Лишайники

0

Автор: admin | Розділ: Різноманітність рослинного світу | 11-08-2010

Лишайники займають особливе місце в рослинному світі. За зовнішнім виглядом і забарвленням вони різноманітні. Бувають лишайники кущисті, листуваті й накипні.

У темному ялиновому лісі із старих гілок до самої землі звисають кошлаті сиві бороди лишайника-бородача. У сухих соснових борах утворюється суцільний килим з гіллястих блідо-рожевих, сірих і білих лишайників. Вони тріщать під ногами в суху погоду. Це кущисті лишайники. Лишайники надають тундрі сірого одноманітного забарвлення. Особливо багато в тундрі ягелю, відомого під назвою «оленячий мох». «Оленячий мох» — також кущистий лишайник. На камінні оселяються накипні ли­шайники, схожі на коричнево-сірий накип. Дуже поширені листуваті лишайники у вигляді пластинок різного забарвлення. Вони розростаються на камінні й на корі дерев. З таких лишайни­ків особливо часто можна побачити на корі осик золотисто-жовту ксанторію настінну.

У жаркі дні лишайники так висихають, що здаються зовсім неживими і легко кришаться. Та як тільки пройде дощ, вони знов оживають.

Лишайники — дуже невибагливі рослини. Вони ростуть у не­родючих місцях. Їх можна побачити на голих скелях високо в горах, де не живуть інші рослини.

Ростуть лишайники дуже повільно. Наприклад, «оленячий мох» за рік виростає лише на 1—3 мм.

Лишайник має своєрідну будову. Тіло його — слань — скла­дається з двох організмів — гриба і водорості, що живуть як один організм. Тіло лишайника утворене переплетеними гриби и ми нитками, між якими містяться одноклітинні зелені або багато клітинні синьо-зелені водорості. На грибних нитках іноді з’являються присоски, які проникають усередину клітин водорос­ті. Лишайник живиться так: нитки гриба вбирають воду й розчинені в ній мінеральні речовини, а в клітинах зелених водоростей у процесі фотосинтезу утворюються органічні речовини. Отже, лишайник — це єдиний організм, що складається з гриба і водо рості, які живуть у симбіозі.

Лишайники вбирають вологу всією поверхнею тіла, в основ­ному вологу дощів, роси і туманів. Це дає їм змогу оселятися на голих, безплідних скелях, на поверхні скла, на дахах, у пус­тинях — скрізь, де є світло. Без світла фотосинтез у клітинах водорості не відбувається і лишайник гине.

Розмножуються лишайники в основному шматочками слані, а також особливими групами клітин, які утворюються в їхньому тілі у великій кількості. Тіло лишайника розривається під тис­ком їхньої зростаючої маси, і такі групи клітин розносяться вітром та дощовими струменями.

Значення лишайників у природі полягає головним чином у тому, що вони перші оселяються в безплідних місцях. Відми­раючи, вони утворюють перегній, на якому можуть оселятися інші рослини. Виділяючи особливі кислоти, лишайники повільно руйнують гірські породи.

Практичне значення лишайників досить велике. На півночі взимку вони є основним кормом для оленів. З певних видів лишайників виробляють фарбу й особливу речовину — лакмус — для хімічної промисловості.

В одній з легенд розповідається про те, що в безплідній пустині люди, виснажені голодом і важким переходом, поба­чили на землі величезну кількість сухих крупинок, схожих на манну крупу. Знесилені люди, наївшись цих крупинок, набра­лися сил і закінчили важкий шлях. Гадають, що крупинки, про які розказано в легенді,— це їстівний лишайник. Сірі грудоч­ки цієї рослини вітер перекочує пустинями Африки і Малої Азії.

Гриби паразити

0

Автор: admin | Розділ: Різноманітність рослинного світу | 11-08-2010

У кінці літа достигають хліба. Легкий вітерець гойдає ве­лике, важке колосся пшениці, розгалужені волоті вівса, остисте колосся ячменю.

Та ось увагу привертають незвичайні рослини. Вони різко виділяються серед інших почорнілими колосками. Придивіться до них. Колоски схожі на обвуглені головешки. Вони покриті безліччю дуже дрібних чорних пилинок. Це спори гриба-паразита сажки.

Різні види сажки уражують овес, ячмінь, просо, кукурудзу, пшеницю та інші хлібні злаки. Найчастіше чорні достиглі спори ніжки під час збирання врожаю і молотьби потрапляють на здорові зернівки й зберігаються на них до сівби. Разом із зерном спори потрапляють у землю й проростають — з’являються нитки грибниці. Грибниця проникає в проростки зернових рослин і росте всередині стебла, живлячись його соками. На час цвітіння злаків і рибниця сажкового гриба досягає колоса. Тут вона дуже розрос­теться, утворює багато спор, руйнує зернівки і перетворює їх на Чорний пил. Щоб знищити спори сажки, зерно перед висіванням протруюють слабким розчином формаліну або іншими отруйними препаратами. Сажка вражає не тільки злаки, а й інші рослини.

Крім сажки, на квіткових рослинах оселяється багато інших і грибів-паразитів. Їхні грибниці живляться соками живих рослин.

Внаслідок цього знижується врожай сільськогосподарських рос­лин, псується їхня харчова якість.

Гриби-паразити живуть на картоплі, спричиняючи появу чорної гнилі на бульбах. Гриби уражають листя, молоді пагони і плоди аґрусу, утворюючи білий борошнистий наліт, який потім чорніє. Якщо на яблуках оселяються паразитичні гриби, яблука покриваються плямами, що лущаться, на них з’являються тріщи­ни (захворювання на паршу).

У культурних і дикорослих рослин багато хвороб спричи­няється грибами-паразитами. Зернові культури уражуються не тільки сажкою, а й ріжками. Цей гриб перетворює здорові зер­нівки на отруйні чорні ріжки.

Усі грибні хвороби поширюються дуже швидко, бо безліч дріб­них спор легко переноситься вітром, опадами й комахами з хворих рослин на здорові. Зараження рослин грибами-паразитами завдає великих збитків сільському господарству. У колгоспах і радгоспах нашої країни щороку проводять заходи, щоб запо­бігти захворюванням, і швидко ліквідовують осередки зараження рослин грибами-паразитами.

Великої шкоди лісовому господарству, садам і паркам завда­ють гриби-трутовики, які руйнують деревину дерев. Дерева заражаються спорами цих грибів через рани на корі. Рани з’являються внаслідок різних пошкоджень: ламання гілок, морозобоїн, сонячних опіків тощо. Спори грибів-трутовиків по­трапляють у рану і проростають, утворюючи грибницю. Грибни­ця проникає в деревину, руйнує її, робить трухлявою.

Через кілька років після зараження дерева грибницею гриба-трутовика на корі з’являються плодові тіла цього гриба. Вони мають форму копита і, як правило, бувають дуже тверді. Часто плодові тіла розміщуються на стовбурах дерев одно над одним у вигляді своєрідних «поличок». На нижньому боці плодового тіла в дрібних трубочках достигають спори. У більшості грибів-трутовиків плодові тіла багаторічні. Рік у рік вони збільшуються.

Уражені трутовиками дерева стають ламкими і через це легко піддаються бурелому; в їхніх стовбурах з’являються дупла. Тривалість життя дерева дуже скорочується. Коли грибниця гриби проникне в деревину, спинити її ріст уже неможливо. Заражені дерева гинуть.

Щоб запобігти зараженню грибами-трутовиками, треба оберігати дерева від ламання гілок і пошкоджень кори, а плодові тіла збивати й спалювати.

Цвілеві гриби і дріжджі

0

Автор: admin | Розділ: Різноманітність рослинного світу | 09-08-2010

Крім шапкових, у природі бувають також інші гриби. До них належать і цвілі. Вони іноді такі малі, що розглянути їх удається тільки в мікроскоп.

Усі добре знають білу цвіль, або гриб мукор. Цей гриб часто з’являється на хлібі, овочах, на кінському гної у вигляді білого пухнастого нальоту, який через певний час стає чорним.

У мікроскоп добре видно, що грибниця мукора складається з тонких безбарвних ниток. Це лише одна дуже розросла клітина В великою кількістю ядер у цитоплазмі.

Розмножується мукор спорами. Деякі нитки грибниці підні­маються вгору й розширюються на кінцях. У цих розширеннях, що мають вигляд округлих чорних головок, утворюються спори. Після достигання спор головки розкриваються. Спори розносять­ся вітром. У сприятливих умовах вони проростають, утворюючи грибницю. Грибниця мукора, як і всіх грибів, не має хлорофілу. Мукор живиться готовими органічними речовинами.

На харчових продуктах і на грунті оселяються й інші цвілеві гриби. Один з них — пеніцил. Грибниця пеніцилу складає­ться з розгалужених ниток, поділених перегородками на окремі Клітини. Цим вона відрізняється від одноклітинної грибниці мукора. Спори пеніцилу містяться не в головках, як у мукора, а на кінцях деяких ниток грибниці в дрібних китичках. Цей гриб розводять спеціально, щоб виробляти з нього ліки — пеніцилін. Пеніцилін широко застосовують для пригнічення життєдіяльності багатьох хвороботворних бактерій, наприклад під час запалення легень, запалення середнього вуха, ангіни та інших захворювань.

Дріжджі — це мікроскопічно малі гриби, які здавна викорис­товує людина. Дріжджові клітини мають форму кульок. Вони живуть у живильному середовищі, багатому на цукор. Роз­множуються дріжджі брунькуванням. Спочатку на дорослій клі­тині з’являється невелика опуклість. Вона збільшується і пере­творюється в самостійну клітину, яка незабаром відокремлюється від материнської. Клітини дріжджів з бруньками схожі на розгалужені ланцюжки. У тісті дріжджі розкладають цукор на спирт і вуглекислий газ. Вивільнена при цьому енергія використовує­ться дріжджами для забезпечення їхньої життєдіяльності. Пухир­ці вуглекислого газу, які утворюються в тісті, роблять його легким і пористим.

Шапкові гриби

1

Автор: admin | Розділ: Різноманітність рослинного світу | 09-08-2010

Усі добре знають їстівні гриби: білий гриб з коричневою пап­кою і міцною білою ніжкою, підосичник (красноголовець), різноманітні сироїжки, рижики та багато інших.

Кожний шапковий гриб складається з грибниці й плодового тіла. Саме плодові тіла в щоденному житті ми й називаємо гри­бами. У більшості грибів, що мають їстівні плодові тіла (за винят­ком трюфелів, сморжів і зморшків плодове тіло утворене ніжкою і шапкою. Звідси й назва — шапкові гриби.

Якщо в тому місці, де знято гриб (тобто його плодове тіло), трохи розгребти грунт, можна побачити тонкі розгалужені білі нитки — грибницю. На ній ростуть плодові тіла; грибниця — головна частина кожного гриба. У мікроскоп видно, що нитки грибниці складаються з довгих клітин, розміщених в один ряд. Клітини грибниці переважно двоядерні і не мають пластид. А шапка і ніжка складаються з ниток грибниці, які щільно прилягають одна до одної. У ніжці всі нитки однакові, а в шапці вони утворюють два шари — верхній, покритий шкіркою, що забарвлена різними пігментами, і нижній. В одних грибів нижній шар пронизаний численними трубочками, як, наприклад, у бі­лого гриба, підберезника, маслюка. Це трубчасті гриби. Нижній шар плодових тіл інших грибів покривають численні пластинки (рижики, сироїжки, вовнянки). Це пластинчасті гриби.

Гриби розмножуються спорами, які достигають у трубочках або на пластинках шапки. Достиглі дрібні й легкі спори виси­паються, їх підхоплює й розносить вітер. Спори грибів розносять також комахи і слизні. Білки і зайці, які їдять гриби, теж роз­повсюджують спори. Вони не перетравлюються в органах трав­лення цих тварин і викидаються назовні разом з послідом.

У вологому, багатому на перегній грунті спори грибів пророс­тають. З них розвиваються нитки грибниці. Грибниця росте по­вільно. Нагромадивши запаси поживних речовин, грибниця ут­ворює плодові тіла.

Живляться шапкові гриби інакше, ніж зелені квіткові росли­ни і водорості. У клітинах грибів немає хлорофілу й органічні ре­човини з неорганічних не утворюються. Гриби живляться готови­ми органічними речовинами. Частину органічних речовин гриб­ниця вбирає разом з водою й мінеральними речовинами з волого­го, багатого на перегній лісового грунту, а частину дістає з коріння дерев, під якими ростуть гриби.

Відомо, що білі гриби зустрічаються поблизу берез, сосон, ялин і дубів, рижики — у соснових і ялинових лісах, підосич­ники — біля осик. Між коренями дерева і грибницею гриба уста­новлюється тісний зв’язок, корисний обом рослинам. Нитки гриб­ниці обплітають корінь і навіть проникають усередину його. Грибниця вбирає з грунту воду й розчинені мінеральні речовини, які надходять з неї в корені дерев. Отже, грибниця заміняє дере­вам кореневі волоски. А з коренів дерев грибниця дістає органічні речовини, потрібні їй для живлення й утворення плодових тіл. Таке корисне для обох організмів співжиття називають симбіозом.

У наших лісах багато їстівних грибів. Першими, з кінця квіт­ня до середини травня, з’являються зморшки і сморжі, потім печериці. У середині червня, коли колоситься жито, з’являються підберезники. Слідом за ними — маслюки, підосичники, сироїж­ки та ін. З другої половини літа аж до перших заморозків утворюють плодові тіла гриби всіх видів. Останніми, вже восени, з’являються опеньки. У посушливу погоду плодові тіла грибів починають рости тільки в кінці літа. Коли настає похолодання, ріст їх припиняється.

Збираючи гриби, треба вміти відрізняти отруйні гриби від їстівних. Особливо отруйні бліда поганка, мухомор, жовчний гриб, несправжні лисички й несправжні опеньки. Бліді по­ганки трохи схожі на печериці, але в блідої поганки нижній бік шапки зеленувато-білий, а в печериці — рожевий. Мухомор легко розпізнати за яскраво-червоною з білими плямами шапкою. Іноді зустрічаються сірі мухомори.

Жовчний гриб схожий на білий, але верхня частина його ніж­ки покрита візерунком у вигляді чорної або темно-сірої сітки, а м’якоть на зламі червоніє. Несправжні лисички схожі на лисички їстівні, але їхні шапки рівні, червонувато-оранжеві, а не світло-жовті, як у їстівних, і з надламаної шапки несправжньої лисички виділяється білий сік.

Збираючи опеньки, уважно оглядайте їхні ніжки. У їстівних опеньків на ніжці є кільце з плівки, а в несправжніх такої плівки немає, і пластинки під шапкою зеленуваті.

Щоб не отруїтися грибами, будьте уважні, коли їх збираєте. Якщо гриб схожий на отруйний, якщо ви сумніваєтесь, чи він їстівний, краще такий гриб не беріть. Дуже старі плодові тіла також можуть бути отруйні.

Зморшки, сморжі та деякі інші гриби перед вживанням треби двічі прокип’ятити, а воду після кожного кип’ятіння злити разом із злитою водою видаляються отруйні речовини цих грибів.

Морські бурі й червоні водорості

0

Автор: admin | Розділ: Різноманітність рослинного світу | 09-08-2010

Особливо численні в морях і океанах бурі й червоні водорос­ті. Живими перешкодами називають моряки зарості велетен­ських бурих водоростей — своєрідні підводні ліси і луки. Такі водорості можуть затримати катер, сповільнити рух великого судна, перешкодити посадці гідролітака.

Тіло, або слань, водорості буває складно розчленоване. У на­ших далекосхідних морях і морях Північного Льодовитого океа­ну росте велика бура багатоклітинна водорість ламінарія. Її слань прикріплюється до каміння або підводних скель коре­неподібними виростами — ризоїдами. Від ризоїдів угору відхо­дить неширока циліндрична частина завдовжки до 50 см — стовбурець. На стовбурці розвивається розсічена або суцільна листковидна пластина завдовжки до 5,5 м.

У хроматофорах клітин ламінарії, крім зеленого пігменту хлорофілу, є оранжевий, жовтий і бурий пігменти, що зумов­люють її забарвлення, як і інших бурих водоростей. На світлі в процесі фотосинтезу клітини ламінарії утворюють органічні речовини, якими живиться водорість. Тому ламінарія живе тільки на порівняно невеликій глибині, куди проникає досить сонячного світла.

Масивні, іноді складно розчленовані слані інших бурих во­доростей тягнуться під водою на десятки метрів, нагадуючи велетенських змій. Ці водорості живуть уздовж тихоокеанських берегів Південної й Північної Америки. Ростуть вони також біля берегів Аргентини, біля західного берега Південної Африки, біля берегів Аляски, Алеутських, Командорських і Курильських ост­ровів.

Червоні водорості живуть, як правило, на більшій глибині. Забарвлення їх сприяє вбиранню тих сонячних променів, які проникають на глибину до 100 м.

Слань деяких великих морських водоростей буває розчлено­вана на ділянки, схожі на стебла й листки квіткових рослин. Але водорості не мають коренів, стебел, листків, квіток, плодів і насіння. Більшість морських бурих і червоних водоростей роз­множується спорами.

У хроматофорах клітин водоростей міститься хлорофіл. Зав­дяки хлорофілу відбувається фотосинтез. При цьому у воду виді­ляється кисень, а з води вбирається вуглекислий газ. У тілі водо­рості утворюються органічні речовини: цукор, крохмаль, жири білки.

Людина використовує морські водорості в хімічній промисло­вості. З них виробляють йод, калійні солі, целюлозу, спирт, оцтову кислоту тощо. Крім того, морські водорості використову­ють як корм худобі та як добриво.

З червоних водоростей добувають драглисту речовину агар-агар, що широко застосовується в кондитерській промисловості та для проведення лабораторних робіт пов’язаних з вирощуванням мікроорганізмів.

Народи приморських країн, наприклад Японії, з водоростей готують різноманітні страви. Особливо часто вживають у їжу ламінарію, або, як її ще називають, морську капусту.

Надмірне розмноження водоростей, наприклад у зрошуваль­них каналах або риборозвідних ставках, може завдати шкоди. Щоб запобігти цьому, періодично очищають канали й інші во­дойми від водоростей.

Багатоклітинні нитчасті зелені водорості

0

Автор: admin | Розділ: Різноманітність рослинного світу | 09-08-2010

У проточних водоймах часто можна помітити яскраво-зелені скупчення шовковистих ниток, прикріплених до підводного ка­міння і корчів. Це багатоклітинна нитчаста зелена водорість улотрикс. Її нитки складаються з ряду коротких клітин; у цитоплазмі кожної з них містяться ядро і хроматофор, що має вигляд незамкнутого кільця. Клітини діляться, і нитка росте. Живиться улотрикс так само, як і хламідомонада.

У сприятливий для життя водорості час кожна клітина, крім тієї, якою нитка прикріплюється, може поділитися на 2 або 4 ру­хомі клітини з джгутиками — спори. Вони виходять у воду, плавають, потім прикріплюються до якогось підводного предмета і діляться. Так утворюються нові нитки водорості.

У несприятливих для життя умовах у деяких клітинах водо­рості утворюються численні дрібні рухомі гамети з джгутиками.

Гамети виходять у воду і попарно зливаються. Так відбуває­ться запліднення. Звичайно зливаються гамети, які виникли в клі­тинах різних ниток. Утворюється зигота. Вона покривається тов­стою оболонкою і може довго бути в стані спокою. В сприятливих умовах зигота ділиться на 4 клітини — спори. Кожна з них, опустившись на підводний предмет, може дати початок новій нит­частій водорості улотриксу.

Зелені водорості в природі мають велике значення. Утворюючи органічні речовини, вони вбирають з води вуглекислий газ і, як усі зелені рослини, виділяють кисень, яким дихають живі організми у воді. Крім того, зелені водорості, особливо одноклі­тинні й нитчасті, є кормом для риб та інших тварин.

Одноклітинні зелені водорості

1

Автор: admin | Розділ: Різноманітність рослинного світу | 09-08-2010

Водорості — мешканці води. Вони живуть і в водоймах з пріс­ною водою, і в солоній воді морів та океанів. Але є й такі, що Живуть не у воді, а, наприклад, на корі дерев. Водорості дуже різноманітні. Ознайомлення з ними почнемо з одноклітинних зелених водоростей.

Вам, мабуть, доводилось улітку бачити зелену гладінь ставу або тиху смарагдову заводь річки. Про таку яскраво-зелену воду кажуть, що вона «цвіте». Спробуйте зачерпнути долонею води, яка «цвіте». Виявляється, що вона прозора. Безліч одноклітин­них зелених водоростей, які плавають у воді, надає їй смараг­дового відтінку. Під час «цвітіння» мілких калюж або водойм найчастіше у воді зустрічається одноклітинна водорість хламідо­монада. У перекладі слово «хламідомонада» означає: най­простіший організм, покритий «одягом» — оболонкою. Хламідомонада — одноклітинна зелена водорість. Її добре видно тільки в мікроскоп. Хламідомонада рухається у воді за допомогою двох джгутиків, які розвиваються на передньому, вужчому кінці клітини.

Зовні хламідомонада покрита прозорою оболонкою, під якою знаходиться цитоплазма з ядром. Є також маленьке червоне «вічко» — світлочутливе тільце червоного кольору, велика ваку­оля, заповнена клітинним соком, і дві маленькі пульсуючі вакуолі.

Хлорофіл та інші барвники у хламідомонади містяться у хро­матофорі.

У хламідомонади хроматофор схожий на чашу. Він зелений від хлорофілу, тому й уся клітина здається зеленою. У перекладі слово «хроматофор» означає «носій забарвлення».

Крізь оболонку хламідомонада вбирає з води мінеральні ре­човини й вуглекислий газ. На світлі в хроматофорі в процесі фо­тосинтезу утворюється цукор (з нього — крохмаль) і виділяє­ться кисень.

Але хламідомонада може вбирати з навколишнього середо­вища й готові органічні речовини.

Як і всі інші живі організми, хламідомонада дихає киснем, розчиненим у воді.

Улітку в сприятливих умовах хламідомонада розмножується поділом. Перед поділом вона перестає рухатись і втрачає джгути­ки, потім її ядро і цитоплазма діляться; виникають дві клітини. Ці клітини в свою чергу діляться.

Коли настають несприятливі для життя умови (похолодан­ня, пересихання водойми), всередині хламідомонади розвивають­ся гамети (статеві клітини). Гамети виходять у воду і з’єднують­ся попарно. При цьому утворюється зигота, яка покри­вається товстою оболонкою і зимує. Навесні зигота ділиться. Внаслідок поділу виникають чотири клітини — молоді хламідо­монади.

Хлорела — також одноклітинна зелена водорість, дуже поши­рена в прісних водоймах і грунтах. Клітини її дрібні, кулясті, добре видимі тільки в мікроскоп. Зовні клітина хлорели покрита оболонкою, під якою міститься цитоплазма з ядром, а в цитоплаз­мі — зелений хроматофор. Оскільки хлорела здатна утворювати велику кількість органічних речовин, її можна використовувати ніс кормову культуру.

Хвороботворні бактерії

3

Автор: admin | Розділ: Різноманітність рослинного світу | 09-08-2010

Деякі види бактерій проникають в організм людини й оселя­ються там, спричиняючи захворювання. Це хвороботворні бактерії.

Проникнувши всередину тіла людини, хвороботворні бактерії живляться, швидко розмножуються й отруюють організм продуктами своєї життєдіяльності. Хвороботворні бактерії спричиняють тиф, холеру, дифтерію, правець, туберкульоз, ангіну, сап, сибірку, бруцельоз та інші хвороби. Одними з цих хвороб люди на заражається, спілкуючись із хворими людьми, іншими — вживаючи їжу або воду, в які потрапили хвороботворні бактерії.

Чуму — одну з найтяжчих хвороб — спричиняють чумні палички. Якщо захворює дуже багато людей, спалахує епідемія. Спустошливі епідемії чуми в давнину були найстрашнішим лихом. Наприклад, у VI столітті чума проникла зі Сходу в Цент­ральну Європу. Лютуючи там, хвороба знищувала у великих містах тисячі людей за день. Історія людського суспільства знає немало епідемій, подібних до цієї епідемії чуми.

У районах, де худоба хворіє на туберкульоз, збудники цієї хвороби потрапляють в організм людини разом з сирим молоком, і людина може захворіти на туберкульоз. Заразні хвороби пере­даються також через дрібні бризки слини під час розмови, кашлю й чхання хворого.

У ті часи, коли люди ще нічого не знали про бактерії, виник­нення епідемій чуми, тифу, холери пояснювали «карою божою» за гріхи. Поширенню хвороботворних бактерій у минулі ча­си сприяли різні релігійні обряди (хрещення, причащання, цілування хреста й ікон), які відбувалися в антисанітарних умовах.

Тільки з установленням Радянської влади в нас у країні рік у рік стала зменшуватись кількість заразних захворювань. Уста­новлено суворий лікарський контроль над джерелами води і хар­човими продуктами. На водопровідних станціях воду очищають у спеціальних відстійниках, пропускають її через фільтри, хло­рують.

Хворі приймають ліки, які вбивають хвороботворні бактерії. Для знищення бактерій у приміщенні, де перебував заразний хворий, роблять дезинфекцію, тобто обприскування або обкурю­вання хімічними речовинами, які знищують бактерії. Щоб запобігти заразним захворюванням, проводять запобіжні щеп­лення.

Роль бактерій у природі, медицині, сільському господарстві й промисловості

0

Автор: admin | Розділ: Різноманітність рослинного світу | 09-08-2010

Діяльність бактерій різноманітна і має величезне значення н природі й житті людини.

Бульбочкові бактерії засвоюють азот з повітря й збагачують грунт речовинами, у яких міститься азот.

У природі бактерії руйнують складні органічні речовини трупів тварин і рослин, виділень живих організмів та різних покидьків. Восени опадає листя дерев і кущів. Відмирають одно­річні трав’янисті рослини і надземні пагони деяких багаторічних рослин. Падають на землю стовбури-велетні старих дерев. І все це перетворюється в перегній, який удобрює грунт. Перегнивання спричиняють сапрофітні бактерії гниття. Вони своєрідні саніта­ри нашої планети.

Живлячись органічними речовинами мертвих тіл, ці бактерії сприяють тим самим перетворенню загиблих рослин і тварин у перегній.

Велику користь у природі дають сапрофітні грунтові бактерії. В одному кубічному сантиметрі поверхневого шару лісового грунту — сотні мільйонів ґрунтових бактерій. Ці бактерії перетворюють перегній у мінеральні речовини, які можуть вбиратися з грунту коренями рослин.

Так, завдяки бактеріям органічні речовини померлих організ­мів перетворюються в неорганічні, які знову можуть використо­вуватись живими рослинами.

Бактерії використовують у харчовій промисловості. Наприк­лад, молочнокислі бактерії, живлячись цукром, що є в молоці, утворюють молочну кислоту, під дією якої свіже молоко пере­творюється в кисле, а вершки — у сметану. Квашення овочів, силосування кормів також відбуваються за участю молочнокис­лих бактерій. Утворена ними молочна кислота оберігає овочі й корми від розкладання.

Але є багато бактерій, які завдають шкоди народному гос­подарству. Вони оселяються на харчових продуктах і псують їх. Щоб продукти не псувалися, їх сушать і солять, маринують, зацукрюють, консервують. Консервуючи, продукти нагрівають у щільно закритих банках. При цьому гинуть не тільки бактерії, що потрапили в продукти, а й їхні спори. Завдяки цьому консер­ви зберігаються тривалий час.

Є бактерії, які псують рибальські снасті, рідкісні рукописи і книжки в книгосховищах. Щоб запобігти псуванню книжок, їх обкурюють сірчистим газом. Бактерії псують сіно в стопах, якщо воно не досить добре висушене.

Бактерії, їх будова і життєдіяльність

0

Автор: admin | Розділ: Різноманітність рослинного світу | 09-08-2010

Різноманітність світу рослин справді дивовижна. І ознайомлення з ним не можна обмежити тільки квітковими рослинами. Розглянемо основні групи рослинних організмів. Серед них є надзвичайно малі, видимі тільки в мікроскоп. Бактерії — одна з таких особливих груп мікроскопічно малих рослин.

Практично немає місця на Землі, де б не було бактерій. Особ­ливо багато бактерій у грунті. В 1 г грунту можуть міститися сотні мільйонів бактерій. Кількість бактерій різна в повітрі провітрених і не провітрених приміщень. Так, у класних кімнатах після провітрювання до початку уроків бактерій у 13 разів менше, ніж у тих самих кімнатах після уроку. У повітрі високо в горах бактерій мало, а в повітрі на вулицях великих міст їх безліч.

Щоб ознайомитися з особливостями будови бактерій, розгля­немо мікропрепарат сінної палички. Кожна така бактерія — лише одна паличковидна клітина з тонкою оболонкою й цито­плазмою. Типового ядра в цитоплазмі немає. Ядерні речовини в більшості бактерій розсіяні в цитоплазмі. Будова інших бак­терій подібна до будови сінної палички. Переважна більшість бактерій безбарвні. Тільки небагато з них мають пурпуровий або зелений колір. Форма бактерій різноманітна. Є бактерії у ви­гляді кульок, є паличковидні форми бактерій — до них належить і сінна паличка; бувають бактерії зігнуті й схожі на спі­рилі.

Деякі з бактерій мають джгутики, за допомогою яких вони рухаються. Є бактерії, що з’єднуються в ланцюжки або групи, утворюючи величезні скупчення у вигляді плівок. Частина бакте­рій може перетворюватись у спори. При цьому вміст клітини, стискаючись, відходить від оболонки, округлюється і, перебуваючи всередині материнської оболонки, утворює на своїй поверхні нову, твердішу оболонку. Таку бактеріальну клітину називають спорою. Спори зберігаються дуже довго навіть в найбільш не­сприятливих умовах. Вони витримують висушування, спеку і мо­роз, не відразу гинуть навіть у кип’ятку. Спори легко розносять­ся вітром, водою, пристають до предметів. їх дуже багато в повітрі й у грунті. Потрапивши у сприятливі умови, спора проростає і стає життєдіяльною бактерією.

Утворення спор у бактерій — це пристосування до виживання в несприятливих умовах.

Умови життя бактерій різноманітні. Одні з них живуть і розмножуються тільки при доступі повітря, інші не потребують його. Більшість різноманітних бактерій живляться готовими органічними речовинами, бо не мають хлорофілу. Тільки дужо небагато з них здатні утворювати органічні речовини з неорга­нічних.

Бактерії, які живляться органічними речовинами відмерлих організмів або виділеннями живих організмів, називають сапро­фітами. Бактерії, які живляться органічними речовинами живих організмів, називають паразитами. Серед бактерій-паразитів ба­гато хвороботворних.

Потрапляючи в сприятливі для її розвитку умови, бактерія ділиться і утворює дві дочірні клітини; у деяких бактерій поділи повторюються через кожні 20 хвилин, виникають усе нові й нові покоління бактерій.

Щоб знищити бактерії та їхні спори, на них діють парою при температурі 120 °С протягом 20 хвилин. Сонячне проміння також губне для бактерій. Під прямим сонячним промінням багато з них гине протягом З годин.