Спосіб життя і зовнішня будова. Як і всі голкошкірі, морські зірки живуть у морі. В Балтійському, Каспійському і Чорному морях, де солоність води невелика, вони не можуть жити. Морські зірки повзають по дну недалеко від берега, а під час відпливу часто залишаються під камінням та водоростями.

Тіло червоної морської зірки формою дійсно нагадує п’ятипроменеву зірку. Воно складається з центрального диска і п’яти променів, або рук, що відгалужуються від нього. Жива морська зірка цегляно-червоного, фіолетового або коричневого кольору, між кінцями рук вона буває завбільшки 10-15 см. У морської зірки верхній бік темніший, опуклий, м’який. По всій поверхні її стирчать маленькі вапнякові голочки. Нижній бік, спрямований до дна, світліший, уздовж кожного променя по ньому проходить жолобок. На нижньому боці всередині центрального диска е ротовий отвір. Крім Толочок, у шкірі нижнього боку зірки є вапнякові пластинки. Вони щільно прилягають одна до одної, а через це нижній бік тварини має досить тверду будову. Вапнякові пластинки та голочки становлять скелет зірки, який має головним чином захисне значення.
Водно-судинна система і рух. У морської зірки, як і у інших голкошкірих, є водно-судинна система, якої немає у тварин інших типів. Водно-судинна система складається з трубчастих судин, наповнюваних морською водою. Вода потрапляє в судини через вапнякову ситоподібну пластинку на верхньому боці зірки. У цій пластинці є численні дрібні отвори, проходячи через які вода фільтрується і по короткій трубочці попадає в кільцевий канал у центральному диску. Від кільцевого каналу в кожний промінь ідуть променеві канали.

Уздовж борозенок на нижньому боці променів розміщені численні ніжки. Кожна ніжка має присосок на кінці та мускулисті стінки. Всередині неї проходить канал, сполучений з променевим каналом.
Від тиску води, яка потрапляє по каналах всередину ніжок, вони вирівнюються та витягаються, прикріплюючись присосками до різних підводних предметів. За допомогою присосків зірка міцно тримається на гладких стрімких скелях, на каменях, а в акваріумах — на склі. При стискуванні мускулатури в стінках ніжок вода виштовхується назад у канали, ніжки коротшають, але присоски залишаються прикріпленими. Тоді тіло зірки підтягується і дуже поволі переміщається з місця на місце.
Живлення. Рот морської зірки веде в короткий стравохід, який відкривається в мішковидний шлунок всередині центрального диска.
Від шлунка в кожний промінь ведуть по два печінкові вирости. Травний сік, який виробляється в них, потрапляє в шлунок, де й відбувається травлення. Неперетравлені рештки їжі через коротку кишку й задньопрохідний отвір на верхньому боці центрального диска викидаються назовні.
Морські зірки — хижаки, головна їжа їх — молюски. Дрібних молюсків зірки ковтають цілком. Коли здобич така велика, що зірка не може проковтнути її, то вона вивертає свій шлунок через ротовий отвір назовні й оповиває стінками шлунка здобич. Травлення відбувається тоді вже поза тілом зірки.
Морські зірки дуже ненажерливі й можуть завдавати істотної шкоди промисловим молюскам, наприклад мідіям та устрицям, у місцях їх масового оселення.
Кровообіг. У морської зірки є кровоносна система, що складається з двох кільцевих судин у центральному диску та судин у променях. По кровоносних судинах поживні речовини від стінок шлунка розносяться по всьому тілу зірки. Кров її безбарвна.

Дихання. Морська зірка дихає розчиненим у воді киснем, який просочується в її організм через шкіру і по водно-судинній системі.
Нервова система. Навколо стравоходу розташоване нервове кільце, від якого ведуть нерви до променів. Зірка може розрізняти світло і темноту: на кінчиках її променів розміщені світлочутливі очки. Від яскравого світла зірка ховається в тінь. Органами дотику зірки є ноги. У морської зірки розвинуте чуття нюху, завдяки якому вона розшукує здобич.
Розмноження. Самці морських зірок зовні не відрізняються від самок. Органи розмноження лежать у променях. Яйця та сперматозоїди кладуться у воду де й відбувається запліднення. Після розвитку яйця утворюється вкрита війками личинка.
Зовні личинка не схожа на зірку і має двобічну симетрію тіла. Це вказує на походження морських зірок від двобічносиметричних тварин. Якийсь час личинка плаває в товщі води, а потім опускається на дно і перетворюється в маленьку морську зірку.
Регенерація у морських зірок розвинута в дуже великій мірі. Навіть з одного відокремленого променя знову може вирости морська зірка.