Природні угруповання, вплив людини на них , та охорона їх

0

Автор: admin | Розділ: Природні угруповання | 20-12-2010

Ставок — природне угруповання. Одним з природних угруповань є ставок. У ньому, як і в будь-якому іншому при­родному угрупованні, рослини, тварини й мікроорганізми розпо­діляються нерівномірно. Найбільш заселена його прибережна частина, де ростуть різні трав’янисті рослини, бо тут найсприят­ливіші умови для життя: краще прогрівається сонцем вода, більше кисню тощо. У цій частині ставка водиться багато тварин. Цілими днями вистоює в мілкій прибережній воді сіра чапля на довгих ногах, терпляче вичікуючи здобич — жаб та водяних комах, яких вона хапає своїм довгим дзьобом. Літають тут бабки — хижаки з великими очима, вистежуючи дрібних комах і ловлячи їх на льоту. Серед водяних рослин живуть малорухливі личинки бабок — теж хижаки.

Різноманітне населення й у товщі води ставка. Тут живуть різні мікроорганізми: одноклітинні водорості, найпростіші. Ними живляться дрібні ракоподібні (дафнії, циклопи), якими в свою чергу живляться мальки риб, личинки земноводних (наприклад, пуголовки); вони ж е кормом для багатьох хижих риб.

На дні водойми життя бідніше порівняно з її прибережною частиною і товщею води, бо сюди слабко проникає сонячне світло, вода тут прохолодна, у ній мало кисню. У цій частині ставка живуть одноклітинні організми. У мулі можна знайти амебу звичайну, під корчами й камінням ховається планарія біла, по стеблах водяних рослин повзають, наприклад, ставковик великий. Він періодично підіймається на поверхню ставка, щоб запастися свіжим повітр’ям, а живиться водяними рослинами. На дні живуть водяні жуки: плавунець, водолюб та ін. Перший з них — хижак, він знищує черв’яків, пуголовків, личинок комах, мальків риб. Жук-водолюб живиться водяними рослинами, не відмовляється і від тваринної їжі.

Ланцюг живлення тут такий. Одноклітинними водоростями живляться дафнії, личинки комарів. Вони є їжею для клопів і жуків, яких поїдають риби й жаби. їх не може схопити чапля, яка годується в прибережній мілкій воді.

Ліс — природне угруповання. Ми всі не раз бували в лісі. Ось шугонула з сонячного місця ящірка й зникла в траві. То тут то там трапляються свіжі горбочки землі — кріт нарив. У гуща­вині панують напівморок і прохолода, хоча й не відчувається вітру. А ось ледь тремтить натягнута між деревами сітка павука-хрестовика. Метушаться мурашки біля високого мурашника, складеного з паличок та хвої. А на освітлених сонцем галявинах красуються квітки і з однієї на іншу, перелітають бджоли та джмелі, збираючи нектар і пилок. Де-не-де на листках виги­наються гусениці метелика, повзає сонечко серед скупчення попелиць, пожираючи їх. Пурхнула якась пташка, тримаючи в дзьобі зеленого коника. Відразу помітно відмінність між різними природними угрупованнями. Спека, яскраве сонце й вітер на березі ставка змінюються прохолодою, сутінками й затишком лісу. І навіть не знаючи назв рослин і тварин, ми відразу відзначаємо про себе відмінність між ними.

Вплив діяльності людини на природні угруповання. У природ­них угрупованнях до появи людини кількість різних організмів у деякі роки могла різко змінюватися. Але якщо не траплялося ніякої катастрофи (пожежі, повені) або істотних кліматичних змін, то сформовані природні угруповання існували сотні й тисячі років. З появою людини ситуація на Землі змінилася. Діяльність людини стала могутнім фактором впливу на природні угруповання.

У первісному суспільстві людей було небагато, тому вони не могли помітно впливати на природу. Але чим більше ставало на Землі людей і, основне, чим частіше вони діяли разом, тим значнішим ставав їхній вплив на навколишнє середовище. Особ­ливо посилилося втручання людини в природу з появою земле­робства. Досить було розорати якусь цілинну ділянку степу, як на ній уже змінювався склад організмів. А щоб дістати нові ділянки придатної для обробітку землі, люди стали вирубувати, випалювати й викорчовувати ліс. Зрозуміла річ, що в такому разі зміна в складі рослин і тварин була ще більшою. Та навіть якщо ліс і не цілком вирубували, все одно умови в ньому ставали іншими. На зрубах склад організмів не такий, як у лісі.

Застосування різних хімічних засобів боротьби зі шкідниками також дуже впливає на живу природу, бо при цьому гинуть не тільки шкідники, а й багато інших тварин, нерідко дуже корисних і надзвичайно важливих для всього угруповання.

Прокладання доріг, будівництво промислових підприємств, інших об’єктів впливають не тільки на безпосередньо зайняту ними площу, а й на всю навколишню місцевість. Наприклад, зведення гідроспоруд, насамперед гребель на річках, змінює повністю водний режим, а отже, й природні водні угруповання. Сильний вплив на природу спостерігається і при меліорації — осушенні боліт і заболочених грунтів: оскільки рівень ґрунтових вод знижується, то змінюється й склад рослин, а разом з цим і тварин. Унаслідок діяльності людини на Землі майже не залиши­лося незайманого куточка. Тепер в усіх країнах вживають заходів для того, щоб зберегти навколишню природу.

Природні угруповання

1

Автор: admin | Розділ: Природні угруповання | 18-12-2010

Взаємозв’язок організмів. Як вам відомо, різні види рослин розповсюджені не рівномірно, а залежно від місцевих умов, утворюючи природні поєднання, або рослинні угруповання.

Часто гадають, що дикі тварини вільні у виборі свого місця життя, тобто можуть жити, де хочуть і як хочуть. Насправді це не так. Якщо ми приглянемося до складу тваринного світу в будь-якій місцевості, то побачимо не випадковий набір, а певний комплекс видів тварин, властивих саме тому чи іншому рослин­ному угрупованню. Таким чином, можна вести мову вже про природне угруповання рослин і тварин. Але ці рослини й тварини в свою чергу пов’язані з мікроорганізмами.

Отже, природне угруповання — це сукупність рослин, тварин і мікроорганізмів, які пристосувалися до умов життя на від­повідній території і впливають одні на одних та на навколишнє середовище. У ньому здійснюється й підтримується кругообіг речовин. Можна виділити різномасштабні природні угрупо­вання — материк, океан, ліс, луку, тайгу, степ, пустелю, ста­вок, озеро. Дрібніші природні угруповання входять до більших. Людина створює штучні угруповання, наприклад поля, сади, акваріуми.

Кожному природному угрупованню властиві різноманітні взає­мозв’язки: за живленням, місцем життя тощо.

Основна форма зв’язків між організмами в природному угру­пованні — це зв’язки живлення. Початковою, вихідною ланкою в будь-якому природному угрупованні, первісним джерелом нагро­мадження енергії є рослини. Тільки вони, використовуючи й акумулюючи енергію Сонця, з мінеральних речовин, що є в грунті чи воді, та вуглекислого газу утворюють органічні речовини. Рослинами живляться рослиноїдні безхребетні й хребетні тварини. А ними в свою чергу живляться м’ясоїдні тварини — хижаки. Так у природних угрупованнях виникають зв’язки «живлення, ланцюг живлення: рослини — рослиноїдні тварини — м’ясоїдні тварини (хижаки). Іноді цей ланцюг ускладнюється: першими хижаками можуть живитися другі, а ними — треті. Наприклад, гусінь поїдає рослини, а її поїдають хижі комахи, які є їжею для комахоїдних птахів, на яких у свою чергу полюють хижі птахи.

Нарешті, до складу природного угруповання входять ще різні організми, які живляться відходами: відмерлими рослинами чи їхніми частинами (гілками, листям), трупами загиблих тварин, екскрементами. Це жуки-гробарики, дощові черв’яки. Але основну роль у розкладанні органічних речовин відіграють цвілеві гриби та бактерії. Саме вони доводять розклад органічних речовин до мінеральних, які знову можуть бути використані рослинами. Отже, в природних угрупованнях відбувається кругообіг речовин.

Крім зв’язків живлення, у природних угрупованнях існують ще й інші зв’язки. Зокрема, рослини в будь-якому місці створю­ють особливий мікроклімат. Різні фактори неживої природи — температура, вологість, освітленість, рух повітря або води — під пологом рослин помітно відрізняються від тих, що характерні для тієї чи іншої місцевості. Зміна цих факторів під прикриттям рослин завжди менш різка, ніж на відкритому просторі. Напри­клад, у лісі вдень прохолодніше, більше вологи й свіжіше повітря, а вночі тепліше й затишніше, ніж у полі, де нема дерев. Навіть на луці, вкритій тільки травою, температура й вологість на поверхні інші, ніж на голій землі. До того ж, тільки рослинний покрив уберігає грунт від ерозії — розпилення й розмивання.

Природно, що від мікроклімату залежать і видовий склад, і життєдіяльність тварин, які населяють дане угруповання. Кож­ний вид тварин вибирає для себе такі місця, де є не тільки достатня кількість їжі, а й відповідна температура повітря, освіт­леність, умови для влаштування гнізд та нір.

Зі свого боку тварини в природних угрупованнях теж впли­вають на рослинність. Багато квіткових рослин запилюються комахами, іноді навіть якимись певними видами, без яких вони не можуть розмножуватися. Тварини розповсюджують насіння деяких рослин. Чимало тварин, насамперед дощові черв’яки, роз­пушують грунт, завдяки чому в нього легше і глибше проникають вода та повітря і швидше розкладаються органічні рештки.

Сезонні зміни в житті тварин

3

Автор: admin | Розділ: Природні угруповання | 17-12-2010

Сезонність — це загальне явище в живій природі, зумовлене змінами факторів неживої природи протягом року. Сезонність особливо чітко проявляється в регулярній зміні пір року в помір­них і північних широтах. Навесні й улітку більшість тварин розмножуються, дають потомство, а наприкінці літа й восени готуються до суворих умов зими.

Пристосування холоднокровних тварин до зимівлі. Холодно­кровні тварини (наприклад, комахи, земноводні, плазуни) переносять зиму в активному, стані. У їхньому організмі відбуваються зміни, ще починаючи з літа. На осінь у них збільшуються запаси поживних речовин, за рахунок яких повільно підтримується обмін речовин. У їхніх клітинах зменшується кількість води. І все-таки, незважаючи на таку підготовку, чимало холодно­кровних тварин зимують у схованках, де суворі умови зими виявляються не так різко.

Пристосування теплокровних тварин до зимівлі. Теплокровні тварини — це птахи і ссавці. Вони менше переохолоджуються, ніж холоднокровні. Стала температура тіла забезпечується в них високою інтенсивністю обміну речовин. Для підтримки темпе­ратури тіла на одному рівні в них виникли такі особливості, як теплоізоляційні покриви (пух, пера, волосся), жирові нагромад­ження тощо. Щоб зменшити віддачу тепла в зимових умовах, вони восени линяють — ссавці змінюють літнє хутро, а птахи оперення на густіше, зимове.

Теплокровні тварини, здатні прогодувати себе, не втрачають своєї активності й узимку. А ті ссавці, які не можуть здобути собі корм у зимових умовах, залягають у сплячку. Сплячка — це стан зниженої життєдіяльності, який настає в теплокровних тварин при недостатній кількості їжі, коли вони не можуть зберігати високу активність. Перед сплячкою тварини нагромад­жують в організмі поживні речовини, в основному жири (до 40 % маси тіла), і влаштовуються у схованку.

Птахи, які не можуть забезпечити себе їжею в зимових умовах, відлітають у вирій (у теплі краї), де є достатня кількість корму.

Регуляція сезонних змін у житті тварин. На перший погляд здається, ніби сезонні зміни в житті тварин повністю залежать від сезонних змін температури повітря. Адже навесні, коли тепліє, повертаються з вирію перелітні птахи, прокидаються від сплячки ссавці, виходять із стану заціпеніння холоднокровні тварини. А восени, коли похолодає, усе відбувається навпаки. Насправді ж тварини починають готуватися до зимівлі ще влітку, коли температура повітря цілком сприятлива для них. Отже, не темпе­ратура регулює сезонні зміни в організмі. Доведено, що основним регулятором складних сезонних змін у житті тварин і рослин є сезонні зміни в тривалості дня, які не можуть бути випадковими, як, скажімо, зміни температури повітря. Зміна тривалості дня протягом року є сигналом, що визначає майбутні сезонні зміни в організмі.

Середовище життя організмів і його основні фактори

2

Автор: admin | Розділ: Природні угруповання | 16-12-2010

Середовище життя — це та частина природи, у якій живуть організми, зазнаючи різних її впливів і самі впливаючи на неї.

Усі організми перебувають у певних умовах навколишнього середовища, які включають у себе все неживе й живе.

Фактори середовища—це ті умови, які впливають на орга­нізм. Серед них, як вам відомо, розрізняють три основні групи: фактори неживої природи; фактори живої природи; фактори, пов’язані з діяльністю людини.

Фактори неживої природи — це температура, світло, воло­гість, сольовий і газовий склад, вітер або течія, рельєф тощо. Одні з них, наприклад світло й температура, визначають розпов­сюдження по Землі більшості рослин та багатьох тварин. Інші, наприклад грунт, рельєф, кількість опадів, часто визнача­ють утворення угруповань рослин, а разом з ними й розселення тварин.

Вам відомо, що соснові ліси ростуть звичайно на піщаній землі, бідній на перегній, а дубові — на землі, багатій на міне­ральні речовини. Тому в дубовому лісі більше різних видів дерев, кущів, трав і різноманітніший його тваринний світ. У дібро­вах живуть різноманітні комахи, павуки, комахоїдні птахи, різні звірі — гризуни, хижаки, копитні.

Фактори живої природи — це всі види живих істот, які впли­вають одні на одних. Між різними організмами, зокрема й між рослинами і тваринами, установилися найрізноманітніші зв’язки та залежності. Основні з них — зв’язки живлення. У зелених рослинах на світлі утворюються органічні речовини з неорганіч­них. Органічними речовинами рослин живляться рослиноїдні тварини (численні комахи, птахи, гризуни, копитні та ін.).

Зв’язки і взаємовідносини між тваринами теж можуть бути найрізноманітніші. Наприклад, хижацтво — поїдання твари­нами одного виду тварин іншого виду. Між котом і хатньою мишею встановилися взаємозв’язки, характерні для хижака і жертви. Крім того, між різними організмами можуть бути паразитичні взаємозв’язки: один з них (паразит) використовує іншого (хазяїна) як джерело живлення або місце постійного або тимчасового перебування. Паразитами можуть бути тварини, гриби й рослини. Спостерігаються й взаємовигідні зв’язки, коли життєдіяльність одних організмів сприяє виживанню інших. Такі зв’язки існують, наприклад, між рослинами і комахами, що їх запилюють.

Треба зазначити, що всі ці взаємозв’язки надзвичайно складні. Часто буває важко визначити, корисні вони чи шкідливі для тих або інших організмів. Наприклад, личинки комах можуть живитися якоюсь рослиною, а дорослі комахи цього виду запилю­ють цю саму рослину. І навіть взаємозв’язки між хижаками та їхніми жертвами, якщо розглядати не окремі особини, а всі види, які заселяють відповідну місцевість, можуть виявитися корисними не тільки для хижаків, а й для їхніх жертв. Наприклад, коли повністю знищувати хижаків, то рослиноїдні тварини, якими ті живилися, розмножувалися в такій кількості, що винищували всю рослинність і гинули з голоду. Таким чином, хижаки в при­родних угрупованнях виконують роль регуляторів кількості рос­линоїдних тварин і завдяки цьому сприяють збереженню рослин­ності.

Діяльність людини, що впливає на життя організмів, нази­вають антропогенним фактором. При цьому мають на увазі як безпосередній вплив людини на ті чи інші організми (скажімо, полювання, рибальство), так і непрямий. Наприклад, вирубуючи ліс, людина безпосередньо не знищує тварин, але створює такі умови, що одні з них не можуть існувати, а інші, навпаки, дістають можливість для посиленого розмноження. Останнім часом антропогенні фактори набувають дедалі більшого значення.

Небагато факторів середовища залишаються протягом трива­лого часу більш-менш сталими. Більшість з них змінюється як протягом доби (температура повітря, освітленість, вологість), так і протягом року (температура повітря, тривалість дня, сніговий покрив тощо). Нарешті, бувають зміни клімату через роки та десятиліття.

Відповідні зміни відбуваються також у життєдіяльності рослин і тварин. Одні рослини розкривають квітки вранці, інші — увечері. Тварини бувають денні і нічні. Одні рослини розмножуються рано навесні, інші — у середині літа.