Автор: admin | Розділ: Цитологія | 21-01-2013
Ядро, наявне в усіх еукаріотних клітинах, є головним органоїдом і необхідне для життя, оскільки несе у собі спадкову інформацію, закладену в ДНК. Окрім того, ядро здійснює контроль за роботою всієї клітини.
Зазвичай ядро займає близько 1/3 клітини. Воно оточене ядерною оболонкою і містить хроматин та ядерця, оточені «ядерним соком» — нуклеоплазмою (рідким вмістом ядра).
Ядерна оболонка створена двома мембранами — зовнішньо та внутрішньою. Зовнішня з’єднана з ЕР. Уся ядерна оболонка пронизана ядерними порами. Через них відбувається обмін різних речовин між ядром і цитоплазмою (вихід іРНК, рибосомних субчасток, надходження рибосомних білків та ін.).
При забарвлюванні в ядрі з’являються волоконця — хроматинова сітка, або хроматин. Хроматин складається з ДНК і особливих білків-гістонів, пов’язаних з ДНК. Під час поділу ядра хроматин скручується більш компактно, утворюючи спіралеподібні нитки, які називаються хромосомами.
Ядерце — це округла структура усередині ядра, в якій відбувається синтез рРНК. В ядерці міститься велика кількість ДНК і РНК. Тут же починається пакування рРНК та складання рибосом (рРНК синтезуються в ядерці, а рибосомні білки надходять із цитоплазми).
Автор: admin | Розділ: Цитологія | 08-01-2013
Більша частина маси клітини припадає на цитоплазму. Це — надзвичайно складна суміш великих і малих молекул, в якій міститься приблизно 70 % води та 15-20 % білка (за масою); при цьому в цитоплазмі типової тваринної клітини нараховується близько 10 млрд білкових молекул, що належать приблизно до 10 000 різних типів. Коли живу клітину розглядають при великому збільшенні під
світловим мікроскопом, її цитоплазма виглядає як аморфна гелеподібна речовина, в якій розсіяні окремі частки, котрі швидко переміщуються врізнобіч. Проте цитоплазма значно більше високоорганізована, ніж можна припустити виходячи з цього спостереження. За допомогою електронного мікроскопа в ній можна виявити безліч різноманітних органел, кожна з яких містить специфічний набір білків та виконує певну функцію. Цитоплазма, що оточує ці органели, називається цитозолем. Він пронизаний густою сіткою білкових молекул, які складають цитоскелет. Численні білки прямо або непрямо пов’язані з цитоскелетом. Окрім того, майже всі вони мають вибіркову спорідненість із якими-небудь іншими білками, так що групи білкових молекул з’єднуються одна з одною, складаючи великі кластери, які безперервно утворюються та розпадаються. Оскільки при спробах досліджувати організацію цитоплазми вона втрачає свою структурно-функціональну цілісність, деталі її складного упорядкування досі ще погано вивчені. Проте, щоб з’ясувати, як влаштована клітина, необхідно зрозуміти, як організована цитоплазма. Дані деяких цитологічних експериментів засвідчують, що цитозоль, який безпосередньо оточує апарат Гольджі, не ідентичний цитозолю, що контактує з клітинним ядром. Проте ми майже нічого не знаємо про механізми, за допомогою яких може бути досягнута організація подібного типу, оскільки вона не зберігається після зруйнування клітин.
Унаслідок переходу деяких важливих сполук з активної форми в запасну утворюються продукти, добре видимі під мікроскопом. Краще всього розрізняється жир — запасна форма жирних кислот. У цитозолі багатьох клітин нерозчинні у воді триацилґліцерини об’єднуються при утворенні великих безводних крапель (діаметром 0,2-5 мкм). В адипоцитах — клітинах, що спеціально пристосовані для зберігання жиру, — ці краплі можуть досягати 80 мкм у діаметрі, заповнюючи фактично весь цитозоль. Іншим прикладом може бути полімер глюкози — глікоген. Він є основною запасною формою вуглеводів і на електронних мікрофотографіях багатьох клітин виглядає як гранули — великі індивідуальні молекули (діаметр деяких з них становить 10-40 нм). Ферменти, необхідні для синтезу й розщеплення ґлікоґену, розташовуються на поверхні цих гранул.