Вплив людини на рослинні угруповання

0

Автор: admin | Розділ: Рослинні угруповання | 13-09-2010

Відомо, що одні рослинні угруповання можуть змінюватись іншими. Це відбувається як у результаті втручання людини в жит­тя рослинного угруповання, так і під впливом природних причин. У лісі умови сприятливі для життя тіньовитривалих трав, папоро­тей та інших рослин, які ростуть під покривом дерев. Якщо вирубати дерева, що становлять верхні яруси лісу, багато тіньови­тривалих рослин нижніх ярусів (квасениця, конвалія, веснівка, грушанка та ін.) загинуть, їхнє місце займуть більш світлолюбні рослини і поступово складеться інше рослинне угруповання. Те саме може статися і в результаті лісової пожежі, спричи­неної, наприклад, блискавкою.

Лісове рослинне угруповання зміниться і в тому разі, коли в лісі розвинеться суцільний покрив із сфагнових мохів. Заболо­чування грунту спричинить загибель рослин. Ліс поступово по­ступиться місцем сфагновому болоту, тобто одне рослинне угру­повання заміниться іншим.

Природна заміна рослинних угруповань може зумовлюватись різними причинами, пов’язаними зі змінами клімату, процесів ґрунтоутворення, життєдіяльності самих рослин угруповання. Під впливом цих причий у рослинному угрупованні можуть з’являтись нові види рослин і зникати ті, що жили раніше.

Так, у старих березових лісах світлолюбна береза витісняє­ться ялиною, внаслідок чого світлий березовий ліс поступово змінюється тінистим ялиновим.

Значно впливає на зміну рослинних угруповань господарська діяльність людини. Вплив людини може бути прямим (знищення рослин внаслідок збирання) або непрямим — зміна чи знищення місць життя рослин у процесі господарської діяльності різних видів. Людина вирубує ліси й замінює їх полями, осушує болота, розорює степи, закріплює рухомі піски в пустинях, перетворює пустиню в квітучий сад. При цьому часто погіршуються умови життя окремих видів рослин і деякі з них поступово зникають.

У період з 1957 по 1964 р. в усіх союзних республіках на­шої країни прийнято закони про охорону природи, і в кожному з них зазначено, що охороні підлягають типові ландшафти, рідкісні й визначні об’єкти живої і неживої природи.

Своєчасне втручання людини може продовжити життя рослин­ного угруповання. Наприклад, стару, покриту мохом луку можна перетворити в луку, на якій знову переважатимуть злаки. Для цього застосовують спеціальні заходи: боронування, підживлення, висівання злаків і трав з родини бобових тощо.

Найбільш серйозний захід збереження рослин — це охорона їхніх місць життя. Для цього створюються заповідники, заказ­ники, природні (національні) парки. Основна відмінність заказ­ників від заповідників полягає в тому, що на їх території охоро­няється не весь природний комплекс, а тільки та його частина, від якої залежить існування певних видів.

Важливу роль в охороні рідкісних рослин відіграють ботаніч­ні сади, дослідні станції та інші подібні установи. У ботанічних садах створюються живі колекції рідкісних рослин, деякі з них вводяться в культуру.

Навколо великих населених пунктів у вільні дні маси людей вирушають на природу. Надмірне скупчення людей призводить до руйнування рослинних угруповань. Дослідження показали, що наприклад, у лісах внаслідок витоптування знищується лісова підстилка, ущільнюється грунт, у ньому сповільнюються процеси розкладання речовин, погіршуються водний і повітряний режими, а через це руйнується рослинний покрив грунту, зникають мохи, лишайники, гриби, трави, кущі, припиняються приріст дерев і природне відтворення всіх рослин, з’являється суховерхість. Кінець кінцем ліс може загинути. Щоб зберегти місця відпочин­ку, проводять планування території, прокладають дороги, стежки, влаштовують місця для привалів, вогнищ, підсаджують дерева і куші, підсівають трави.

Взаємозв’язок рослин в угрупованні

0

Автор: admin | Розділ: Рослинні угруповання | 12-09-2010

До рослинного угруповання завжди входять рослини з різними біологічними особливостями. Наприклад, у рослинному угрупо­ванні ялинового лісу ялина тіньовитривала. Вона добре росте на родючих грунтах. Часто тут є світлолюбні осика і береза, кущі (жостір ламкий), кущики (брусниця і чорниця), тіньовитривалі трави (квасениця звичайна, одинарник європейський, веснів­ка дволиста), вологолюбні зелені мохи, гриби й бактерії. Угру­повання рослин виникають не випадково: вони складаються по­ступово протягом багатьох тисячоліть. В результаті різні види рослин в угрупованні пристосовуються до спільного життя.

Коли входиш у ліс, відразу помічаєш його яруси. У листяному лісі, наприклад, у першому верхньому ярусі розміщують­ся крони дубів, лип, великих старих беріз, у другому ярусі — горобини, черемхи, клена. Третій ярус становлять кущі, четвер­тий — трав’янисті квіткові рослини і папоротеподібні й, нарешті, п’ятий — мохи і гриби. Освітленість у лісі зменшується з кожним ярусом, через це в нижніх ярусах живуть найбільш тіньовитри­валі рослини. Ярусами можуть розміщуватись і корені рослин. Якщо рослина має більш розгалужену кореневу систему, ніж су­сідні рослини, вона дістає більше вологи і мінеральних речовин, краще росте й розвивається.

Часто корені рослин одного виду зростаються між собою. Зростання коренів дерев одного виду і зімкнутість деревостану підвищують вітростійкість рослин. Якщо зрубати одне з дерев, що зрослися між собою коренями, то решта дерев використовує його кореневу систему. В густому ялиновому лісі корені дерев зростаються часто (приблизно в 30 дерев із 100).

Вільно уживатися в одному угрупованні різним рослинам до­помагає також неодночасний розвиток. Наприклад, у лісах серед­ньої смуги росте ліщина. Вона цвіте, коли дерева ще не вкрилися листям, і вітер вільно переносить пилок з тичинкових квіток на маточкові. Раннє цвітіння ліщини — пристосування до життя в лісі.

Дерева, крони яких розміщені над усіма іншими рослинами лісу, як правило, запилюються вітром. Цвітуть вони до розпускан­ня листків. Вітер також розповсюджує плоди і насіння біль­шості дерев верхнього ярусу. Оскільки під покривом лісу майже не буває вітру, більшість кущів запилюється комахами. З цієї ж причини плоди кущів в основному розповсюджують лісові птахи. Восени багато птахів годується плодами жимолості, малини жостеру, шипшини, бруслини.

Раннє цвітіння деяких трав’янистих рослин широколистого лісу — підсніжників — також пристосування до життя в лісі. Підсніжники — світлолюбні рослини. Вони цвітуть до розпускан­ня листків на деревах і кущах, які в цей час вільно пропускають проміння сонця. Раннє цвітіння підсніжників можливе насампе­ред тому, що грунт широколистого лісу взимку промерзає менше, ніж на відкритих місцях. Глибокий пухкий сніговий покрив і лісова підстилка з опалого листя, відмерлих частин трав’янис­тих рослин і трухлих опалих гілок та кори захищають грунт від промерзання. Під снігом у такому лісі температура грунту часто буває близько 0 °С, не опускається нижче мінус 1—2 °С. Підсніжники розвиваються там завдяки запасам поживних ре­човин.

У трав’янистих рослин темного хвойного лісу переважає біле забарвлення оцвітин, добре помітне комахам-запилювачам.

Рослини, які цвітуть у лісі до розпускання листків на деревах і кущах або на лісових галявинах і узліссях, мають квітки з яскраво забарвленими оцвітинами (купальниця європейська, ме­дунка лікарська, ряст порожнистий, анемона жовтецева, еритроній сибірський).

В угрупованні одні рослини можуть бути опорою для інших. Прикладом такого спільного існування є трави з родини бобових, які мають чіпкі стебла, і злаки, що ростуть з ними в одному угрупованні на луці. Бобові рослини чіпляються вусиками за стебла злаків і завдяки цьому піднімаються вгору. По головних коренях стрижневих кореневих систем бобових рослин у верхні шари грунту піднімаються мінеральні речовини, що збагачують після відмирання коренів бобових ґрунтовий шар, у якому розмі­щуються корені злаків. Бобові збагачують грунт також сполука­ми азоту, бо розвиваються в симбіозі з бульбочковими бакте­ріями.

Про корисний взаємний вплив рослин у рослинному угрупо­ванні лісу свідчить і симбіоз шапкових грибів з коренями дерев. Тісно зростаючись із, коренями дерев, грибниця дістає від них поживні органічні речовини. Водночас грибниця вбирає з грунту воду з мінеральними речовинами і постачає їх деревам.

Грунтові мікроорганізми в угрупованнях розкладають рештки рослин і тварин, збагачуючи грунт перегноєм, а потім і міне­ральними речовинами, доступними кореням рослин.

У рослинних угрупованнях можна спостерігати і явища пара­зитизму на стовбурах дерев розвиваються гриби трутовики, на коренях ліщини — петрів хрест.

Поняття про рослинне угруповання

0

Автор: admin | Розділ: Рослинні угруповання | 11-09-2010

На Землі різні рослини живуть не ізольовано одна від одної, а спільно, утворюючи угруповання, іноді великі зарості. Разом можуть рости не будь-які рослини, а тільки певні види в певних поєднаннях.

Уявіть собі, що ви йдете по освітленій сонцем луці. Під но­гами — дерен з лучних злаків. Серед них пістрявіють розквітлі маруна, лучні волошки, дзвоники. Та ось ви повертаєте в ліс і потрапляєте ніби в інший світ. Навколо густа тінь від крон дерев, повітря прохолодніше й вологіше, пухкий грунт покритий опалим листям або мохом, трави не утворюють густого дерну, квітучих рослин мало.

У низовинці інша картина: стоять густі зарості комишу або очерету, хвощів, великих осок, нога загрузає в мулі, йти важко — болото.

У лісі, на луці, на болоті ростуть різні рослини. Чорниця, брусниця, журавлина, малина, конвалія, папороті й плауни — це лісові рослини, їх не буває на луках, а тимо­фіївку лучну, волошку лучну через те й називають так, що рос­туть вони на луках і не властиві лісам. Ліс, лука, болото — усе це рослинні угруповання.

Рослинне угруповання — це група рослин, які пристосовані до певних умов сумісного життя на однорідній ділянці земної поверхні і взаємно впливають одна на одну та на навколишнє середовище. Усі рослини рослинного угруповання пристосовані до особливих умов життя, які складаються в цьому угрупованні.

Кожне рослинне угруповання займає однорідну територію. Грунт цієї території, забезпеченість вологою, освітленість, темпе­ратура та інші умови життя відрізняються від умов життя іншого угруповання. Соснові ліси звичайно ростуть на піщаних грунтах, бідних на перегній. І хоч крони сосон пропускають досить світла, кущів і трав’янистих рослин у них мало. На вологих грунтах у таких лісах переважають мохи, на сухих — лишай­ники (ягель) та деякі сухолюбні трави.

Рослинне угруповання дубового лісу, як правило, пов’язане з грунтом, багатим на мінеральні речовини. Тому в дубовому лісі більше різних видів дерев, кущів і трав. З дерев тут ростуть: дуб, липа, клен, в’яз, горобина, ясен, з кущів — ліщина, жимо­лость лісова, бруслина та ін. Грунт покритий зеленим килимом з лісових трав з великими зеленими листками

Кількість видів рослин у тому чи іншому рослинному угрупо­ванні різна. У ялинових лісах разом живуть до 30 і більше видів рослин, на заливних луках — 50—70 видів, а в цілинному неораному степу можна налічити більше сотні видів. Для рослинних угруповань тропічних лісів характерна найбільша видова різно­манітність (до 100 і більше видів самих тільки дерев).

У кожному рослинному угрупованні існують переважаючі ви­ди, які найбільше впливають на навколишню територію, і супутні рослини. Так, у ялиновому лісі панує ялина. Вона створює велику тінь і виснажує грунт розгалуженою поверхневою кореневою системою. Тому в ялиновому лісі особливий світловий і темпера­турний режим, а в грунті мало мінеральних речовин, потрібних для трав’янистих рослин.

Супутники ялини — квасениця, веснівка та інші рослини — тіньовитривалі, вони гинуть від тривалого яскравого сонячного освітлення.

Вивчаючи життя рослин, постійно доводиться користуватися термінами «рослинність» і «флора».

Флорою називають сукупність видів рослин, які живуть на певній території.

Рослинність — це сукупність рослинних угруповань на певній території.