Автор: admin | Розділ: Різноманітність рослинного світу | 27-10-2012
Покритонасінні — це наймолодша, найчисленніша і найбільш досконала група сучасних рослин, які з’явилися в середині мезозойської ери і швидко стали панівною групою рослин на всій земній кулі. Кількість видів покритонасінних ще остаточно не з’ясовано, ця цифра становить близько 200-250 тисяч видів.
Найхарактернішими ознаками покритонасінних є наявність квітки, плода і насінини. На відміну від голонасінних, у покритонасінних насінні зачатки містяться у зав’язі, яка є частиною маточки, остання утворилася внаслідок зростання країв одного або кількох плодолистків, що являють собою видозмінені верхівкові листки, які, зростаючись, утворюють маточку. Іншою характерною ознакою покритонасінних є наявність восьмиядерного зародкового мішка, в якому відбувається подвійне запліднення — процес, що не повторюється в жодному з інших відділів рослинного світу. Статеве покоління (гаметофіт) покритонасінних зазнало ще більшої редукції порівняно з голонасінними. Чоловічий гаметофіт представлений 3 клітинами, з яких 2 є гаметами. Жіночий гаметофіт представлений 8-ядерним зародковим мішком. Більшість покритонасінних запилюються комахами (ентомофілія), вітром (анемофілія), водою (гідрофілія) або птахами (орнітофілія). На відміну від інших відділів рослинного світу покритонасінні мають у деревині справжні судини (трахеї). Для покритонасінних характерна надзвичайна різноманітність форм і розмірів листків. Покритонасінні — це одно-, дво- і багаторічні трав’янисті рослини, а також дерева, кущі і кущики.
Типова квітка покритонасінних має квітконіжку, квітколоже, чашечку, віночок, андроцей і гінецей і є видозміненим пагоном. Стеблова частина квітки представлена квітколожем і квітконіжкою (якщо її немає, квітка називається сидячою). Квітконіжка часто несе приквітки. Квітколоже у різних рослин має різну форму: плоску, ввігнуту, конічну, розширену і т. д. На квітколожі розташовані всі частини квітки. Сукупність чашолистків називається чашечкою, вона виконує захисну функцію, буває вільнолистою або зрослолистою. Чашечка, як правило, утворюється із одного кола чашолистків, проте у деяких рослин утворюється друге зовнішнє коло листочків, яке називається підчашею.
Сукупність пелюсток називається віночком, який складається із трьох і більше забарвлених листочків, які приваблюють комах для запилення. Віночок буває вільно- і зрослопелюстковим, правильним або неправильним. Віночок і чашечка разом утворюють покрови квітки, або оцвітину. Оцвітина може бути подвійною, якщо в квітці є чашечка і віночок, простою чашечкоподібною або простою віночкоподібною.
Андроцеєм називається сукупність тичинок. Тичинка складається з тичинкової нитки і пиляка. Тичинок у квітці може бути дві і більше. Кількість тичинок є важливою систематичною ознакою при класифікації рослин. Тичинкова нитка несе пиляк, який складається з двох половинок, з’єднаних в’язальцем. Кожна половинка несе 2 пилкові мішки, де розвивається пилок.
На поперечному зрізі пиляк має таку анатомічну будову. Зверху він вкритий епідермісом, під яким розташований так званий фіброзний шар, який складається з великих клітин із потовщеними стінками, що сприяють розриву стінки пиляка. Зсередини пиляк у молодому віці вкритий одним шаром тонкостінних багатоядерних великих живих клітин вистилаючого шару або тапетуму, які часто руйнуються під час формування пилку. В пилкових гніздах міститься археспоріальна тканина, з якої в результаті редукційного поділу утворюється пилок. Пилок зверху вкритий двома оболонками: зовнішньою — екзиною і внутрішньою — інтиною. Під оболонками пилок містить запас поживних речовин і 2 клітини — вегетативну і генеративну.
Гінецеєм називають сукупність плодолистків, які утворюють маточку. Квітка може нести одну і більше маточок. Маточка складається з приймочки, стовпчика і зав’язі. Зав’язь може бути верхньою або нижньою залежно від того, як вона розташована щодо інших частин квітки. В зав’язі знаходиться один і більше насінних зачатків, з яких після процесу подвійного запліднення утворюється насіння. Зовні насінний зачаток вкритий одним або двома покривами (інтигументами), які на верхівці не змикаються, залишаючи отвір — мікропіле, або пилковхід. Кінець насінного зачатка, розташований напроти мікропіле, називають халазою. Під інтигументами розташований багатоклітинний нуцелус, в якому міститься 8-ядерний зародковий мішок з яйцеклітиною, вторинним ядром зародкового мішка, двома синергідами і трьома антиподами.
Суцвіттям називається пагін, який несе квітки і приквітки. Переважна більшість квіток у природі зібрана в суцвіття, рідше трапляються поодинокі квітки (у тюльпана).
За способом галуження розрізняють 2 основні типи суцвіть: моноподіальні і симподіальні. В моноподіальному суцвітті чітко виражена вісь першого порядку. В свою чергу, моноподіальні суцвіття поділяють на прості, у яких квітки розташовані на осі першого порядку (колос, качан, китиця, щиток, зонтик, головка, кошик), і складні, у яких вісь першого порядку несе не окремі квітки, а прості суцвіття (складний колос, складний зонтик, складний щиток, волоть).
Симподіальні суцвіття характеризуються симподіальним і несправжньодихотомічним галуженням. У них вісь першого порядку рано припиняє ріст і закінчується квіткою. Те саме відбувається і з осями послідовних порядків, причому кожна послідовна вісь переростає в наступну. До симподіальних суцвіть належать звивина, завиток, дихазій і плейохазій.