Павук-хрестовик. Різноманітність павуків

3

Автор: admin | Розділ: Тип членистоногі | 16-10-2010

Спосіб життя і зовнішня будова. Улітку в саду або в лісі, йдучи вузькою стежкою, ми часто натрапляємо на павутину. Це найчастіше ловильна сітка павука-хрестовика. Нерідко сам восьминогий ткач сидить у центрі своєї колесоподібної сітки. Його тіло тонкою перетинкою (так званим стебельцем, або талією) ділиться на невелику передню частину — головогруди — і гладеньке кулеподібне черевце. На темному фоні черевця є світлий малюнок у вигляді хреста (звідси й назва павука — хрестовик). На верхній частині головогрудей спереду містяться органи зору — 8 простих очей. Від головогрудей знизу відхо­дять 8 ходильних ніг, а перед ними помітні ротові органи: перша пара — щелепи і друга пара — ногощупальця. На ногощупальцях є чутливі волоски, які належать до органів дотику.

Павук — хижак. У нього є пристосування, якими він убиває жертви, найчастіше різних мух. Кожна щелепа зверху має членик у вигляді гострого рухливого кігтя. Під основою щелеп розміщені отруйні залози, які виробляють отруту. Коли щелепи встромлюються в тіло жертви, отрута через отвори щелепних кігтів уприскується в неї й убиває її.

Усі членики черевця з’єднані разом. На його задньому кінці видно три пари павутинних бородавок, у які відкриваються павутинні залози. Із залоз виділяється напіврідка речовина, яка твердне на повітрі, утворюючи павутинні нитки. Павук за допомогою гребінчастих кігтиків задніх ніг з’єднує їх в одну загальну нитку.

Ловильна сітка. З павутинних ниток самка павука-хресто­вика сплітає велику ловильну сітку, розтягуючи її вертикально між гілками кущів, біля парканів та в інших місцях. Спочат­ку з товстих невеликих ниток вона виготовляє багатокутну раму з променями, що сходяться в центрі. Потім на цю осно­ву закладає у вигляді спіралі довгу тонку й дуже липку нитку.

Полювання павука. Чекаючи на здобич, павук звичайно хова­ється поблизу сітки в потайному гнізді, зробленому з павутини. Від центра сітки до гнізда натягнуто сигнальну нитку. Коли муха, маленький метелик або інша комаха потрапляє в сітку й починає в ній борсатися, сигнальна нитка коливається. За цим знаком павук виходить зі своєї схованки й накидається на здобич, густо обплутуючи її павутинням. Він устромлює в неї кігтики верхніх щелеп і впорскує всередину тіла отруту. Потім павук на певний час залишає здобич і ховається назад у своє потайне гніздо.

Живлення. Рідина, яку виділяють отруйні залози, не лише вбиває здобич, а й діє на неї як травний сік. Приблизно через годину павук повертається і висмоктує вже частково перетрав­лений рідкий вміст здобичі, від якої залишається тільки хіти­новий покрив. Тверді частинки він їсти не може. Таким чином, їжа в павуків заздалегідь перетравлюється поза їхнім організмом.

Дихання. У передній частині черевця є пара легеневих мішків, які сполучаються із зовнішнім середовищем. Їх стінки утворюють численні листоподібні складки, усередині яких циркулює кров. Вона збагачується киснем з повітря, яке міститься між складками. Крім легеневих мішків, у черевці павука є два пучки дихальних трубочок — трахей, що від­криваються назовні спільним дихальним отвором.

Кровоносна система в павука така сама, як і в рака.

Розмноження. Самка павука-хрестовика більша від самця. Восени вона відкладає яйця в кокон, сплетений із тонкої шовко­вистої павутини. Кокон плете в різних затишних місцях: під корою пнів, під камінням. До зими самка вмирає, а яйця зимують у теплому коконі. Навесні з них вилуплюються маленькі павучки.

Різноманітність павуків. Відомо понад ЗО 000 видів павуків. Характерними для всіх павуків є ті самі ознаки, що й для павука-хрестовика. Велике значення в їхньому житті має паву­тина. Павуки використовують її для побудови житла й ловильних сіток. Самка плете з неї особливий мішок — кокон, який захищає відкладені нею яйця від висихання та ворогів. У паву­тині ховаються молоді павучки, які згодом на ній розносяться вітром.

Усі павуки — хижаки. Вони перетравлюють їжу поза кишеч­ником і виділяють у жертву травний секрет для розчинення її вмісту.

Внутрішня будова річкового рака. Різноманітність ракоподібних і їх загальні риси

5

Автор: admin | Розділ: Тип членистоногі | 15-10-2010

М’язи. Суцільний шкірно-м’язовий мішок, характерний для червів, у рака замінюють м’язи, зібрані пучками. Вони приводять у рух певні частини тіла.

У порожнині тіла містяться різні системи органів.

Травна система в рака має складнішу будову, ніж у дощового черв’яка. Через рот, глотку і стравохід їжа потрапляє в шлунок, який складається з двох відділів. У першому (великому) відділі їжа перетирається хітиновими зубцями. У другому відділі є цідильний апарат, крізь який проціджується подрібнена їжа. Далі їжа надходить у кишечник, а потім — у травну залозу, де вона перетравлюється і всмоктуються поживні речовини. Неперетравлені рештки виводяться назовні через анальний отвір, розміщений на середній лопаті хвостового плавця.

Кровоносна система характеризується появою пульсуючого органа — серця, яке сприяє рухові крові. Кровоносна система рака незамкнута: кров через судини витікає в порожнину тіла, омиває внутрішні органи, віддаючи їм поживні речовини й кисень. Потім вона знову надходить у судини й серце. Роз­чинений у воді кисень надходить через зябра в кров, а нагро­маджений у крові вуглекислий газ через зябра виводиться назовні. Так в організмі рака відбувається газообмін. Збага­чена киснем кров потрапляє в порожнину серця через отвори в ньому.

Органи виділення рака — це пара зелених залоз. Від кожної з них відходить вивідний канал, що відкривається назовні біля основи вусиків. Через зелені залози з організму рака виво­дяться розчинені в крові шкідливі продукти життєдіяльності.

Нервова система та органи чуттів. Як і в дощового черв’яка, нервова система рака складається з навкологлоткового нервового кільця й черевного нервового ланцюжка. Нервові вузли в нього розвинені більше, особливо надглотковий та підглотковий. Від надглоткового вузла нерви йдуть до очей та вусиків, від під­глоткового — до ротових органів, від черевного нервового ланцюжка — до внутрішніх органів та кінцівок.

Довгі вусики в рака — це органи дотику й нюху. Ними він обмацує навколишні предмети. В основі коротких вусиків містить­ся орган рівноваги і слуху.

Органи зору — опуклі очі — сидять на рухомих стебельцях. Це дає змогу ракові дивитися в усі боки. Очі в рака складні. Вони складаються з об’єднаних окремих очок. Кожне очко сприймає тільки невелику частину навколишнього простору, а всі разом сприймають ціле зображення. Такий зір називається мозаїчним. Він характерний для більшості членистоногих.

Відомо близько 30 000 видів ракоподібних. Серед них трапля­ються дрібні рачки завдовжки 2—5 мм. Це дафнії й циклопи. Вони ширяють у воді.

Організми, що населяють товщу води, скажімо дафнії н циклопи, називають планктоном. Дафнії й циклопи живуть як у прісній воді, так і в морській. Вони становлять значну частину планктону і є кормом для різних риб. У ставкових рибальських господарствах їх спеціально розводять для вигодовування мальків.

Десятиногі раки, до яких належать і річкові раки, дістали свою назву за кількістю ходильних грудних ніг В Сюди входять також креветки, краби, омари й лангусти, які живуть у морях. Це цінні промислові ракоподібні, яких ловлять заради м’яса. Відомо близько 10 000 видів їх. Багато ракоподібних є улюбленою їжею риб та беззубих китів.

Загальна характеристика. Ракоподібні — це зябродишні водя­ні членистоногі, які відрізняються від інших членистоногих наяв­ністю двох пар вусиків і двогіллястими кінцівками. У більшості ракоподібних розрізняють головогруди й черевце. Органи дихання — зябра — являють собою вирости кінцівок.

Річковий рак

1

Автор: admin | Розділ: Тип членистоногі | 14-10-2010

Середовище життя, особливості будови й життєдіяльності.

Річковий рак живе у,прісній чистій воді — у річках, струмках та озерах. Удень раки ховаються під камінням або в норах, ви­ритих на дні чи біля берегів під корінням дерев. Уночі вони виповзають із схованок у пошуках їжі. Річкові раки всеїдні. Вони живляться рослинами й тваринами, причому можуть пої­дати і живу, і мертву здобич. Запах їжі раки відчувають на великій відстані, особливо якщо трупи жаб, риб та інших тварин почали розкладатися.

Річковий рак, як і всі членистоногі, має міцний покрив, основу якого становить органічна речовина — хітин. Легкий, але твердий хітиновий покрив захищає м’які частини тіла тварини. Крім того, він є також зовнішнім скелетом рака, бо зсередини до нього прикріплюються м’язи. Твердий покрив рака має зеленувато-бурий колір. Це захисне забарвлення робить його непомітним на темному дні. Барвники покриву під час варіння рака руйнуються і змінюють свій колір — рак стає червоним.

Тіло рака поділяється на два відділи: масивні головогруди та більш плоске членисте черевце.

Головогруди складаються з двох частин, що нерухомо зрос­лися між собою: з передньої (головної) і задньої (грудної). Шов у місцях зрощення має форму вигнутої борозни. На головно­му відділі спереду міститься гострий шип. З боків від шипа у заглибинах на рухомих стебельцях розташовані очі, а вперед стирчать дві пари тонких і дуже рухливих вусиків: одні короткі, інші довгі. Це органи дотику й нюху.

З боків рота містяться видозмінені кінцівки — це ротові органи. Передню пару називають верхніми щелепами, другу і третю — нижніми.

Груди складаються з 8 сегментів, до яких прикріплені 8 пар грудних кінцівок. Із них перші три пари, що називаються ногощелепами, захоплюють їжу і подають у рот. Далі йдуть 5 пар грудних одногіллястих кінцівок, з яких перша — клішні, інші 4 пари — ходильні ноги. Зябра в річкового рака містяться в головогрудях в особливих зябрових камерах, відмежованих від навколишнього середовища головогрудним щитом, а від внутріш­ніх органів — покривами тіла.

На черевні, що складається із 7 члеників, є 5 пар двогіллястих кінцівок, за допомогою яких рак плаває. Шоста пара черевних ніг разом із сьомим черевним сегментом утворює хвосто­вий плавець.

Рак — тварина, яка живе на дні водойм. Нормально він пере­сувається по дну головою вперед. Але варто його налякати, як він різко змахує хвостовим плавцем під себе і швидкими поштовхами відпливає задом наперед (задкує).

Самка рака зовні відрізняється від самця. У неї членики черевця помітно ширші, ніж головогруди. У самця черевце вужче від головогрудей. Наприкінці зими самка викидає ікринки, які прикріплюються до її черевних ніжок. Тут ікринки й роз­виваються. На початку літа з них вилуплюють Хітиновий покрив дуже слабко розтягується, тому ростуть раки нерівномірно. Періодично старий покрив стає тісним для тварини. Він відстає від тіла, а під ним утворюється новий покрив. Відбувається линяння: старий покрив лопається, і з нього виходить рак, покритий м’яким безбарвним хітином. Тварина швидко росте, а хітин просочується вапном і твердне. Після цього ріст рака припиняється, поки тварина знову не почне линяти.