступеня, цифри з правого боку показують, на який ступінь переходити, якщо названі ознаки відповідають ознакам певної рослини.

Порядковими номерами (1, 2, 3 і т. д.) позначено тези (що означає «положення»), а знаком 0—антитези (тобто «проти­ставлення»).

Якщо квітки в рослини жовті, то переходьте до ступеня 2; якщо вони білі — до ступеня 4. Потім розгляньте плоди. Якщо квітки жовті, а плоди — стручки, які не мають поперечних перетяжок, то переходьте до ступеня 3.

Якщо ж стручки такі, як описано в антитезі, тобто ламаються впоперек у місцях перетяжок, то визначувана вами рослина — редька дика.

Читаючи тезу 3 і подану після неї антитезу 0 та порівнюючи листки й стручки визначуваної рослини з описом їх у картці, визначите дві інші рослини з жовтими квітками.

Щоб визначити рослини з білими квітками, керуйтеся тезою 4 або тезами 4 і 5 та антитезами, що йдуть за ними, доти, поки не підійдете до назви рослини.

span style=»font-size: 11.0pt; font-family: Arial; mso-ansi-language: UK;» lang=»UK»

Характеристика родини хрестоцвітих

0

Автор: admin | Розділ: Класифікація квіткових рослин | 05-08-2010

До родини хрестоцвітих входить близько 3000 видів одно­річних, дворічних і багаторічних рослин. Ці рослини запилю­ються комахами, тому більшість з них мають нектарники і пах­нуть. У родині багато культурних рослин: капуста, бруква, ре­диска, редька посівна, ріпа, турнепс, гірчиця польова, хрін, лев­кой та ін. Багато в ній і бур’янів: редька дика, свиріпа звичайна, грицики, талабан польовий, сухоребрик лікарський, гикавки.

Рослини родини хрестоцвітих — добрі медоноси. У насінні деяких хрестоцвітих міститься олія, яку використовують у їжу або для технічних потреб. Заради олії вирощують гірчицю і рижій.

Усім рослинам родини хрестоцвітих властиві загальні озна­ки. Для рослин цієї родини характерні квітки однакової будови, у яких пелюстки розміщені хрестоподібно. Квітки мають чашочку з 4 чашолистків, віночок з 4 пелюсток, 6 тичинок з яких 2 короткі й 4 довгі, одну маточку. Суцвіття — китиця. Плоди — стручки або стручечки, тобто короткі стручки, довжина яких тільки вдвічі-втричі більша за ширину. Листки хрестоцві­тих розміщені на стеблі чергово або зібрані в прикореневу розетку. Кореневі системи стрижневі; у деяких рослин утворюють­ся коренеплоди.

Ознайомимося з деякими рослинами родини хрестоцвітих, які цвітуть восени. Дуже поширений бур’ян редька дика. Як представник класу дводольних, ця рослина має всі типові ознаки класу. Стебло редьки дикої прямостояче, покрите в нижній частині жорсткими волосками. Розміщення листків чергове. Квіт­ки з жовтими пелюстками мають типову для родини хрестоцві­тих будову. Вони досить великі й зібрані в суцвіття китицю. У червні, коли редька дика рясно цвіте на якійсь запущеній ділян­ці поля, воно здається жовтим від її квіток. Восени цвіте небагато рослин, і їх добре видно здалеку.

Плоди в редьки дикої — стручки, але дуже своєрідні, з попе­речними перетяжками. Коли стручки цієї рослини достигають, вони, на відміну від стручків інших хрестоцвітих, розпадаються по перетяжках на окремі часточки з однією насіниною в кожній. Сходи редьки дикої з’являються навесні наступного року.

Поділ квіткових рослин на групи

0

Автор: admin | Розділ: Класифікація квіткових рослин | 04-08-2010

Які несхожі між собою темний липовий ліс і веселий березо­вий гай! Як відрізняються рослини квітучих зелених лук від рослин палючих піщаних пустинь, болотистих тундр і вологих субтропіків Чорноморського узбережжя Кавказу!

Але які б не були різні квіткові рослини, усі вони мають величезне значення в природі й житті людини. Ви знаєте, що рослини дають продукти, потрібні людині для харчування. Рос­линами годують сільськогосподарських тварин. З рослин виго­товляють ліки. Рослинну сировину використовують різні галузі промисловості.

З розвитком сільського господарства, промисловості та інших галузей народного господарства попит на рослинні продукти збільшується рік у рік.

Це змушує людину активно вивчати природні багатства, виводити нові культурні рослини, цінніші за ті, що були досі.

Вивчення природних рослинних багатств пов’язане з прове­денням різних експедицій і наступних польових та лабораторних досліджень.

Експедиції інституту рослинництва зібрали вели­чезну колекцію зразків дикорослих, цінних з господарського ти ляду, рослин і сортів сільськогосподарських культур. Особ­ливо багато для створення цієї колекції зробив академік М. І. Ва­вилов, під керівництвом якого було проведено експедиції майже в усі частини світу. Численні ботанічні експедиції постійно ви­вчають дикорослі рослини різних країн світу.

Квіткові рослини надзвичайно різноманітні. Щоб розібрати­ся в цій різноманітності, ботаніки об’єднують усі види рослин у групи, які в свою чергу об’єднують у більші групи. Для встановлення таких груп рослин використовують ознаки їх схожості і відмінності, за якими можна судити про ступінь спорідненості рослин між собою.

Подібні за будовою й життєдіяльністю особини відносяться до одного виду, якщо вони дають плодюче потомство, схоже на батьківські особини. Наприклад, з насіння фіалки триколірної розвиваються такі самі рослини.

В результаті досліджень, проведених ботаніками всього світу, вже відомо близько 250 тисяч різних видів квіткових рослин, і все-таки спеціалісти-ботаніки знаходять усе нові й нові, ще не відомі науці види.

Близькі за будовою види об’єднують у роди. Наприклад, вид дзвоники персиколисті і дзвоники широколисті належать до одного роду — дзвоники. Є також багато інших видів цього роду. Різними мовами ті самі рослини, звичайно, назива­ють по-різному. Вчені запровадили наукові назви рослин латин­ською мовою, які однаково зрозумілі ботанікам усього світу. Наприклад, латинською мовою дзвоники персиколисті, дзвоники широколисті називають відповідно Campanula persicifolia і Cam­panula latifolia.

Близькі роди входять до однієї родини. Так, рід пшениця, рід жито, рід ячмінь та багато інших споріднених з ними родів становлять одну велику родину — злаки.

Кожну родину можна віднести до якогось класу рослин. Квіткові рослини об’єднують у 2 класи — клас дводольних і клас однодольних.

Належність до того чи іншого класу визначають за кількістю сім’ядоль у зародка, за жилкуванням листків, за характером кореневої системи молодих, вирослих з насіння рослин та за Іншими ознаками.

Якщо рослина має зародок з двома сім’ядолями, її відносять до класу дводольних. Наприклад, зародок квасолі має дві сім’я­долі: відповідно жилкування листків у квасолі сітчасте, коре­нева система стрижнева.

До класу дводольних відносять майже всі листяні дерева і кущі, майже всі овочеві та деякі польові культури, багато декоративних трав’янистих рослин і дикорослих трав.

Якщо насінина має зародок з однією сім’ядолею, а в рослини паралельне або дугове жилкування листків і мичкувата коренева система, її відносять до класу однодольних. До однодольних рослин належать усі культивовані й дикорослі злаки, осоки, лі­лійні та багато інших.

Але визначити, до якого класу належить рослина, лише за однією ознакою не завжди можна.

Трав’яниста лісова рослина вороняче око має листки з сіт­частим жилкуванням, але зародок з однією сім’ядолею. Вороняче око належить до однодольних рослин. А в подорож­ника дугове жилкування листків, мичкувата коренева система, але його відносять до дводольних рослин, бо зародок має дві сім’ядолі.

Далі ми ознайомимося з рослинами із кількох рослин класу дводольних і класу однодольних. З класу дводольних розгляне­мо родини хрестоцвітих, розоцвітих, бобових, пасльонових і складноцвітих, а з класу однодольних — родини лілійних і злаків.