Порядок маслиноцвіті, або бирючиноцвіті

0

Автор: admin | Розділ: Вищі рослини | 21-05-2012

Порядок настільки близький до порядку скручених, або тирличе­вих, що їх часто об’єднують в один. Відрізняється від нього тим, що ло­паті віночка в бутоні не скручені, а черепичасті або складені. Другою ха­рактерною рисою маслиноцвітих є наявність тільки двох тичинок. Число членів оцвітини дорівнює 4, рідше 5, віночок зрослий або вільний; маточка складається з 2 плодолистків, зав’язь двогнізда, у кожному гнізді по одно­му висячому насінному зачатку. До цього порядку входить тільки одна ро­дина маслинові.

МаслинаРодина маслинові. Дерева або кущі з супротивними листками. Квітки здебільшого двостатеві, правильні, частіше чотиричлен­ні, з двома тичинками, верхньою зав’яззю; плід— кістянка, ягода, коро­бочка або крилатка. У складі родини є понад 25 родів і 600 видів, що розповсюджені в помірних і теплих областях. Найціннішими є маслина, різні види ясеня, бирючина, бузок, справжній жасмин і ін.

Маслина. Відомо до 20 видів, з яких найбільше економічне значення має маслина європейська, або оливка. Це де­рево, 8—10 м висотою, з шкірястими ланцетними листками, що не опадають на зиму, білими квітками і еліптичними або майже круглими темно-синіми кістянками. Батьківщиною маслини, або оливки, є Середземномор’я, де її культивують з давніх ча­сів. Оливкова олія, яку добувають з плодів, є цін­ним харчовим продуктом. Оливкове дерево з давніх часів вважають символом миру, а гілки оливки — символом добрих і мирних намірів. В Криму до наших днів збереглися старі 500-700-річні де­рева.

Ясен об’єднує 60 видів, розповсюджених в областях з по­мірним кліматом; дерева з непарноперистими листка­ми, дрібними невиразними квітками у волотях і з пло­дами — крилатками. Ясе­ни — швидкорослі лісові і декоративні дерева з цінною деревиною. У дикому стані в лісах України росте ясен звичайний (F. excelsior), у Криму — ясен гостроплідний (F. охусагра). У культурі в України випробувано до 20 видів ясенів.

Бузок. Декоративні кущі з дуже запашними різно забарв­леними квітками у волотях, плід — коробочка, що розкривається двома стулками. Найбільш поширеним у культурі є бузок звичайний (S. vulgaris) з численними садовими сортами; походить з Балканського півострова. Час­то розводять ще бузок іранський (S. persica), рідше — бузок угорський (S. josikaea) і бузок амурський (S. amurensis). Усього відомо до 30 видів.

Бирючина (Ligustrum) налічує до 40 видів, розповсюджених в областях з теплим і помірним кліматом; кущі або невеликі деревця, здебільшого з білими квітками у волотях і плодами-ягодами. Майже всі види бирючини є добрим матеріалом для живих огорож і фігурної стрижки. Для цього ши­роко використовують у нас бирючину звичайну (L. vulgare), що зрідка зустрічається в дикому стані в Україні; у Криму і на Кавказі для живих огорож часто використовують б. японську (L. japonicurn) з великими шкірястими листками, як у бузку.

Жасмин (Jasminum) — великий рід, що охоплює до 200 видів, розповсюджених у тропіках і субтропіках; кущі або ліани, часом з дуже запаш­ними білими, рожевими або жовтими квітками. У дикому стані в Криму і на Кавказі поширений оісасмин кущовий (J. fruticans) з жовтими квітками і чор­ними дрібними ягодами. У культурі тут найчастіше зустрічаються ж. лікар­ський (J. officinale) з білими запашними квітками і ж. голоквітковий (J. nndiflorum) з великими жовтими непахучими квітками.

Порядок зонтикоцвіті

0

Автор: admin | Розділ: Вищі рослини | 17-05-2012

Характерною спільною рисою всього порядку, що охоплює 3 родини (деренові, аралієві і зонтичні), є наявність суцвіть зонтиків, простих або (частіше) складних. Зав’язь, на відміну від попередніх порядків, завжди нижня, але пелюстки вільні; є нектарний диск. За типом будови квітки і наявністю диска зонтикоцвіті близько стоять до трьох попередніх поряд­ків. Окремі ботаніки зближують їх часом із складноцвітими, вбачаючи деякі спільні риси в анатомічній будові плодів. Порядок зонтикоцвіті іноді поділяють на два окремі порядки — кизилові  і зонтичні. Але ці порядки настільки близькі між собою, що навряд чи треба їх поділяти.

AraliaceaeРодина аралієві. Дерева, кущі, ліани або трави, нерідко досить колючі. Листки здебільшого чергові, великі, пальчасті або пірчасті, з піхвами. Квітки п’ятичленного типу, дрібні, зібрані в складні суцвіття у вигляді зонтика, головки або колоса; чашечка часто недороз­винута; пелюстки вільні, нерідко рано опадають; тичинок стільки ж, скіль­ки пелюсток, рідко більше; маточка складена з 2-5 плодолистків; зав’язь нижня, рідше напівнижня або верхня; плід — ягода або складна кістянка, розпадається на окремі плодики.

Родина охоплює 70 родів і близько 800 видів, поширених переважно в тропіках і субтропіках; позатропічних форм мало. У листя­них лісах Поділля, Прикарпаття і Закарпаття дико росте плющ звичайний — чіпка вічнозелена ліана з шкірястими три-, п’ятилопате­вими листками; плід — чорна куляста ягода. Плющ часто розводять у кімнатах і оранжереях.

У ботанічних садах і арборетумах України вирощують часом такі далекосхідні види, як аралія маньчжурська, або чортове дерево, — високий, дуже колючий кущ, калопанакс, або шип-дерево (Асап-thopanax sessiliflorum) — до 10—15 м заввишки, густо покритий міцними шиїтами, акантопанакс сидячоцвітий — кущ до 2-3 м у висоту, покритий тонкими шипами. До цієї ж родини належить і славнозвісний жень-шень — важлива лікарська бага­торічна рослина, що росте дико в лісах Далекого Сходу, у Китаї і на Корейському півострові. Корені жень-шеня містять різні фізіологічно актив­ні речовини (глікозиди, ефірні олії і кислоти), які в сукупності діють на організм людини як збуджуючі і тонізуючі. У свій час східна медицина при­писувала жень-шеню універсальну дію майже проти всіх хвороб; вважало­ся також, що він здатний продовжувати вік людини і повернути їй молодість. Усе це, звичайно, дуже перебільшено.

Родина деренові, або кизилові. Здебільшого дерева або кущі, рідше трави, звичайно з супротивними листками. Квітки найчастіше чотиричленні, у цимозних суцвіттях, зовні схожих на зонтики або головки; зав’язь нижня, з 1-4 плодолистків; плід — кістянка, рідше ягода. Відомо 10 родів і близько 100 видів, поширених переважно в тропіках і субтропіках. Найбільшим родом (до 40 видів) є дерен, або кизил, представлений у нашій флорі двома кущовими видами: дерен звичай­ний з жовтими квітками в зонтиках і червоними їстівними плодами, поширений у Гірському Криму і на Кавказі, і дерен кров’яний з білими квітками і чорними кулястими неїстівними плодами. Гілки його взимку мають кров’яно-червоне забарвлення (звідси назва виду).

Зонтичні — велика родина, що має близько 300 родів поширених в позатропічних областях із сухим кліматом. Багато зонтичних мають різні ефірні олії в плодах, листках і інших органах. Тому деякі види культивують як цінні ефіроолійні (фен­хель, кмин, коріандр, аніс, дягель і ін.), пряні і городні (петрушка, морква, кріп, пастернак і ін.). Є чимало досить отруйних рослин (омег водяний, цикута, собача петрушка, болиголов, бутень і ін.). Систематика зонтичних досить ускладнена через велику одноманітність у зовнішній будові. Од­нак на підставі особливостей будови суцвіть, зав’язей і особливо плодів родину поділяють на три підродини.

Підродина болаксові, або водолюбні. Суцвіття — простий зонтик; сім’янки дерев’янисті, олійних канальців немає або вони заглиблені в ребра. Сюди належить, зокрема, рід Bolax, по­ширений виключно в південній півкулі. Це — здебільшого щільні подушко-видні кущі, що ростуть у гірських посушливих областях; деякі з них дають смолу болакс.

Підродина підлісникові. Суцвіття — головка або простий зонтик; сім’янки не дерев’янисті; олійні канальці в жолобках; стовпчики оточені диском. До цієї підродини належать кілька родів, зокрема великий рід миколайчики, що налічує понад 200 видів, з головчастими суцвіттями, оточеними колючи­ми листочками обгортки. У нашій флорі як бур’ян на відкритих місцях найбільше поширені миколайчики польові з яйцевидни­ми головками і синіми квітками. Блідо-рожеві квітки в невеликих головках має підлісник європей­ський, що зу­стрічається в лісах Полісся і По­ділля.

Підродина селерові. Суцвіття — складний зонтик; стовпчики на диску; олійні канальці розміщені по-різному. Це найбільша підродина; до неї нале­жать майже всі зонтичні нашої флори, а також культивовані види. Для зручності ознайомлення пред­ставників підродини можна поділи­ти на 3 групи, залежно від їх прак­тичного значення.

Ефіроолійні рослини. Найваж­ливішими з них є: коріандр з червоними квітками, аніс з бі­лими квітками, фенхель з жовтими квітками, кмин з білими квітками й ін. Ефірні олії, які добувають з насіння цих рослин, використо­вують у парфюмерній промисло­вості, медицині, у лікерному і кон­дитерському виробництві й ін.

Городні (овочеві) і пряні рослини. Сюди належать: морква, кріп, петрушка, пастернак, селера й ін.

Отруйні і лікарські рослини. Цикута, або віха отруйна — багаторічна рослина з товстим кореневищем; росте по берегах водойм (ставки, стариці, озера) і на вогких луках та болотах; дуже отруйна, містить алкалоїди цикутин і цикутотоксин. Болиголов — дворічник, стебло до 2м заввишки з червоно-бурими плямами; присадиб­ний бур’ян; у плодах і частково в листках містить сильнодіючі алкалоїди — коніїн, конгідрин, метконіїн і ін. Омег водяний — багаторічник, росте по берегах водойм і часом у воді, найбільш токсичним є корінь, що містить смолоподібну речовину — енантотоксин. Собача петруш­ка — однорічний городній бур’ян; уся рослина от­руйна. Ферула — багаторічник пустинь Середньої Азії, містить смоли й ефірні олії, що застосовуються у медицині і парфюмерії. На болотах, заболочених луках і по берегах водойм місцями досить поши­рений в Україні дягель лікарський — висока дворіч­на рослина з великими листками і дуже здутими піхвами. Дягель часом також розводять як лікарську і пряну рослину.

Порядок миртоцвіті

0

Автор: admin | Розділ: Вищі рослини | 16-05-2012

Характерною рисою майже всіх миртоцвітих є наявність увігнутого квітколожа. За цією і деякими іншими ознаками порядок зближають з аґрусовими, в яких також увігнуте квітколоже і нижня зав’язь. Але мирто­цвіті можна розглядати як гілку дальшого їх розвитку. У них виникли чотиричленний тип оцвітини, одинПорядок миртоцвіті стовпчик маточки, біколатеральні про­відні пучки і ін. Порядок охоплює 16-18 родин, з яких значна частина є тропічними; нижче розглянуто 5 родин.

Родина плакунові. Трави, у тропіках і субтро­піках дерева або кущі, здебільшого з супротивними листками. Квітки пра­вильні, рідше неправильні; оцвітина подвійна, чотири-, шестичленна; ти­чинок стільки жабо вдвічі більше; маточка складається з 2-5 плодолистків,, зав’язь не зростається з увігнутим квітколожем; плід — коробочка. Відомо 23-25 родів і близько 500 видів, поширених майже під усіма широтами; в Україні основним є рід плакун, що налічує близько 15 видів, які ростуть скрізь по берегах водойм, на болотах і вогких луках. Найбільш поширеними у нас є плакун звичайний, або верболистий, ба­гаторічник 0,25—2 м заввишки з червоно-ліловими квітками у довгих волотях. Менш поширений плакун прутовидний з голими сизу­ватими листками і стеблами.

Родина миртові. Дерева або кущі, найчастіше з простими супротивними листками з виразною крайовою жилкою і ефірними залозками. Квітки двостатеві, чотиричленні; тичинок звичайно багато; маточка з нижньою зав’яззю, зрослою з стінками увігнутого квітколожа; плоди різні — коробочка, ягода, кістянка; насіння звичайно дрібне, часто із зігнутим зародком. Миртові — велика, в основному тропічна родина, що охоплює 100 родів і близько 3000 видів, поширених переважно в Австра­лії і в Південній та Центральній Америці.

ЕвкаліптЕвкаліпт налічує близько 600 видів, поширених пе­реважно в Австралії і на прилеглих островах, де вони є характерними ланд­шафтними рослинами. Евкаліпти — найбільш швидкорослі і найвищі де­рева на Землі; окремі види досягають 150 м заввишки і 30 м в обхваті стов­бура. Характерною морфологічною особливістю квіток евкаліптів є те, що пелюстки їх дерев’яніють і верхівки зростаються в кришечку; чашолистки зростаються з зав’яззю. Плід — коробочка з дрібним насінням. Деревина евкаліптів міцна, тверда, високо ціниться як будівельний матеріал; кора містить таніди і є цінною сировиною для дублення шкур; листки міс­тять ефірні олії, які використовуються в медицині і парфюмерії.

Мирта, або мирт, налічує близько 60 видів, поширених переважно в Австралії і Південній Америці. У середземноморській об­ласті росте тільки один вид — мирта звичайна — кущ до 2-4 м заввишки з шкірястими неопадними листками і білими пахучими квітками. Листки містять ефірну олію, яку використовують у парфюмерії. Мирту широко культивують як декоративну на Чорноморському узбереж­жі Кавказу і зрідка в Криму.

Родина гранатові. Є тільки один рід гранат з двома видами, з яких широко відомим є гранат звичайний — деревце або високий кущ, що дико росте, а також культиву­ється в Закавказзі, рідше в Криму. Квітки великі, яскраво-червоні. Плід яскраво-червона їстівна ягода з товстим оплоднем і численним насінням, оточеним соковитим шаром.

Родина онагрові. Переважно трав’янисті росли­ни з супротивними або черговими листками. Квітки правильні або непра­вильні, здебільшого чотиричленні; тичинок звичайно вдвічі більше; маточ­ка складається з 2—6 зрослих плодолистків, зав’язь нижня, зростається з увігнутим квітколожем; плід — коробочка, ягода або горішок. Відомо 20 родів і близько 650 видів, властивих майже всім широтам.

Рід онагра, або енотера, близький до попередніх; поширений у Північній Америці. Як заносна рослина дуже поширена скрізь в Європі на піщаних грунтах онагра дворічна з великими жовтими квітками і видовженими коробочками. Онагра, або енотера Ламарка, стала широко відомою в науці рослиною; вивчаючи її мінливість, де Фріз побудував свою теорію мутацій. Цікавою рослиною цієї родини є водяний, або чортів горіх, що спо­радично зустрічається в річках і озерах півдня Європейської частини; плоди їстівні; містять багато крохмалю.

Порядок гарбузоцвіті

0

Автор: admin | Розділ: Вищі рослини | 15-05-2012

Парієтальне (пристінне) прикріплення насінних зачатків у зав’язі і їх двопокривність дали підставу деяким ботанікам-систематикам віднести гарбузоцвіті до порядку пристіннонасінних. Інші ботаніки ста­влять ці два порядки поряд. До гарбузоцвітих належить тільки одна ро­дина гарбузові.

гарбузРодина гарбузові (Cucurbitaceae). Найчастіше однорічні виткі або плеткі трави з вусиками стеблового походження, рідше кущі або на­віть деревця. Квітки здебільшого одностатеві, правильні, з подвійною п’ятичленною оцвітиною; віночок колесовидний або дзвониковидний, най­частіше зрослопелюстковий, тичинок 5, з них 4 зрослися попарно, а одна вільна, або всі вільні; маточка складається з трьох (двох-п’яти) плодолист­ків, з нижньою тригніздою зав’яззю і м’ясистими приймочками; плоди ве­ликі, ягодоподібні, з твердим зовнішнім шаром оплодня і м’ясистим сокови­тим внутрішнім шаром, рідше плід-коробочка.

Гарбузові охоплюють понад 100 родів і близько 1000 видів, поширених переважно в тропіках і субтропіках обох півкуль. Цінними з господарського погляду рослинами родини є такі відомі баштанні культури, як кавун, диня, огірок, гарбуз; лікарськими і отруйними є колоцинт і переступень, або бріонія; як декоративну розводять часом тладіанту, для технічних цілей — люфу й ін: Звичайно, найбільше економічне значення мають баштанні рослини, які є давніми культурами народів Африки і Аравійського півострова, а також Південної і Середньої Азії. В СРСР ведуть широку селекційну роботу з баш­танними рослинами по виведенню більш скоростиглих, високоврожайних і цукристих форм.

Кавун (Citrullus) налічує 4-5 видів, поширених у пустинях Африки, особливо в Калахарі, де й тепер зустрічаються природні зарості кавунів на величезних площах. Дикі форми — одно- і багаторічні; у культурі тільки однорічники. Кавун столовий, або їстівний — окультурена форма; має кулястий або циліндричний плід з сокови­тою червоною або білою м’якоттю. Кращими і найбільш урожайними в Україні є сорти Херсонський, Мелітопольський, Кримський, Мурашка й ін. Сорти кавуна кормового також досить урожайні; вони ма­ють соковиту, але не солодку м’якоть; їх дають тваринам свіжими і силосо­ваними. Кавун-колоцинт (С. colocynthis) має гіркувату губчасту м’якоть і використовується в медицині як проносне.

Диня (Cucumis) налічує близько 40 видів, поширених у пустинях і напівпустинях Африки. Стиглі плоди сферичної або еліптичної форми, запашні, солодкі, соковиті. Культурні сорти динь об’єднуються в збірний вид — диня столова. Дині з давніх-давен культивуються в краї­нах Близького і Середнього Сходу, Африки і Аравійського півострова.

Огірок (Cucumis sativus). Плоди циліндричні або довгасті, споживають їх зеленими в свіжому, консервованому або засоленому вигляді. Огірок є давньою культурою народів Південно-Східної Азії, звідки він і походить.

У величезній кількості культурних форм його ви­рощують в Індії і Китаї. Цінність огірків обумовлюється їх смаковими якостями і по­зитивним впливом на трав­лення. Найбільш відомими і популярними в Україні є сорти Ніжинський, Кримський, Чорнобривець і ін.

Гарбуз (Cucurbita) налічує близько 90 видів у Південній і Центральній Америці. Стебла і листки шорстковолосисті, великі, вусики галузясті, три-, п’ятироздільні; пиляки всі зро­слися в головку; віночок дзвониковидний, п’ятилопатевий. У культурі най­більш відомі два види: гар­буз великий з численними столовими, кормовими і декоративними сортами; столові сорти міс­тять від 4 до 10% цукрів, їх їдять печеними або ва­реними; у насінні є до 35-50% жирної олії; воно є цінним глистогонним засобом; гарбуз звичайний, який також має столові і декоративні сорти. Досить ві­домі, зокрема, кабачки з циліндричними плодами, які використовують у кулінарії і в консервному виробництві в нестиглому стані.

Порядок крушиноцвіті

0

Автор: admin | Розділ: Вищі рослини | 12-05-2012

Характерною рисою порядку є наявність нектарного диска під маточкою або навколо маточки, крушиноцвіті а також анатропних (обернених) насінних зачат­ків. Квітки правильні, чотири- п’ятичленні. Цими рисами порядок зближується, з одного боку, з сумахоцвітими, з другого — з бруслиноцвітими. До крушиноцвітих належать дві родини — крушинові і виноградні, але дея­кі систематики відносять сюди ще родини водянкові і падубові.

Родина крушинові. Дерева, кущі, рідше дерево­видні ліани або трав’янисті рослини з простими листками з прилистками. Квітки дрібні, здебільшого двостатеві, чотири- п’ятичленні, з плоским або увігнутим квітколожем, вільним або зрослим із зав’яззю; чашолистки і пелюстки прикріплені до краю квітколожа, пелюстки дрібні або редуко­вані; маточка складається з 3-4 плодолистків; плід — кістянка або він розпадається на окремі сухі плодики. Родина має 58 родів і до 900 видів, поширених переважно в областях з теплим кліматом; в  Україні  - 4.

Чотиричленний тип квітки має жостір проносний (Rhamnus cathartiса). Росте в лісах і чагарниках майже по всій території Україні. Плоди використовуються в медицині як проносне. П’ятичленний тип квіт­ки і чергові цілокраї листки має крушина ламка (Frangula alnus), що росте переважно в чагарниках у знижених місцях і в заплавних лісах по всій те­риторії України. Екстракт кори крушини використовують у медицині як про­носне. У Криму росте на відкритих сухих кам’янистих і щебнистих схи­лах низький дуже колючий кущ — держи-дерево (Paliurus aculeatus).

Родина виноградні. Виткі або чіпкі деревовидні ліани з вусиками або причіпками стеблового походження. Листки прості або пальчастоскладні, з прилистками. Квітки невиразні, двостатеві або одно­статеві, чотири- п’ятичленні; чашечка часто недорозвинена і має вигляд валика з зубцями; пелюстками зростаються на верхівці (над тичинками) у вигляді ковпачка або вільні і відгинаються; плід-ягода, соковита або майже суха. Виноградні поширені переважно в гірських областях з теплим і помірно-теплим кліматом і налічують 12 родів і до 700 видів.

Найбільше економічне значення має виноград культурний, який є стародавньої культурою країн Середземного, Чорного і Каспійського морів. Майже всі культурні сорти винограду (понад 2000) європейського і азіатського        походження належать до цього виду, який у дикому стані невідомий.

Залежно від того, де сформувалися  орти винограду, їх поділяють на  три групи: східного походження (Середня Азія, Вірменія, Азербайджан), чорноморські (Західна Грузія, Ру­мунія, Крим, Болгарія), західноєв­ропейські   (країни   Західної Єв­ропи).

Залежно від способів викори­стання розрізняють сорти виног­раду столові, які споживають переважно в свіжому вигляді, впни і сорти, що йдуть на виготовлення вин, і сорти для сушіння на ізюм, кишмиш і сабзу.

Порядок сапіндоцвіті, кленоцвіті

0

Автор: admin | Розділ: Вищі рослини | 11-05-2012

Квітки здебільшого актиноморфні, роздільностатеві, рідше двостате­ві, з подвійною оцвітиною і добре розвинутим нектарним диском. Порядок близький до попереднього, в деяких системах їх навіть об’єднують. Охоп­лює 8-10 родин: сумахові, кленові, гіркокаштанові, сапіндові, клекачкові і ін.

сумаховіРодина сумахові (Anacardiaceae). Дерева або кущі з черго­вими, простими, трійчастими або перистоскладними листками без прилист­ків. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, рідше одностатеві, або полігам­ні; оцвітина три-, п’ятичленна, подвійна або з нерозвинутим віночком, ти­чинок 5-10, прикріплені разом з пелюстками навколо підматочкового диска; зав’язь верхня, одно-, три-, п’ятигнізда; плід — кістянка, коробоч­ка або горіх, іноді з літальним апаратом. Кора багатьох сумахових часто смолиста, містить смоляні ходи.

Сумахові налічують 79 родів і до 600 видів, поширених переважно в областях з теплим і сухим кліматом; окремі види властиві також помірно­му клімату. Найважливішими є роди фісташка (Pistacia) і сумах (Rhus). Справжня фісташка (Р. vera), яка має смачні, багаті на олію плоди — «фісташки» (морфологічно це кістянки з однією насіниною і сухим опло­днем), дико росте в гірських районах Середньої Азії. Дика дрібноплідна фіс- шашка з неїстівними плодами, яка називається часто кевовим, або терпен­тинним, деревом (P. mutica), росте дико в нижньому поясі Кримських гір. Тисячолітні величезні дерева її збереглися у Криму в Нікітському бота­нічному саду, Нижній Массандрі і на мисі Айтодор.

З роду сумах цінним є насамперед такий танідонос, як сумах дубильний (R. согіагіа) — кущ 3-5 м заввишки з пірчастими листками і зеленувато-білими дрібними квітками; росте дико серед гірських скель у Криму і на Кавказі. В аналогічних умовах росте другий цінний танідонос — скумпія (R. cotinus, або Cotinus coggygria) з простими овальними листками і зеле­нуватими квітками. Цей вид, крім Криму і Кавказу, зустрічається ще в ок­ремих місцях по Дністру і Сіверському Дінцю. Як декоративне нерідко розводять у нас так зване оцтове дерево (R. typhina) — великий кущ, ро­дом з Північної Америки.

Родина кленові (Асегасеае). Дерева або деревовидні кущі з супротивними листками без прилистківкленові. Квітки в пучках або в складних китицях, чотири-, п’ятичленні, іноді без віночка; тичинок удвічі більше, ніж пелюсток, найчастіше їх 8, між ними добре розвинутий диск; зав’язь двогнізда, з двома оберненими насінними зачатками в кожному гнізді; плід — двокрилатка.

Родина має два роди, з яких найбільше поширеним і численним є клен (Acer), що налічує до 150 видів; ростуть переважно в гірських областях пів­нічної півкулі; у флорі України — 5; у культурі в України є близько 30 видів і багато садово-декоративних форм. Клени — до­сить цінні лісові і декоративні рослини для садів і парків, для створення алей, бульварів, залісення балок, крутосхилів і ін. Деревовидні пред­ставники дають цінну деревину, яка йде на різні вироби і є добрим паливом. Майже в усій Європейській частині у широколистих і мішаних лісах поширені: клен гостролистий — красиве дерево з вели­кими п’ятилопатевими листками, клен польовий (A. campestre) — дерево середніх розмірів з меншими листками і тупими або слабко загостреними лопатями; клен татарський (A. tataricum) — кущ або невисоке дерево до 6-7 м з цілісними листками; на Поділлі і в Прикарпатті росте в лісах дуже красивий клен-явір (A. pseudoplalanus) — високе дерево з великими п’яти­лопатевими листками і довгими повислими китицями квіток. Гірським лі­сам Кавказу властиві: к. величний, або бархатистий (A. velutlnum), — могут­нє дерево до 40-50 м у висоту, к. красивий (A. laetum) і ін. З північно-аме­риканських видів найбільш поширеним у культурі є к. ясенелистий, або негундо (А. negundo), з непарноперистими листками; досить часто вирощують також красивий к. сріблястий (A. saccharinum) із сріблястими знизу листками.

Родина гіркокаштанові. Дерева або кущі з супротивними пальчастоскладішми листками на довгих черешках. Квіт­ки зигоморфні, двостатеві, або полігамні, в кінцевих китицях або волотях; чашолистків і пелюсток 4-5, неоднакових; тичинок 5-9, вільних; зав’язь верхня, тригнізда; плід — тристулкова коробочка, насіння велике. До цієї родини належать 2 роди і близько 15 видів, поширених в областях по­мірного і теплого кліматів північної півкулі; в Україні у дикому стані ни­ні немає. У культурі найбільш відомим є гіркокаштан звичайний, або кін­ський каштан (Aesculus hipppcaslanum), — велике дерево з красивими біло-рожевими квітками в густих стоячих конусовидних волотях. Походить з Балканського півострова; його вирощують у багатьох містах країни, але найбільше він поширений у Києві, де є одним з основних елементів деко­ративного вбрання багатьох вулиці., скверів, бульварів і парків міста. Рідше в культурі в Україні зустрічається гіркокаштан червоний (A. earned) з червоними квітками і г. жовтий з жовтими квітками.

Порядок рутоцвіті

0

Автор: admin | Розділ: Вищі рослини | 10-05-2012

За типом будови квітки рутоцвіті близькі до сапіндових, або терпен­тинних; провізорно виводяться від розоцвітих через аґрусові. Характерною особливістю їх є наявність дисковидних нектарників і ароматичнихапельсин речо­вин у листках, корі, деревині. Обсяг порядку в різних системах подаєть­ся по-різному. За Енглером, до рутоцвітих належать 12 родин, головною з яких є рутові.

Родина рутові (Rutaceae). Дерева, кущі, рідше трави. Листки супротивні або чергові, з ефірними залозками у вигляді крапок, що про­свічують. Квітки правильні, рідше неправильні, з подвійною чотири-п’ятичленною оцвітиною, тичинок стільки ж або (частіше) вдвічі більше, або багато; маточка складається з 4-5, рідше з одного або багатьох плодолист­ків, зав’язь здебільшого багатогнізда; плоди різноманітні—коробочка, крилатка, ягода, кістянка або плід збірний. За типом плодів родину поді­ляють на ряд підродин, з яких найважливішими є рутові (Rutoideae) з плодом коробочкою і цитрусові, або померанцеві (Aurantioideae), з ягодоподібним соковитим плодом і шкірястим оплоднем, багатим на ефірні залози; квітки білі або рожеві, дуже запашні.

Головним родом підродини рутових є рута (Ruta), види якої поширені переважно в областях з сухим кліматом (Середземномор’я, Середня Азія). У культурі найбільше поширена як ефіронос рута пахуча (R. graveolens) — напівкущ із сіро-зеленими листками і жовтими квітками. Дико росте на відкритих кам’янистих схилах у Криму і на Кавказі. Усі частини рослини містять ефірну олію і алкалоїд рутин, що застосовується в медицині. Вису­шені квітки рути мають приємний запах, що нагадує запах троянди. У світ­лих соснових лісах Криму, а також у чагарниках і по узліссях степових байрачних лісків зустрічається ясенець звичайний (Dictamnus fraxinella) з пірчастими листками і красивими біло-рожевими квітками. Уся рослина гу­сто покрита залозистими волосками, які містять ефір­ну олію. Якщо в тиху пого­ду запалити сірник, повітря біля куща спалахує, але сам кущ не пошкоджується.

З підродини цитрусових найбільше економічне значення мають представники роду цитрус, що налічує до 16 видів, поширених переважно в Південній і Південно-Східній Азії. Культура цитрусових в Індії і Китаї дуже давня і налічує тисячоліття. Нині цитрусові вирощують майже в усіх субтропічних районах світу, зокрема на півдні Китаю, в Японії, Індії, Каліфорнії (США), у країнах Близького Сходу і Середзем­номор’я. Плоди цитрусових багаті на лимонну кислоту, цукри, різні вітаміни, пектинові речовини й ін. Крім досить високих смакових власти­востей, вони є дуже корисними для людини, особливо в зимовий період, коли вітамінів не вистачає. Найчастіше їх споживають у свіжому вигляді, а також консервують, виготовляють з них соки, компоти, цукати і ін. В культурі найчастіше вирощують такі цитрусові: лимон (С. limon), манда­рин (С. reticulata), апельсин (С. sinensis) і ін.

Порядок жовтецевоцвіті

0

Автор: admin | Розділ: Вищі рослини | 30-04-2012

жовтецевоцвіті Близький до попереднього, часто об’єднується з ним в один порядок багатоматочкових. Але до жовтеїіевоцвітих належать переваж­но трав’янисті родини. Квітки різної будови, в межах родин еволюціо­нують від актиноморфних до зигоморфних, від невизначеного до визначеного числа членів квітки з різним розташуванням на квітколожі; оцвітина прос­та або подвійна, п’яти- багаточленна; тичинок і маточок звичайно багато; плоди різної будови і консистенції — збірні листянки, сім’янки, рідше ягоди чи коробочки. В складі порядку 7-8 родин.

Родина жовтецеві (Ranunculaceae). Багаторічні трави, рід­ше кущі, ліани або однорічники. Листки чергові, рідше супротивні, здебільшого прості. Квітки актиноморфні або зигоморфні, оцвітина з невизначеним або визначеним числом членів, п’ятичленна, з різними переходами від простої до подвійної; тичинок здебільшого багато, маточок кілька або багато, рідше одна, гінецей найчастіше апокарпний; зав’язь з одним або кількома насінними зачатками.

Жовтецеві — велика, в основному позатропічна родина, що охоплює 40 родів і близько 2000 видів.

У складі родини е чимало отруйних і шкідливих для тварин та людини рослин, які містять у своїх органах різні алкалоїди, глікозиди тощо. Дея­кі рослини, як горицвіт, аконіт, чемерник та ін., відомі як лікарські, а ор­лики, чорнушка садова, півонія, дельфіній, ломиніс та ін.— як декоратив­ні. У лісах, на узліссях і гірських луках досить поширені різні види анемон і еону. На суходільних і заплавних луках часом досить поширені різні жовтеці. За типом плодів і будовою квітки жовтецеві поділяються на три підродини: півонієві, чемерникові й анемонові.

Підродина півонієві (Paeonioideae). Плід збірний, з лис­тянок, оцвітина подвійна, чашечка п’ятилиста, пелюсток багато або 5, квітки правильні. Рід півонія налічує близько 20 видів, які дико ростуть у Східній Азії, Європі і Північній Америці. У декоратив­ному садівництві найбільше поширені різні сорти півонії, що виникли від схрещування півонії білоцвітої. У цілинних степах України дико росте п. вузьколиста, або воронець, з темно-червоними квітками і пірчасторозсіченими на лінійні частки листками. У соснових лісах України, на відкритих схилах Гірського Криму поширена п. трійчаста (P. triternata) з світло-ліловими або роже­вими квітками.

Підродина чемерникові (Helleboroideae). Плід — збір­на листянка, коробочка або ягода. Квітки з простою або подвійною оцві­тиною, часто з пелюстковидною чашечкою, правильні або неправильні.

Чемерник, або зимівник (Helleborus), має близько 20 ви­дів. Багаторічники, з пальчасторозсіченими листками. Квітки правильні, чашолистків — 5, забарвлені, пелюс­ток 5-8, дрібні, трубчасті. Рослини дуже отруйні, містять у кореневищах і листках глікозиди та алкалоїди: гелеборин, гелебореїн і гельборсид, що діють на серце. У широколистих лісах Західного Поділля зрідка трапля­ється чемерник чорний (Н. niger). Як декоративну рослину розводять ч. зелений (Н. viridis) і чагарниковий (Н. dumetorum); обидва види легко ди­чавіють.

Чорнушка (Nigella) — однорічні рослини, з правильними пооди­нокими блакитними квітками. Деякі види, як чорнушка польова і ч. нив’яна, трапляються в нас як бур’яни у засмічених місцях або, часом, у посівах. Чорнушку дамаську вирощу­ють як декоративну рослину.

Купальниця (Trollius) — багаторічники, з кулястими або напівкулястими квітками (завдяки щільному черепичастому наляганню чашолист­ків). На Україні росте в лі­сах і чагарниках у вогких місцях купальниця європейська (Т. europaeus) з красивими лимонно-жовтими кулястими квітками; пелюстки дрібні, лінійні, оранжеві, загорнуті.

Калюжниця налічує кілька близьких між собою видів, поширених в областях з холодним і помірним кліматом. Багаторічники, з цілісними листками, простою віночковидною оцвітиною з 5-12 листоч­ків. На болотах, по берегах водойм, у вільшняках росте калюжниця болотяна. Ця рослина отруйна (містить анемонін, берберин і холін).

Орлики (Aquilegia), налічує близько 75 видів. Багаторічники, з складними дво-трироздільними листка­ми. Чашечка п’ятилиста, забарвлена: синя, рожева або лілова; пелюсток 5, лійковидних, з шпорками. Найбільше відомі орлики звичайні (A. vulga­ris), які ростуть у лісах і чагарниках. їх культивують як декоративні; легко дичавіють.

Дельфіній (Delphinium) — великий рід, що налічує близько 200 видів. Багаторічники, рідше однорічники з розсіченими листками і зигоморфними квітками. Чашолистків 5, забарвлених (сині,Дельфіній рожеві, рідше білі), з них один верхній — із шпоркою. Пелюсток 2—4, які або зрослися між собою, або 2 верхні із шпорками, вкладеними в шпорку чашолистка. Бур’яном ярих і озимих культур є дельфіній польовий, або сокирки (D. consolida) — вид дуже мін­ливий, нині розділений на кілька дрібних видів.

Аконіт, або борець, має близько 60 видів. Багаторічники, часто з потовщеними здутими коренями і пальчастороздільними листками. Квітки в китицях, зигоморфні. Чашолистків 5, забарвлених (фіолетові, лілові, жовті), з них верхній має вигляд шолома або ковпачка. Пелюсток дві, які зрослися між собою. Більшість видів аконітів поширені в нас на Поділлі, у Прикарпат­ті і в Карпатах. У рівнинній частині України для Лівобережжя більш харак­терним є аконіт гайовий (A. nemorosum) з жовтими квітками, для Правобережжя— а. Бессерів з брудно-білими квітками.

Підродина анемонові (Anemonoideae). Плід —збірна сім’янка, однонасінна. Квітки правильні, оцвітина проста, віночковидна, рідше подвійна.

Анемона, або вітряниця (Anemone) — численний рід. Багаторічні кореневищ­ні рослини з білими або жовтими квітками. Дуже поширена в листяних і мішаних лісах України анемона жовтецева з жовтими квітками. У лісах Правобережжя досить часто трапляється ще а. дібровна (A. nemorosa) з білими квітками. Красиві рожево-фіолетові квітки, що нага­дують квітку нарциса, має а. нарцисоцвіта (A. narcissoflora), яка росте на гірських луках (полонинах) Карпат.

Дуже поширеним у соснових лісах є сон широколистий, або сон-трава (Pulsatilla latifolia), з великими поодинокими рожевувато-бузковими квіт­ками, що з’являються в квітні раніше від прикореневих пальчастих лист­ків.

Горицвіт, або адоніс (Adonis), налічує близько 25 видів. Однорічники або багаторічники з пір­часто- або пальчасторозсіченими на вузькі частки листками. Оцвітина подвійна, чашечка п’ятилиста, віночок з 5-24 пелюсток, без нектарників. Найбільш поширеним є горицвіт весняний (A. vernalis) —багаторічник, що росте в степах і по степових схилах. Квітки великі, золотисто-жовті, з’являються навесні. Важлива лікарська і разом з тим отруйна рослина. Трава містить глікозиди серцевої групи. Темно-червоні дрібні квітки має г. осінній, що трапляється зрідка в Україні як однорічний бур’ян у засмічених місцях. Однорічним бур’яном є також г. літній з дрібними яскраво-червоними квітками.

Жовтець (Ranunculus) — великий і досить поширений у приро­ді рід (вогкі луки, ліси, болота, трав’яні схили, береги водойм тощо), що налічує понад 500 видів. Переважно багаторічники; квітки з подвійною п’ятичленною оцвітиною, пелюстки з нектарними ямками при основі. Майже всі жовтецеві є отруй­ними або шкідливими для тварин рослинами, що засмічують луки і пасо­вища. На луках, схилах, узліссях є такі види жовтеців: ж. їдкий, ж. повзучий, ж. золотистий. Дуже токсичним вважається жовтець отруйний, що росте по берегах водойм і у надмірно вогких місцях. Квітки в нього дуже дрібні, мають видовже­не квітколоже. Цікавим щодо форми листків є жовтець водяний, або бага­толистий, що росте у воді. Плаваючі листки в нього лан­цетні, занурені у воду — нитковидні.

Родина лататтєві. Водяні і болотяні бага­торічні рослини з добре розвинутими кореневищами. Листки на довгих черешках, великі, плавають на поверхні води, рідше занурені у воду; в останньому випадку вони розсічені на дрібні частки. Квітки поодинокі, великі, двостатеві, правильні; оцвітина звичайно подвійна, з нерізким по­ділом на чашечку і віночок; чашолистків 3-6; пелюсток багато; вони посту­пово переходять у тичинки, яких багато, рідше 6; маточка утворена бага­тьма зрослими плодолистками, рідше вони вільні, зав’язь нижня, напівнижня або верхня; плоди ягодоподібні або листянки.

Порядок магнолієцвіті

0

Автор: admin | Розділ: Вищі рослини | 29-04-2012

Один з примітивних порядків дводольних. Викопні його рештки відомі з крейдового періоду. Філогенетично зв’язаний з багатьма іншими порядками дводольних і однодольних і виводиться відМагнолія вимерлих мезозой­ських бенетитів або від спільної предкової групи. Найхарактернішою рисою порядку є наявність у типових родин апокарпного гінецея, що складається з багатьох вільних плодиків (звідси й назва порядку). Інші риси примітив­ної будови квітки такі: видовжене опукле квітколоже, невизначене число членів квітки — андроцея, гінецея і навіть оцвітини, переважно ацикліч­не їх розміщення. Але в межах цього великого порядку є переходові квіт­ки. Так, у деяких тропічних представників порядку ознаки дводольних і однодольних (розміщення членів квітки в тричленних колах, безладне розташування провідних пучків у стеблі, зростання двох сім’ядолей в одну й ін.) поєднуються. З одного боку, це свідчить про відсутність різкої межі між однодольними і дводольними, а з другого — про можливість виникнен­ня перших від останніх через магнолієцвіті.

Порядок охоплює багато родин, переважно тропічного і субтропіч­ного походження.

Родина магнолієві (Magnolіасеае). Дерева або кущі, ли­стопадні або вічнозелені. Листки чергові, великі, цілокраї, з ефірними залозками всередині. Квітки двостатеві, правильні, великі, з видовженим квітколожем: оцвітина складається з 6—12 листочків, розміщених спірально або тричленними колами; тичинки численні, з широкими нитками; маточок багато, гінецей апокарпний, зав’язь верхня; плід збірний, з листянок, зібраних у вигляді шишки, рідше ягодоподібний.

Магнолієві — одна з давніх і примітивних родин дводольних, відома з крейдового періоду. Нині родина охоплює 12 родів і близько 200 видів, поширених переважно в субтропіках Східної Азії і Північної та Південної Америки.

Магнолія (Magnolia) охоплює близько ЗО видів і ряд гібридів з красивими поодино­кими білими, кремовими або рожевими квітками. Листки великі, шкірясті, вічно­зелені в північноамериканських видів і листопадні — в східно-азіатських. У парках Криму і в Західному Закавказзі досить поширена дуже красива вічнозе­лена магнолія великоквігшова з великими білими запашними квітками, родом з Флоріди (США). Деякі листопад­ні види зустрічаються нерідко в культурі у нас — переважно в Закарпатті і Прикарпатті: м. кобус (М. kobus) з кремово-білими квітками, з ніжним і приємним запа­хом, магнолія загострена з жовто-зеленими дзвониковидними квітками, м. японська — одна з найкрасивіших листо­падних магнолій з великими чашовидними кремово-білими квітками.

Тюльпанне дерево (Liriodendron) має два види, з яких L. tulipifera дико росте в Північній Америці. Це красиве дерево до 50 м у висо­ту з ліровидними листками і оранжево-жовтими квітками, схожими на квітки тюльпанів (звідси й назва дерева). Широко культивується в садах і парках Західного Закавказзя від Сочі до Батумі, де досягає іноді величез­них розмірів. На Україні росте в багатьох парках, крім степових районів.

Дріміс (Dritnys) — має 10 видів, властивих південній півкулі (тропіки і субтропіки Південної Америки, Австралії та прилеглих островів). Усі види —деревні форми. Характерною рисою роду є наявність у дереви­ні не трахей, а трахеїд з обведеними, як у хвойних, порами. Це свідчить про велику давність роду.

Шизандра, лимонник (Schizandra chinensis) — деревовидна ліана родом з Далекого Сходу. Плоди — дрібні червоні ягоди, вживають як сильний тонізуючий і стимулюючий засіб від фізичної перевтоми. Культивується в Україні (переважно в ботанічних садах).

лавровіРодина лаврові (Lauraceae). Дерева або кущі, рідше трав’я­нисті ліани. Листки прості, цілісні, неопадні, з внутрішніми ефірними залозками, з характерним різким запахом. Квітки в суцвіттях, двостате­ві, рідше одностатеві, правильні; квітколоже увігнуте або дисковидно розширене, до його краю прикріплю­ються листочки оцвітини, утво­рюючи два тричленні кола; тичи­нок 9-12, у 3-4-х колах, їх нит­ки при основі мають залозки; пи­ляки відкриваються 2-4 клапа­нами; маточка одна, з одногніздою верхньою зав’яззю і одним насінним зачатком; плід — кі­стянка або ягодоподібний, часто оточений більш або менш роз-рослим квітколожем.

Родина лаврові охоплює 50 родів і близько 2000 видів, поширених переважно у тропі­ках і субтропіках. Родина дав­ня. У викопному стані відома з нижньої крейди. На Україні її представники були значно поши­рені в третинний період. У складі родини є чимало цінних техніч­них і пряних рослин.

Лавр благородний — дерево або ви­сокий кущ, родом з Середземно­мор’я. Листки не опадають на зиму і мають характерний запах; плід — чорна кістянка. Усі ча­стини дерева містять ефірну олію. Висушені листки («лавро­вий лист») здавна вживають як прянощі в кулінарії і консервній промисловості. Лавр добре росте і в умовах Південного берега Криму. У стародавній Греції лавр був присвячений Аполлонові. Його гілками увінчували переможців у битвах і турнірах, а також відомих учених, поетів, артистів.

Коричник об’єднує близько 100 видів дерев і кущів, які поширені в Південно-Східній Азії і Австралії. Широко відо­ме, зокрема, камфорне дерево, або камфорний лавр (С. catnphora), родом з Японії і Китаю (о. Тайвань). Це велике, до 40-50 м заввишки, красиве дерево. Добре росте в районі Батумі — Сухумі. З кори тропічних дерев — коричника цейлонського (С. zeylanicum) і коричника індійського (С. cassia) добувають корицю.

Порядок кактусоцвіті

0

Автор: admin | Розділ: Вищі рослини | 26-04-2012

кактусоцвіті До цього порядку належить тільки одна родина кактусових. З філоге­нетичного погляду кактусові дуже близько стоять (за типом будови квіт­ки) до центронасінних; часто їх розглядають як одну з родин цього порядку. Дійсно, вони тісно зв’язані з центронасінними, але являють окрему гілку їх розвитку. Тому їх слід розглядати як самостійний порядок.

Родина кактусові (Cactaceae). До цієї родини належать сво­єрідні за зовнішнім виглядом рослини з товстими, м’ясистими зеленими стеблами різної форми — циліндричними, кулястими, деревовидними, плескуватими або листковидними. Часто стебла ребристі або горбкуваті і покриті пучками щетинок або колючок—видозмінених і редукованих листків. Колючки мають різне забарвлення — біле, червоне, жовте, часом темне; іноді стебла густо покриті м’якими волосками, ніби повстю. Квіт­ки здебільшого правильні, великі, двостатеві, яскраво забарвлені в різні кольори, поодинокі, рідше в суцвіттях; оцвітина складається з численних листочків, які часто при основі зростаються в трубку; нижні з них (зовніш­ні) мають характер чашолистків, внутрішні — пелюсток. Тичинок багато; маточка складена з кількох або багатьох зрослих плодолистків, що утво­рюють нижню одногнізду зав’язь; насінні зачатки пристінні, численні, часто на ніжках; плоди м’ясисті, ягодоподібні, різ­но забарвлені, часто покри­ті колючками і здебільшого їстівні і смачні.

Кактусові налічують до 2000 видів, поширених майже виключно в Амери­ці, особливо на сухих пло­скогір’ях Мексики, а також в окремих штатах США, у Центральній Америці, Бразилії і Аргентині; місцями вони є характерними еле­ментами ландшафту, причому не тільки посушливих, а й волого-тропічних областей. Деякі роди представлені в тропічних    лісах епіфітами, окремі види високо піднімаються в гори (до 3000—4500 м). Поза континен­том Америки дико або здичавіло в Африці і на о. Шрі Ланка (Цейлон) ростуть тільки представники одного роду рипсаліс (Rhipsalis). При­пускають, що вони походять з Америки. В Австралії і на узбережжі Се­редземного моря здичавіли і місцями дуже поширились деякі види опунції, де з ними ведуть боротьбу.