Печінковий сисун і бичачий ціп’як. Загальні риси плоских червів

1

Автор: admin | Розділ: Тип плоскі черви | 02-10-2010

Печінковий сисун. Середовище життя, особливості будови і живлення. Серед плоских червів відомі паразити, що посе­ляються в тілі тварин і людини. Один з них — печінковий сисун. Він живе в протоках печінки великої рогатої худоби. Його тіло завдовжки 3—4 см, дуже сплющене і має листкоподібну форму. Оскільки печінковий сисун постійно перебуває на одному місці, то органів руху — війок у нього немає. Зате в нього є органи прикріплення — присоски: передній, або ротовий, на передньому кінці тіла і черевний, на черевній частині тіла. Присосками черв’як закріплюється в печінці хазяїна. Живиться сисун кров’ю і клітинами печінки, всмоктуючи їжу через ротовий присосок за допомогою м’язистої глотки. З глотки їжа потрапляє в розгалужений і сліпий, як у планарії, кишечник.

Розмноження і розвиток. Печінковий сисун, як і планарія,— гермафродит. Його яйця виводяться із печінки в кишечник хазяїна, а звідти з калом назовні. Щоб розвиватися далі, яйця повинні потрапити у воду, а це, очевидно, буває не завжди. У воді з яйця вилуплюється личинка з війками. Для дальшого розвитку вона повинна проникнути в тіло молюска ставковика. Тут личинка не тільки росте, а й розмножується, даючи ще кілька личинок наступного покоління. Ці личинки виходять із тіла ставковика у воду й активно плавають за допомогою хвоста. Розселяючись по водоймі, вони прикріплюються до листків водяних рослин, покриваються оболонкою і стають нерухомими, тобто перетворюються на цисту. У такому стані личинки можуть перебувати довго. Худоба заражається печінковим сисуном, коли п’є воду та їсть траву, на якій є цисти. У кишечнику циста тріскається, і паразит проникає в печінку. Отже, розви­ток печінкового сисуна залежить від багатьох випадковостей. Тому він продукує багато яєць. Розмпожується печінковий си­сун у личинковій стадії. Крім печінкового сисуна, відомі й інші плоскі черви. Усього їх налічується понад 4000 видів.

Бичачий ціп’як. Середовище життя, особливості будови і живлення. Бичачий ціп’як паразитує в кишечнику людини, але його личинки розвиваються в організмі великої рогатої худоби (звідси й назва — бичачий).

Ціп’як складається з маленької головки, короткої шийки і довгого стьожкоподібного тіла. На головці є круглі м’язисті присоски, якими дорослий паразит прикріплюється до стінки кишки хазяїна. Тіло черв’яка завдовжки 4—10 м і складається з великої кількості члеників (їх буває до 1000). Черв’як росте все своє життя. При цьому кількість його члеників збільшується. Нові членики утворюються на шийці. Спочатку вони дуже малі, але ближче до заднього кінця стають більшими. Однією з основних особливостей бичачого ціп’я­ка є те, що в нього немає спеціальних органів травлення. До­рослий паразит живе в тонких кишках людини, де є вже перетравлена їжа. Цю їжу він і всмоктує всією поверхнею тіла. Ціп’як, особливо його личинка, може також перетравлю­вати їжу своїм покривом.

Розмноження і розвиток. Як і більшість плоских червів, ціп’як — гермафродит. У кожному його членику, крім наймо­лодших, є один яєчник і багато сім’яників. Яйця дозрівають у найстаріших, розташованих ближче до заднього кінця, чле­никах. Ці членики відриваються і з калом виходять назовні.

Велика рогата худоба може проковтнути яйця ціп’яка разом із травою. У шлунку тварини з яєць виходять мікро­скопічні личинки з шістьма гачками. За допомогою гачків личинки угвинчуються в стінку шлунка, звідси потрапляють у кров, розносяться по всьому тілу тварини й проникають у м’язи. Тут шестигачкова личинка росте й перетворюється на фіну — пухирець завбільшки з горошину, усередині якого міститься головка ціп’яка з шийкою.

У недостатньо просмаженому або провареному м’ясі личинки ціп’яка зберігаються живими. Якщо людина з’їсть таке м’ясо, ці личинки потрапляють у її кишечник. Бичачий ціп’як виділяє отруйні речовини, які спричиняються до киш­кових розладів і розвитку недокрів’я.

Загальна характеристика плоских червів. Відомо понад 12 500 видів плоских червів. їхнє тіло сплющене зверху вниз, у більшості видів витягнуте. У плоских червів є двобічна си­метрія і передній (головний) кінець. Зовні все тіло вкрите шкірно-м’язовим мішком. Усередині немає порожнини тіла. Травна система сліпо замкнута. Плоскі черви мають спеціальну видільну систему. Вони майже всі гермафродити.

Планарія біла

3

Автор: admin | Розділ: Тип плоскі черви | 01-10-2010

Середовище життя. У прісних водоймах можна знайти невеликих, 1—2 см завдовжки, плоских червів — планарій, які ховаються під листям, під корою корчів, під камінням.

Двобічна симетрія. Тіло планарії витягнуте й сплющене зверху вниз. Задній кінець його загострений, а передній — розширений, від нього в обидва боки відходить по короткому відростку — щупальцю. Це органи дотику. Тут же міститься і двоє чорних очей. Якщо придивитися, то можна помітити, що права половина планарії має вигляд дзеркального відо­браження лівої. Таку симетрію, на відміну від променевої симетрії кишковопорожнинних, називають двобічною. Двобічна симетрія характерна для більшості багатоклітинних тварин. Вона виникла у зв’язку з розвитком у них здатності до активного пересування.

Шкірно-м’язовий мішок. Тіло планарії вкрите війками, завдяки яким вона може плавно пересуватися. Під шкірним покривом є кілька шарів м’язів. Вони не лежать у вигляді окремих пучків, а щільно зростаються із шкірою, утворюючи шкірно-м’язовий мішок. За допомогою м’язів планарія може змінювати форму тіла і пересуватися. Під шкірно-м’язовим мішком немає порожнини, і весь простір між органами заповнений пухкою сполучною тканиною. Тканина — це об’єднання однакових клітин, що виконують певну функцію. Так, м’язові клітини планарії, подібні будовою й функціями, утворюють м’язову тканину, яка забезпечує рух. Тканину, що вкриває тіло тварини, називають покривною. Нервові клітини утворюють нервову тканину. Таким чином, планарії мають 4 різновиди тканин: покривну, сполучну, м’язову й нервову. Такі тканини є в усіх багатоклітинних тварин, більш розвинених, ніж плоскі черви.

Органи травлення. Рот у планарії міститься посередині тіла, на черевній частині. Він веде у глотку. Це ловильний апарат: через рот глотка може висуватися назовні, проникати всередину здобичі, висмоктувати її вміст. їжа перетравлюється в розгалуженнях кишечника, який закінчується сліпо. Неперетравлені рештки їжі викидаються назовні через рот. У планарії є органи. Орган — це відповідна частина тіла, що виконує ту чи іншу функцію. Так, глотка у планарії — орган для захоплення їжі й подавання її в кишечник, а кишечник — це орган, у якому перетравлюється їжа. Органи, які беруть участь у захопленні їжі, у її пересуванні й травленні (у планарії рот, глотка, кишечник), становлять систему органів, що називається травною. У тварин розрізняють такі системи: травну, дихальну, видільну, нервову, кровоносну, статеву.

Дихання. Спеціальних органів дихання у планарії немає, і розчинений у воді кисень проникає в її організм крізь усю поверхню тіла. Утворений вуглекислий газ видаляється назовні також крізь усю поверхню тіла тварини.

Виділення. Усе тіло планарії пронизане численними тонкими розгалуженими канальцями.

Нервова система! Нервові клітини планарії не розкидані по всьому тілу, як у гідри, а зібрані у два нервові стовбури. У передній частині тіла нервові стовбури з’єднуються, внаслідок чого утворюється потовщення — нервовий вузол.

Органи розмноження. У передній частині тіла планарії містяться два овальних тільця — яєчники, а по всьому тілу розкидані численні пухирці — сім’яники. У яєчниках розвивають­ся яйця, у сім’яниках — сперматозоїди. Отже, у тієї самої планарії утворюються як жіночі, так і чоловічі статеві клітини. Таких тварин, в організмі яких є одночасно і жіночі, і чоловічі органи розмноження, називають двостатевими, абс; гермафро­дитами.

Планарія відкладає кокони яєць, оточені щільною оболонкою.

Маленькі планарії, що розвинулися в яйцях, розривають оболонку кокона й виходять назовні.

Вільноживучі плоскі черви. Плоских червів, у яких, як у планарії, є війки, налічується понад 3000 видів. Це звичайно морські, рідше прісноводні плоскі черви, які вільно рухаються. Плоскі черви — хижаки, що живляться дрібними водяними тва­ринами.