Різноманітність комах, їхня роль у природі й житті людини

8

Автор: admin | Розділ: Тип членистоногі | 26-10-2010

Різноманітність комах, їхня роль у природі й житті людини

Чисельність комах. Комахи — найчисельніший клас тварин. Відомо понад мільйон їх видів. Підрахунки вчених показали, що на Землі одночасно живе близько (100 000 000 000 000 000) екземплярів комах. Завдяки такій чисельності комахи відіграють дуже важливу роль у природі та в житті людей.

Крім вивчених рядів комах, у природі найбільш поширені жуки, або твердокрилі, які мають тверді передні крила. За характером живлення їх діяльність ділять на три основні групи. По-перше, це хижаки, які живляться різними дрібними тваринами, в основному комахами. Такі, наприклад, яскраво забарвлені сонечка. Деяких сонечок розводять у лабораторіях і випускають у парники й сади для боротьби з попелицями, які пошкоджують сільськогосподарські рослини. По-друге, це споживачі рослинних і тваринних решток, — що розкладаються. До них належать, наприклад, мертвоїди і гробарики, які живляться трупами тварин.

Такою самою їжею живляться і їхні личинки. Вони належать до санітарів природи, тобто без них трупи тварин розкладалися б і заражали навколишнє середовище.

По-третє, це рослиноїдні жуки, що живляться різними час­тинами рослин, у тому числі й деревиною. До них належать, скажімо, різні види хрущів, листоїди. Так, листоїди колорадські жуки масово поселяються на картоплі, часто об’їдають усе картоплиння на кущах. їх завезено до Європи і нашої країни з Північної Америки.

На Землі відомо понад 300 000 видів жуків.

Усім нам відомі великі стрункі комахи — бабки. Це денні, дуже ненажерливі хижаки, що пристосувалися ловити комах на льоту. Усі вони, знищуючи безліч мух, комарів, та ґедзів, приносять велику користь.

Таргани, коники, цвіркуни, саранові, блощиці, воші та блохи це також комахи. Блохи — набридливі паразити лю­дини і свійських тварин. Деякі види бліх, що паразитують на гризунах, наприклад на пацюках, є переносниками збудників небезпечної хвороби — чуми. Чума передається як людині, так і гризунам через екскременти заражених нею бліх, що потрап­ляють на поранену шкіру.

Воші — безкрилі паразити ссавців. Найпоширенішою є люд­ська воша. Вона переносить від хворої людини до здорової збудників небезпечних хвороб — висипного і зворотного тифу. Відомо близько 300 видів вошей, з них два види живляться кров’ю людини.

Комахи — важлива ланка в ланцюгу живлення, бо належать до складу груп організмів, пов’язаних один з одним зв’язком: їжа — споживач.

Грунтоутворююча роль комах. У процесі життєдіяльності комахи збагачують грунт органічними й мінеральними речо­винами. Личинки жуків, метеликів і мух, що живуть у грун­ті, беруть участь у розпушуванні й перемішуванні його шарів.

Запилювачі рослин. Багато квіткових рослин без запилення їх комахами не можуть існувати.

Велику роль у біологічному способі боротьби з членистоногими, які завдають шкоди людині в її господарській діяль­ності, відіграють комахи-хижаки (наприклад, сонечка, мурашки та ін.) і комахи-паразити (скажімо, їздці).

Свійські комахи — це шовковичний шовкопряд і медоносна бджола.

Комахи — лабораторні тварини. Так, дрозофіли з ряду дво­крилих є об’єктом багатьох біологічних досліджень.

Комахи, які завдають шкоди людині. З великої кількості описаних видів комах (близько 1 000 000) лише незначна частина їх (близько 1 %) прямо чи посередньо є шкідливим для людини.

Естетичне значення комах полягає в тому, що багато з них (гарні метелики, жуки, бабки, джмелі та ін.) викликають по­чуття радості й захоплення. Охорона комах. Охороняють корисних для людини комах, насамперед хижих і паразитичних, які знищують шкідників, а також запилювачів рослин та виробників потрібних людині продуктів. Взято під охорону також ті види комах, які трапляються рідко або зникають і занесені до Червоної книги.

Загальна характеристика класу комах. Комахи — це шестиногі членистоногі. У них розрізняють три відділи тіла: голову з рото­вими органами та з однією парою вусиків, груди, на яких є три пари ніг, і черевце. Більшість комах мають крила і вміють літати. Дихають вони за допомогою трахей. У своєму розвитку комахи проходять дві або три стадії. Відомо близько 1,5 млн. видів комах.

Медоносна бджола

0

Автор: admin | Розділ: Тип членистоногі | 25-10-2010

Медоносна бджола — представник жалоносних гуртових пере­тинчастокрилих. Вона відома людям з давніх-давен. Бджіл розводять на всій земній кулі для одержання меду, воску й бджолиної отрути. З усіх бджіл у медоносної найсклад­ніша поведінка.

Життя бджолиної сім’ї. Сім’я медоносної бджоли, яка живе у вулику, складається з 10 000—50 000, а іноді з майже 100 000 робочих бджіл — потомства однієї плодючої самки (матки). Нові сім’ї медоносні бджоли створюють у травні-червні роїнням. Для цього у вулику виводять самців, або трутнів, і закладають комірки для виведення нової матки. Коли вона з’явиться, то приблизно половина робочих бджіл вилітає з вулика разом із старою маткою. Рій сідає спочатку де-небудь на гілці, поки робочі бджоли не знайдуть місця для нового гнізда.

Молода матка, що залишилася в старому вулику, вилітає з трутнями, запліднюється в повітрі, повертається до вулика й відкладає яйця.

У новому гнізді або вулику робочі бджоли ліплять з воску стільники, що складаються з багатьох шестигранних комірок. У комірки вони збирають нектар і пилок квітів — їжу про запас, а також для підростаючого покоління і плодючої самки.

Навесні, з настанням теплих днів, робочі бджоли вилітають з гнізда. Вони, щойно з’являються перші квітки, починають збирати з них пилок і нектар. Тоді ж матка відкладає в комірки стільників яйця.

Личинок, що вийшли з яєць, бджоли годують сумішшю меду й квіткового пилку. У більших комірках розвиваються ли­чинки, з яких виходять матки і трутні.

У другій половині літа робочі бджоли починають заготовляти мед на зиму. З настанням холодів вони замазують воском щілини у вулику й готуються до зимівлі. Узимку бджоли щільно обсідають стільники й живляться заготовленим медом.

У вулику бджоли передають одна одній інформацію. Так, робоча бджола, знайшовши багаті на нектар рослини, повер­тається до вулика і кружляє по стільниках, виляючи черевцем. Здається, ніби вона танцює. Але таким чином бджола повідомляє інших робочих бджіл, куди і на яку відстань треба летіти по взяток. Вона передає їм і запах тих квітів, з яких сама нещо­давно збирала нектар і пилок. Після того робочі бджоли летять по корм на вказані бджолою-розвідницею рослини.

Будова робочої бджоли. Бджола має велику, покриту волос­ками голову, з боків якої міститься двоє складних очей, а між ними — три простих очка. Спереду відходять довгі вигнуті вусики

Органи чуттів відіграють дуже важливу роль у житті бджіл. У темному вулику найбільше значення для них мають органи дотику, які містяться головним чином на вусиках. За допомогою нюху й зору бджоли розшукують квітки. Вони розрізняють жовтий та синій кольори й навіть невидиме для людини ультра­фіолетове проміння, але червоного кольору не бачать.

Гризучі верхні щелепи у бджоли добре розвинені. Ними вона, коли будує комірки, розминає і обробляє віск, а сідаючи на квітку, знімає пилок з тичинок.

Нижніми щелепами і довгою нижньою губою бджола злизує і смокче нектар. Тому ротові органи бджоли називають гризучо-лижучими.

Нектар, висмоктаний бджолою з квітки, надходить у місткий зоб і змішується з виділеннями спеціальних залоз. Потім бджоли відкладають нектар у комірки стільників, де він перетравлюється на мед.

Груди бджоли густо вкриті волосками. На грудях є дві пари напівпрозорих перетинчастих крил. Ноги робочої бджоли присто­совані до збирання пилку і побудови комірок стільників. На кінці черевця в робочої бджоли є жало. Коли бджола жалить тварину чи людину, в ранку попадає отрута, яка спричиняє сильний біль. Жало також залишається в ранці. Тому, ужаливши тварину чи людину, бджола травмується й гине.

Користь від бджіл велика й різноманітна. Вони дають пожив­ний та цілющий мед, а також виробляють віск, який іде на різні технічні потреби.

Корисна і бджолина отрута, тому її використовують для лікування ряду захворювань. Бджоли відіграють важливу роль у запиленні багатьох рослин.

У нашій країні велику увагу приділяють розвиткові бджіль­ництва — галузі народного господарства. У багатьох колгоспах і радгоспах є пасіки — місця, де ставлять вулики з медоносними бджолами.

Ряд перетинчастокрилі

1

Автор: admin | Розділ: Тип членистоногі | 24-10-2010

Медоносна бджола, дикі бджоли, джмелі, мурашки, їздці, пильщики, рогохвости — це перетинчастокрилі, які в дорослому стані мають по дві пари перетинчастих крил (звідси й назва ряду). Серед них є й безкрилі комахи, наприклад робочі мурашки. До ряду перетинчастокрилих належить близько 300 000 видів.

У пильщиків самки мають яйцеклад, схожий на пилку. Ним ці комахи розтинають тканини рослин, щоб відкласти яйця в зроблені надрізи. Личинки пильщиків нагадують гусінь метеликів і називаються несправжніми гусеницями. Але на відміну від гусениць, у яких є 2—5 пар несправжніх ніжок, вони мають їх 6—8 пар. Личинки пильщиків живляться в основному листками рослин. Деякі з них відомі як злісні шкід­ники дерев та кущів. Наприклад, личинки хвойних пильщиків іноді зовсім об’їдають хвою.

Рогохвости щ так названі тому, що їхні самки мають довгий яйцеклад, твердий, як ріг. Самка ним, наче свердлом, просвердлює деревину й відкладає в зроблену дірку яйця. Личинки рого­хвостів живляться деревиною, пошкоджуючи дерева.

Їздці — це паразитичні перетинчастокрилі. Самка їздця відшукує жертву, сідає на< неї, мов вершник (звідси й така їхня назва), і відкладає в неї свої яйця. Личинки, вийшовши з яєць, зсередини з'їдають свою жертву. Більшість їздців — наразити комах, але бувають і паразити павуків, кліщів. Деяких з їздців розводять у лабораторіях і випускають на поля, у сади для боротьби зі шкідниками. Наприклад, трихограми завбільшки 1 мм знищують білана капустяного ще в зародку, бо паразитують у його яйцях.

Знищення шкідливих комах за допомогою їхніх природних ворогів називають біологічним способом боротьби з шкідниками.

Жалоносні перетинчастокрилі — це всім відомі оси, бджоли, джмелі й мурашки. Жалоносними їх називають тому, що в їхніх самок яйцеклад, втягнутий у черевце, перетворився на жало — знаряддя захисту й нападу. У мурашок жало дуже коротке, тому жалити вони не можуть. Серед бджіл та ос пере­важають види, які ведуть самотній спосіб життя, коли кожна самка самостійно вирощує своє потомство. В інших (у деяких бджіл, ос та в усіх джмелів і мурашок) турбота про потом­ство сприяла виникненню гуртового способу життя. У гуртових комах в одному гнізді об’єднуються всі особини одного чи кількох поколінь. Причому різні особини виконують неоднакові функції. До речі, разом живуть комахи не менш як двох суміж­них поколінь — материнського й дочірнього. Найчастіше гурт перетинчастокрилих — це єдина сім’я, яка складається з потомства однієї самки.

Головна особливість сім’ї жалоносних перетинчастокрилих полягає в тому, що її члени не можуть існувати окремо. До її складу входить три групи особин: плодюча самка (або матка, так звана цариця), що виконує функції розмноження й розселення; самці, які беруть участь лише в розмноженні — трутні; робочі особини, які доглядають самців та самок, а також їхнє потомство. Робочі особини будують та охороняють гнізда, забезпечують усіх членів сім’ї їжею. У гуртових комах робочі особини — це безплідні самки. У бджіл та ос вони крилаті, у мурашок — безкрилі.

Роль жалоносних перетинчастокрилих у природі надзвичайно велика. Бджоли й джмелі — одні з основних запилювачів квіт­кових рослин, а оси та мурашки — наші спільники, які знищують безліч шкідливих комах для вигодовування свого потомства.

Ряд двокрилі

0

Автор: admin | Розділ: Тип членистоногі | 23-10-2010

Усі знають, як дошкульно кусаються комарі і які набридливі мухи. Комарів і мух віднесено до ряду двокрилих, бо в них залишилася тільки передня пара крил. Задні крила в них перетворилися на невеликі дзизкальця — органи для підтримання рівноваги під час польоту. У світі налічується близько 150 000 видів двокрилих.

Муха кімнатна. Доросла муха живиться тими самими продук­тами, що й харчується людина, а також різноманітними покидь­ками. Вона злизує їжу за допомогою лижучого ротового апа­рату — м’якого хоботка, який розвинувся в неї з нижньої губи, їжу муха знаходить Ш допомогою органів смаку на кінчиках передніх лапок.

Личинки мухи — черв’якоподібні, білі, безголові й безногі. Вони розвиваються в гниючих органічних рештках — у харчових відходах, помийних ямах та звалищах сміття. Кожна з них швидко росте, перетворюється на червоно-буру лялечку. З лялечки вилітає муха. Особливо багато мух з’являється наприкінці літа. Саме в цей час вони найбільше переносять різноманітних мікробів, зокрема й збудників таких небезпечних хвороб, як дизентерія та черевний тиф. Сідаючи на різні покидьки й не­чистоти, мухи потім забруднюють продукти, якими харчується людина. Переносять бруд на лапках та з екскрементами.

У населених пунктах нерідко зустрічаються м’ясні й падальні мухи. Вони також переносять мікробів, які спричиняють кишкові захворювання в людини.

З мухами треба боротися, своєчасно припираючи гниючі рештки й нечистоти, у яких можуть розвиватися їхні личинки. Дорослих мух знищують за допомогою липучок та спеціальних отруйних речовин.

Оводи нападають на свійських тварин, але не для живлення, як це роблять ґедзі, а для того, щоб відкласти яйця на шерсть. Вийшовши з яйця, личинка підшкірного овода проникає під шкіру великої рогатої худоби. Усю зиму личинка посилено живиться й росте, утворюючи на шкірі хазяїна виразку. Паразитування личинок оводів під шкірою в корів помітно знижує надої молока. Пошкоджені личинками шкури зне­цінюються. Для боротьби з шкірним оводом в організм хворих тварин уводять ліки, що вбивають личинок. Дорос­лі оводи нічим не живляться: їхні ротові органи недорозви­нені.

Комарі. Кровосисні комарі нападають на тварин і людину. П’ють кров тільки самки, а самці живляться нектаром. Якщо самка не живиться кров’ю, у неї не дозрівають яйця. Комарі смокчуть кров за допомогою колючо-сисного ротового апарату — довгого нечленистого хоботка. Хоботок комара — це тонкі щетинки, на які переморилися верхня губа, пара верхніх і пара нижніх щелеп. Нижня губа — це жолоб, куди, як у футляр, вкладаються інші частини хоботка.

Комарі не тільки боляче кусають. Багато з них передають небезпечні хвороби, наприклад малярію, комариний енцефаліт. Збудника малярії переносить лише малярійний комар. Відрізнити звичайного комара-пискуна від малярійного вам допоможе малюнок, на якому показано їхні основні відмінності.

Личинки кровосисних комарів розвиваються у воді, живлячись омертвілими рештками рослин і дрібних водяних тварин. Багато хто з вас знає мотиля, що є цінним кормом для аква­ріумних риб. Так називають великих (завдовжки до 3 см) яскраво-червоних личинок комара-дзвінця, які живуть у різних прісних водоймах. Дорослі комарі-дзвінці нічим не живляться, тому їхні ротові органи недорозвинені.

Шовковичний шовкопряд і шовківництво

0

Автор: admin | Розділ: Тип членистоногі | 22-10-2010

Шовковичний шовкопряд. Людина з давніх-давен помітила, що метелики виробляють шовк. Заради шовку вона одомашнила шовковичного шовкопряда. Цей непоказний, товстий, білуватий метелик, з розмахом крил до 4—6 см, що втратив здатність літати,— єдина свійська комаха, яка не зустрічається в природі в дикому стані. Шовкопряд називається шовковичним тому, що його гусениці їдять листки тільки шовковиці.

Вважають, що в дикому стані шовковичний шовкопряд жив колись у Гімалаях. Його одомашнили близько 3000 років до н. е. в Китаї. Тепер він служить людині, яка годує й доглядає його. Шовковичного шовкопряда розводять у Японії, Китаї, у країнах Індокитаю, Південної Європи, у Бразілії, у Середній Азії та на Кавказі.

Шовківництво. Для розведення шовковичного шовкопряда в нашій країні створено механізовані шовківницькі радгоспи. Там самки цього свійського метелика дають яйця, які називаються греною. Із знезараженої грени виводять гусінь, яку годують листками шовковиці на кормових полицях у спеціально облад­наних приміщеннях. Перед заляльковуванням кожна гусениця заповзає на підкладену їй гілку і звиває навколо себе кокон, виділяючи тонесеньку нитку завдовжки близько 1000—1500 м. Кокон вона в’є протягом 3 діб. Усередині його гусениця пере­творюється на лялечку, яка розвивається майже 10 діб. Вміст шовковини в коконі в самців набагато (у середньому на 20%) більший, ніж у самок. Розвиток шовкопряда контролюють і домагаються, щоб виводилося якнайбільше самців.

Готові кокони збирають, обдають їх парою і потім за допомо­гою спеціальних машин перемотують шовкові нитки. З 1 кг коконів виходить 90 г легкого, міцного натурального шовку Шовкові нитки мають багато цінних властивостей: вони гарні, міцні, добре зберігають тепло. їх застосовують у медицині (для зшивання ран під час операцій). Легку й міцну шовкову тканину використовують в авіації (з неї виготовляють пара­шути, оболонки повітряних куль, стратостатів) і в текстильній промисловості для пошиття одягу.

У нашій країні виведено нові породи шовковичного шовко­пряда, які дають вищі й якісніші врожаї коконів. Багато зробив для їх виведення видатний радянський біолог Борис Львович Астауров.

Ряд метелики, або лускокрилі

1

Автор: admin | Розділ: Тип членистоногі | 21-10-2010

Будова й поведінка метеликів. З метеликами ми часто зустрічаємося в природі й навіть удома. Де б ми не були: у лісі, саду, на полях і луках — вони привертають нашу увагу з ранньої, весни до глибокої осені. А хто не бачив молі вдома? Це також метелик. Відомо понад 150 000 видів метеликів. Їх об’єднують у ряд Метеликів, або Лускокрилих. Метеликів неважко відрізнити від інших комах, наприклад від мух і жуків.

Які ж загальні ознаки характерні для всього ряду метеликів? Передусім це лусочки на їхніх крилах (звідси й назва ряду). Лусочки є й на всьому тілі. Вони являють собою видозмінені волоски і часто бувають різного кольору. З них на крилах метеликів утворюються химерні складні малюнки.

Друга загальна ознака в метеликів — це смоктальний ротовий апарат, тобто нечленистий, у стані спокою метелика спірально згорнутий довгий трубчастий хоботок. Він утворився з нижньої щелепи й нижньої губи. Верхніх щелеп у метеликів немає. Під час смоктання нектару метелик розпрямляє хоботок і запускає його в глибину квітки. Основним джерелом їжі дорослих лускокрилих є нектар, тому вони належать до основних запилювачів квіткових рослин.

Багато метелики? ведуть активний спосіб життя вдень, а вночі відпочивають. Це денні метелики, наприклад, лимонниця, білан капустяний, жалібниця. Представники другої численної групи метеликів літають у сутінках і вночі. Це нічні метелики, наприклад міль.

Різноманітність метеликів:

1 — звичайний махаон; 2 — зоряниця; 3 — жалібниця; 4— жовтянка торф’яна; 5 — лісова голуб’янка (самка); б — лісова голуб’янка (самець); 7 — махаон Маака; 8 — адмірал; 9 — денне павичеве око; 10 — велика перламутрівка; 11 — кропив’янка; 12 — квітковий сатир; 13 — винний бражник; 14 — руде нічне павичеве око; 15—лимонниця (самець); 16 — лимонниця (самка);
17 — ведмедиця Кайя; 18 — тополева орденська стрічка.

Личинок метеликів називають гусеницями. Тіло їхнє видов­жене, членисте. Ротовий апарат у них, на відміну від дорослих метеликів, гризучий. У роті гусениць є шовковидільні залози. Вони виробляють секрет, який на повітрі застигає у вигляді шовкових ниток. На грудях розміщені три пари членистих ніг, але личинки не повзають ними, а захоплюють їжу. Пересуваються гусениці за допомогою нечленистих м’ясистих черевних несправж­ніх ніжок. Вони не схожі на членисті ніжки дорослих комах і мають на підошвах маленькі гачечки. Більшість гусениць живляться рослинною їжею, але за способом життя вони дуже різні. Є гусениці, які живуть вільно, такі, що зариваються в грунт, є листовійки, прядильники, плодожерки та ін. Гусінь багатьох метеликів (наприклад, білана капустяного) завдає великої шкоди народному господарству.

Життя білана капустяного, як свідчить його назва, пов’язане з капустою та іншими капустяними рослинами. Його гусениці, живлячись листками капусти, ушкоджують їх. Цього метелика називають біланом тому, що зверху його крила борошнисто-білого кольору. Передня пара крил білана капустяного має зверху темні кутики. У самки на передніх крилах є ще по дві темні цятки, у самця їх немає.

Навесні й улітку білан капустяний — літає в городах і на полях. Сівши на капусту чи іншу рослину, метелик складає крила за спиною і стає непомітним, адже нижній бік його крил зеленаво-жовтий, і це робить його подібним до листка.

Білан капустяний відкладає яйця на листки капусти, а також інших культурних рослин та бур’янів з родини капустяних. З яєць виходять гусениці. Вони мають яскраве забарвлення: молоді гусениці жовті, а в міру росту стають синювато-зеленими, з ря­дами жовтих і чорних цяток. Спочатку гусениці сидять на ниж­ньому боці листка і живляться ним, а потім купками збираються на верхньому його боці. Забарвлення гусениць яскраве, ніби попереджає про те, що вони отруйні. Спробувавши один раз, птахи їх уже більше не зачіпають.

Вирісши, гусениця переповзає на дерево, паркан або на стіну. Тут вона скидає шкурку й перетворюється на лялечку. З ля­лечки виходить метелик із зім’ятими м’якими крилами. Він кілька годин сидить на одному місці, поки його крила роз­правляться й зміцніють.

Розмноження і розвиток комах

0

Автор: admin | Розділ: Тип членистоногі | 20-10-2010

Хрущ. Після запліднення самка хруща заривається в грунт і там відкладає яйця.

Личинка. З яєць наприкінці літа виходять личинки. Ні зов­нішнім виглядом, ні способом життя вони не схожі на дорослих хрущів. Товсте білясте тіло личинки вигнуте дугою і вкрите м’яким хітиновим покривом. Трохи твердішим хітином жовтувато-коричневого кольору вкриті велика голова і три пари ніг. Крила в личинки не розвинені. З боків на тілі помітні дихальця. У зад­ній частині черевця просвічує кишечник, заповнений землею: молоді личинки живляться перегноєм. Восени вони зариваються глибоко в грунт і там зимують. Навесні наступного року підій­маються до поверхні грунту, де протягом літа об’їдають корені трав’янистих рослин і сіянців сосни. Зимують личинки знову в глибині грунту. Наступного літа (третій рік розвитку) вирослі личинки об’їдають корені кущів і дерев. Молоді деревця від цього можуть загинути.

Лялечка. Перезимувавши втретє і дуже збільшившись, ли­чинка наприкінці весни заглиблюється в грунт і, скинувши личинковий покрив, перетворюється на лялечку. Лялечка хруща зовні нагадує дорослу комаху. На ній можна розрізнити голову з ротовими кінцівками й вусиками, складні очі, складені на грудях ноги, невеликі крила. Хітиновий покрив досить твердий, проте безбарвний. Лялечка може злегка ворушити черевцем, але не здатна пересуватися й живитися. Це стадія спокою в роз­витку хруща. Під хітиновим покривом лялечки за рахунок нагромаджених личинкою поживних речовин відбуваються склад­ні зміни — поступово розвиваються органи дорослої комахи. Під осінь шкурка лялечки лопається, і з неї виходить дорослий хрущ з м’яким безбарвним покривом, який незабаром твердне й набуває характерного забарвлення.

Хрущі залишаються зимувати в землі й вибираються на поверхню тільки навесні наступного року.

Розвиток з повним перетворенням. На прикладі хруща ми ознайомилися зі складним процесом розвитку: з яйця виходить личинка, не схожа на дорослу комаху. Личинка посилено живиться, росте й перетворюється згодом на нерухому ля­лечку. В лялечці личинкові тканини та органи перебудовують­ся на тканини й органи дорослої комахи, яка виходить з ля­лечки.

Такий розвиток, коли комаха проходить чотири стадії: яйце — личинка — лялечка — доросла комаха, називається роз­витком з повним перетворенням. Так розвиваються жуки, метелики, блохи, комарі, мухи, бджоли, оси, мурашки й деякі інші комахи.

Личинки в комах з повним перетворенням відрізняються від дорослих особин не тільки будовою, а й способом життя. Вони звичайно живуть в іншому середовищі, ніж дорослі комахи. Унаслідок цього дорослі особини та їхні личинки можуть пере­бувати в зовсім різних умовах життя. Таким чином, повне перетворення дає змогу комахам використати переваги принаймні двох цілком різних місць життя й уникнути багатьох несприят­ливих умов. Це спричиняє розвиток різноманітних складних форм поведінки в комах. Ось чому такі комахи, як жуки, метелики, перетинчастокрилі й мухи (вони проходять стадії з повним пере­творенням), досягли найбільшого розквіту в природі. Їх налі­чується близько 900 000 видів.

Розвиток з неповним перетворенням. У тарганів, сарани, клопів з яйця виходить личинка, схожа зовнішньою будовою, способом життя і живленням на дорослу комаху. Маленька личинка живиться й росте, періодично линяє і з кожним линянням набуває дедалі більше рис дорослої комахи. Лялечка при цьому не утворюється. Такий розвиток, коли комаха проходить три стадії: яйце — личинка — доросла комаха, називається розвит­ком з неповним перетворенням. Дорослі комахи не ростуть , не линяють.

Клас комахи ділиться на ряди. Ознайомимося з представниками деяких рядів комах.

Внутрішня будова хруща

0

Автор: admin | Розділ: Тип членистоногі | 19-10-2010

Травна система. Дорослий хрущ живиться листям дерев і кущів. Загостреними кінцями верхніх щелеп він відгризає од листка невеликі шматочки, а зазубленими краями нижніх щелеп подрібнює їх. Такі ротові органи називають гризучими.

Проковтнута їжа потрапляє в стравохід, а потім — у шлунок, де є хітинові зубці. Цими зубцями перетирається їжа. У ки­шечнику їжа остаточно перетравлюється і всмоктуються поживні речовини. Неперетравлені рештки виводяться через анальний отвір.

Ротові органи комах мають різноманітну будову залежно від характеру їжі. У комах, які живляться рідкою їжею, ротові органи перетворилися на тонкий і довгий хоботок.

Кровоносна система, як і в усіх членистоногих, незамкнута. Кров, яка є в порожнині тіла, безпосередньо омиває* внутрішні органи і тканини, віддаючи їм поживні речовини й забираючи шкідливі продукти життєдіяльності. Вона не переносить кисню й вуглекислого газу, тобто не бере участі в диханні. Кров ру­хається завдяки роботі серця, що являє собою довгасту м’язисту трубку й міститься в спинній частині тіла над кишечником. Ритмічно пульсуючи, серце переганяє кров од заднього кінця до переднього. Руху крові у зворотному напрямі перешко­джають клапани серця. Коли серце розширюється, кров над­ходить до нього із задньої частини тіла крізь бокові отвори, що мають клапани. Таким чином, кров у порожнині тіла тече від переднього кінця до заднього, а потім, попадаючи в серце завдяки його пульсації, знову спрямовується до голови.

Дихальна система являє собою густу сітку розгалужених внутрішніх трубочок — трахей, по яких повітря, попадаючи крізь зовнішні дихальця надходить безпосередньо до всіх внутрішніх органів і тканин Видільна система — це пучок тонких трубочок, так званих мальпігієвих судин, які містяться у порожнині тіла. З одного боку вони замкнуті, а другим кінцем відкриваються в кишечник. Продукти обміну відфільтровуються крізь усю поверхню мальпі­гієвих судин, а потім усередині в них перетворюються на кристали. Згодом ці кристали потрапляють у кишечник і разом з неперетравленими рештками їжі видаляються з організму. Деякі шкідливі речовини, особливо отрута, нагромаджуються й ізолюються в жировом тілі.

Нервова система в хруща, як і в усіх членистоногих, складається з навкологлоткового кільця і черевного нервового ланцюжка. У голові внаслідок злиття скупчень нервових клітин утворюється головний мозок. У комах, які характеризуються складною поведінкою (наприклад, у мурашок, джмелів, бджіл), розміри головного мозку та інші нервові вузли збільшені вна­слідок їх злиття.

Статева система самок складається з двох яєчників, у яких розвиваються яйця. Яєчники, переходячи в трубчасті яйцепроводи, основами зливаються в один непарний яйце­провід, крізь який дозрілі яйця виводяться назовні. У статевій системі самки є сім’яприймач-резервуар, у який надходять спер­матозоїди самця. Дозрілі яйця запліднюються цими спермато­зоїдами. Органи розмноження самця — це два сім’яники, що переходять у сім’япроводи, які з’єднуються в непарний сім’явипорскувальний канал, яким виходить сперма.

Загальна схема будови систем органів у всіх комах така сама, як і в хруща.

Хрущ

0

Автор: admin | Розділ: Тип членистоногі | 18-10-2010

Середовище життя і зовнішня будова. Кожний з нас на­весні й на початку літа, напевне, не раз бачив досить великих (завдовжки 2—3 см) світло-коричневих жуків циліндричної форми з характерними білими трикутними плямами на боках. Це хрущі. Узявши хруща в руки, одразу відчуваємо його твердий покрив — міцний зовнішній хітиновий скелет. Тіло хруща, як і всіх інших комах, складається з трьох відділів: голови, грудей і черевця.

хрущГолова. На голові хруща розташовані ротові органи й органи чуттів. Спереду міститься верхня губа, що має вигляд поперечної пластинки. За нею видно дві пари щелеп (верхні й нижні) і нижня губа, які оточують ротовий отвір з боків і знизу. На нижніх щелепах і нижній губі є по парі щупиків — це органи дотику й смаку.

З обох боків голови хруща є двоє складних (фасеточних) очей. Кожне око складається з кількох тисяч простих очок. Попереду очей стирчить пара вусиків з кількома розширеними пластинками на кінцях. Пластинки — це органи нюху. В самця хруща вони розвинені більше, ніж у самки. Голова наче втиснута в передню частину грудей. Тому хрущ може нахиляти голову, але не здатний повертати її в різні боки.

Груди хруща складаються з трьох частин (передньої, серед­ньої і задньої), на кожній з яких є пара ніг. У кожної комахи 6 ніг. Крім того, на середньому і задньому члениках є крила.

На спинній частині хруща видно лише передні груди, дві інші частини і майже все черевце вкриті зверху твердими надкрилами з довгастими реберцями. Це видозмінені передні крила. Надкрила зверху захищають перетинчасті крила й спинну частину черевця з м’яким покривом. Тверді передні крила — характерна ознака всіх жуків, яких за це називають твердо­крилими.Передпольотомхрущ трохипіднімаєі відводить убік надкрила, розпростує складені під ними крила і так злітає. У польоті надкрила мають для хруща таке саме значення, як несучі поверхні для літака, а крила виконують роль про­пелерів.

У багатьох інших комах, наприклад метеликів, бабок, бджіл, щільність усіх чотирьох крил однакова. Багато комах чудо­во літають. Шукаючи їжу або рятуючись од ворогів, вони завдяки крилам долають великі відстані. Літаючи, самці знахо­дять самок.

Крила є в більшості дорослих комах, але в бліх, вошей, блощиць та деяких інших їх немає. Колись предки цих комах теж були крилатими, але внаслідок паразитичного способу життя втратили крила.

Якщо перевернути хруща догори черевцем, можна побачити всі три частини грудей, до яких прикріплені ноги. Гострими кігтиками, що є на ногах, хрущ міцно чіпляється за гілки та листки й спритно лазить по них. На рівному місці він пере­сувається повільно.

Черевце хруща нерухомо з’єднане з грудьми. Воно склада­ється з восьми сегментів і помітне лише знизу, бо верхня частина його прихована надкрилами. З-під них виступає тільки загостре­ний кінчик черевця. Якщо трохи підняти надкрила й розсунути тонкі напівпрозорі крила хруща, то по краях спинної частини черевця на кож­ному членику можна побачити маленькі отвори — дихальця, роль яких стане зрозумілою під час вивчення внутрішньої будови комах.

Кліщі. Загальні риси павукоподібних

0

Автор: admin | Розділ: Тип членистоногі | 17-10-2010

Кліщі — дрібні павукоподібні. У кліщів можна розрізнити головку, утворену щелепами й ногощупальцями, головогруди й черевце. Вони мають 4 пари ходильних ніг. За своєю різноманітністю й кількістю кліщі перевершили павуків — їх понад ЗО 000 видів. Це можна пояснити тим, що в своєму історичному розвитко­ві кліщі стали мікроскопічно малими й заселили передусім грунт і гниючу рослинну підстилку — готові для них і стіл, і дім. Кліщі бувають завдовжки звичайно 0,2—0,3 мм, дуже рідко до З мм.

У грунті деякі кліщі пристосувалися живитися найдрібнішими грибами, водоростями і гниючими рослинними рештками, інші — найдрібнішими тваринами. Залежно від того, якою їжею — твердою чи рідкою — живляться кліщі, у них відповідно змінені ротові органи. Для поїдання твердої їжі у кліщів утво­рюється ротовий апарат гризучого типу — на щелепах у них є зубці для перетирання харчових часточок. У кліщів, які жив­ляться рідкою їжею, щелепи перетворилися на тонкі голкопо­дібні щетинки: ними кліщ проколює покрив рослини або шкіру тварини і висмоктує поживні соки.

Кліщі, особливо грунтові, беруть активну участь в утворенні родючого грунту, розкладаючи мертві рослинні рештки. Серед кліщів багато хижаків. Вони знищують шкідливих для людини рослиноїдних кліщів.

У нашій країні відомо понад 100 видів кліщів, які завдають шкоди сільському господарству. З них найбільшим шкідником є звичайний павутинний кліщ, який поширений скрізь. Він багатоїдний: може живитися соком понад 200 видів рослин. Це жовтувато-зелені (навесні) або оранжево-червоні (восени) овальні кліщі завдовжки 0,3—0,4 мм. Живуть скупченнями на нижній поверхні листків, покриваючи її шаром павутини. У різних країнах світу вони завдають великої шкоди бавовни­кові, плодовим і баштанним культурам, а в решті місць — оранжерейним та тепличним рослинам. Щоб знищити паву­тинних кліщів, бавовникові поля обприскують різними отруто­хімікатами.

Шкідливі також кліщі, які паразитують на свійських тва­ринах. Деякі з них присмоктуються і до тіла людини. Звичайно, це собачий кліщ, поширений по всій Європі, у Криму й на Кавказі, і тайговий кліщ, що живе в південній тайзі й у всій Євразії. Ці кліщі нападають на багатьох хребетних тварин і на людину, щоб насмоктатися крові. Кліщі підстерігають свою жертву і на рослинах.

Смокчучи кров, собачий кліщ може заразити людину кліщовим енцефалітом — тяжким захворюванням нервової системи, кліщовим висипним тифом і деякими іншими заразними хворобами. Тайговий кліщ — основний переносник збудника кліщового енцефаліту. В природних умовах збудник цього за­хворювання перебуває в тілі різних диких копитних тварин, які від цього не хворіють. Збудник енцефаліту передається від однієї тварини до іншої через кліщів. Таким чином, у природі існують осередки енцефаліту поза людиною. Але вони небезпечні для людини, бо збудників цієї хвороби переносять кліщі. Якщо на людину нападе заражений збудниками кліщ, то вона захворіє. Причина хвороби тривалий час була невідомою. Те, що кліщі переносять збудників енцефаліту від диких тварин до людини, було встановлено завдяки самовідданій праці радянських учених на чолі з академіками Євгеном Никаноровичем Павловським і Львом Олександровичем Зільбером.

Щоб уберегтися від зараження енцефалітом, треба робити запобіжне щеплення, а після походів у ліс відразу пере­одягатися й уважно оглядати одяг та поверхню тіла. Знайдених кліщів потрібно знищувати.

Для людини небезпечний свербун — збудник корости. Цей кліщ, завдовжки 0,3—0,4 мм, прокладає ходи до 15 мм усередині шкіри, спричиняючи цим нестерпний свербіж. Людина може заразитися коростою, вітаючись за руку, через одяг і рушники. Якщо з’явилися ознаки захворювання на коросту, слід звернутися до лікаря.

Загальна характеристика павукоподібних. Клас павукоподібних об’єднує близько 70 000 видів членистоногих, які дихають повітрям. Павукоподібні — це восьминогі членистоногі. їхнє тіло найчастіше складається з головогрудей, до яких прикріплені кінцівки, і черевця, позбавленого ніг (павуки), або з головки із щелепами і ногощупальцями, головогрудей і черевця (кліщі). Серед павукоподібних переважають хижаки, які висмоктують рідкий і розріджений вміст своїх жертв. Кліщі живляться різно­манітною їжею тваринного й рослинного походження.