Анатомічна будова стебла трав’янистих та деревних рослин

0

Автор: admin | Розділ: Стебло | 25-09-2012

Внутрішня будова стебла одно- і дводольних рослин неоднакова. У анатомічній будові стебланатомічна будова стеблаа однодольних рослин ви­діляють від периферії до центра одношаровий епідерміс з продихами, кутикулою, волосками, кільце склеренхіми, між виступами якої знаходиться хлорофілоносна паренхіма. За склеренхімою роз­ташована основна або виповнююча паренхіма, в якій довільно роз­ташовані колатеральні закриті провідні пучки, більші до середи­ни, менші у периферичній частині. Провідні пучки розташовані більш-менш рівномірно по стеблу, завдяки чому в ньому не відо­кремлюються окремі анатомічні комплекси — кора, луб, деревина, серцевина і серцевинні промені. У однодольних рослин стебло не має камбію; у них прокамбій повністю витрачається на форму­вання ксилеми і флоеми, тому таке стебло не здатне до вторин­ного потовщення. Потовщення відбувається лише завдяки функ­ціонуванню прокамбію і розростанню елементів провідних пучків.

В анатомічній будові стебла дводольних рослин розрізняють трав’янистий та деревний тип. Будова стебла дводольних рослин пов’язана з виникненням камбію, який закладається в централь­ному циліндрі між первинною флоемою і первинною ксилемою. Камбій утворюється з прокамбію і паренхіми серцевинних проме­нів. В анатомічній будові стебла трав’янистих дводольних рослин розрізняють: 1) епідерміс, 2) первинну кору, 3) центральний ци­ліндр, 4) серцевину. У первинній будові розрізняють коленхіму, паренхіму і ендодерму, а в центральному циліндрі — склеренхіму, відкриті колатеральні провідні пучки, розташовані по колу. Цент­ральну частину стебла виповнює серцевина, яка, крім того, у ви­гляді серцевинних променів розмежовує провідні пучки. У вторин­ній будові стебла розрізняють пучковий тип будови, характерний для трав’янистих рослин, і безпучковий, характерний для деревних і деяких трав’янистих рослин (льон, коноплі). В стеблі непуч-кового типу будови (наприклад, у липи) немає провідних пучків; ксилема і флоема мають вигляд суцільних циліндрів. У стеблі деревних рослин виділяють корову частину, камбій, деревину І серцевину. До корової частини належить шар перидерми, коленхі­ми, основну частину кори становлять великі клітини паренхіми і один шар клітин ендодерми. За ендодермою розташовані ділянки первинних серцевинних променів і трапеції флоеми, представлені луб’яними волокнами, ситовидними трубками, клітинами-супутниками і флоемною паренхімою.

Камбій — це невеликий шар живих тонкостінних клітин, які ді­ляться вздовж, завдяки чому стебло росте у товщину. За камбієм розташована чітко виражена деревина, в якій добре помітні річні кільця. Річне кільце — це кількість деревини, яку утворив камбій за один вегетаційний період. Річне кільце складається з велико-пористої весняної і дрібнопористої товстостінної осінньої дереви­ни, ксилемної паренхіми і серцевинних променів. Стара деревина розташована ближче до центра, поступово відмирає, просякується дубильними речовинами і ефірними маслами, часто вона яскра­во забарвлюється і називається ядровою, виконує опорну функцію. Периферичні шари молодої деревини виконують провідну функцію і називаються заболонню.

Серцевина займає центральну частину стебла; у ній розрізня­ють дрібні тонкостінні живі паренхімні клітини і великі безбарвні мертві клітини. Клітини серцевини рано відмирають. В одних рос­лин серцевина виражена досить добре (у бузини, липи), у інших н Дуже мало (у дуба, граба, берези).

Морфологічна будова пагона

0

Автор: admin | Розділ: Стебло | 22-09-2012

будова пагонаСтебло — важливий вегетативний орган рослини, який має необмежений верхівковий ріст, позитивний фототропізм і ра­діальну симетрію. Стебло виконує такі функції: в ньому відбу­вається обмін поживними речовинами між листком і коренем; на стеблі утворюються і утримуються гілки, листки, закладаються квітки, плоди, бруньки, в ньому накопичуються запасні поживні речовини; стебло є органом розмноження.

Стебло з листками і бруньками називається пагоном. Місце прикріплення листка до стебла називається вузлом, а відстань між вузлами — меживузлями. За розвитком меживузлів розріз­няють три типи пагонів: укорочені (у сосни, подорожника), видов­жені (у айланта), нормальні (у берези, верби). Кут між стеблом і черешком листка, що відходить від нього, називається пазухою листка. На стеблі листки розташовуються почережно або спіраль­но (у верби), супротивно (у бузку, гвоздики), кільчасто, коли в одному вузлі є три і більше листків (у підмаренника).

Брунька являє собою зачатковий пагін з дуже вкороченими меживузлями. Зверху брунька вкрита покривними лусками, які захищають її від механічних пошкоджень, висихання, опіків, низь­ких температур. Покривні луски зверху часто вкриті смолистими речовинами або волосками. За характером розвитку розрізняють листкові, квіткові, змішані бруньки. Розрізняють верхівкові і бічні бруньки, які, в свою чергу, можуть бути пазушними або додатко­вими. Додаткові бруньки утворюються в будь-якій частині стебла і кореня внаслідок діяльності меристеми. Бруньки, які тривалий час не розвиваються, називаються сплячими. Вони пробуджуються, якщо зрізати або пошкодити верхівку бруньки або верхівку стебла.

Стебла різних рослин характеризуються великою морфологіч­ною різноманітністю. За характером росту розрізняють прямосто­ячі, лежачі, повзучі, чіпкі, виткі і напівлежачі стебла. За формою поперечного зрізу є стебла циліндричні, багатогранні (у кропу), чотиригранні (у м’яти), тригранні (у осоки), сплюснуті (у опун­ції), крилаті (у чини). За довговічністю стебла розрізняють: дере­в’яні і трав’янисті (одно-, дво- та багаторічні).

Ріст і розвиток стебла супроводиться наростанням його маси, що тісно пов’язано з характером галуження його. Розрізняють З типи галуження стебла: дихотомічне, моноподіальне і симподіальне. Дихотомічне галуження — найбільш примітивний спосіб галуження (у плаунів, бузку, омели). При моноподіальному галуженні на головному стеблі, яке розвивається із зародка насі­нини, весь час зберігається верхівкова точку росту (у ялини). При симподіальному галуженні верхівкова точка росту головної осі рослини швидко припиняє свій ріст далі, він відбувається внаслі­док розвитку бічних бруньок (у яблуні, дуба, липи).

В процесі розвитку у багатьох рослин стебла можуть зазнава­ти різних видозмін, які можуть бути надземними і підземними. До підземних видозмін належать: кореневище (у пирію, конва­лії), цибулина (у цибулі, тюльпанів) і бульби (у картоплі, то­пінамбура). Надземними видозмінами пагона є колючки (у гру­ші, глоду) і вусики (у винограду, гарбуза) та кладодії (у рускусу).

Кореневище, бульба, цибулина

2

Автор: admin | Розділ: Стебло | 28-07-2010

Своєрідні підземні комори мають багаторічні трав’янисті рослини. Надземна частина цих рослин щороку восени відмирає. У грунті лишаються корені й видозмінені підземні пагони. Вони схожі на звичайні надземні. Ось у цих видозмінених пагонах і відкладаються на зиму запаси органічних речовин.

Видозмінені пагони — це кореневища, бульби і цибулини.

Кореневище є в кропиви, пирію, півників, конвалії, кімнатної рослини аспідистри. Якщо викопати з землі кореневище будь-якої рослини, можна побачити, що зовні воно нагадує корінь. Але в корневища, як і в надземних пагонів, є верхівкова і пазушні бруньки, а також плівчасті лусочки — видозмінені листки. Від корневища відростають додаткові корені . З верхівкової або пазушних бруньок кореневища навесні розвиваються молоді надземні пагони. Вони використовують при цьому поживні речови­ни, відкладені в кореневищі восени. Якщо шматочок кореневища :з брунькою і додатковими коренями посадити в грунт, розвинеться нова, самостійна рослина. Деякі багаторічні декоратив­ні рослини розмножуються поділом кореневища на частини.

Бульби характерні для небагатьох рослин, наприклад картоп­лі. Підземні пагони, на верхівках яких розвиваються бульби, відростають від основи надземних стебел; ці пагони називають столонами. Бульбами називають верхівкові потовщення столонів. Бульба має короткі меживузля, хлорофілу в ній немає, але, якщо її виставити на світло, може позеленіти.

Розгляньте бульбу картоплі, і ви побачите бруньки, або вічка. Вони по 2—3 сидять у особливих заглибинах. Вічка зосереджені на верхівці бульби. Протилежним боком — осно­вою — бульба прикріплюється до столона.

З листків картоплі через стебла в столони постійно відтікають органічні речовини і в вигляді крохмалю відкладаються на верхівках столонів. Вони ростуть, потовщуються і до осені пе­ретворюються у великі бульби. Зробіть тонкий поперечний зріз бульби й нанесіть на нього краплю слабкого розчину йоду. Ви переконаєтесь, що в бульбі є крохмаль.

Бруньки в заглибинах, а також інші особливості будови бульби переконують у тому, що бульба картоплі — це видозмінений підземний пагін.

Бульби мають і деякі дикорослі рослини, наприклад, ряст, кормова рослина топінамбур та ін.

У нижній частині цибулини городньої цибулі є коротке, майже плоске стебло, яке називається денцем. На денці розмі­щуються видозмінені листки — луски. Зовнішні луски сухі, шкірясті, а внутрішні — м’ясисті й соковиті. У них є запаси води, а також розчинені в ній цукор та інші речовини. На денці, у пазухах лусок, звичайно міститься одна або кілька бруньок 86. Пудова цибулини переконує в тому, що це — видозмінений пагін.

Якщо цибулину посадити в землю, від нижнього боку денця відростає мичкувата коренева система. Іноді з бруньок розви­ваються молоді цибулини, які називають дітками. З кожної такої цибулини може вирости самостійна рослина.

До цибулинних рослин належать цибуля городня, лілії, тюльпани, нарциси, зірочки та ін. Усі вони багаторічні.

Рух по стеблу органічних речовин

0

Автор: admin | Розділ: Стебло | 28-07-2010

Крохмаль, утворений у листках, перетворюється потім у цукор і надходить в усі органи рослини. Якими шляхами цукор з листків проникає в інші органи рослини? Зріжемо гілку тополі або верби, обережно зробимо на ній кільцевий надріз. Знявши з поверхні стебла кільце кори, відкриємо деревину. Окільцьовану гілку поставимо у воду. Через кілька тижнів на гілці вище від кільця з’явиться потовщення у вигляді напливу. На ньому почнуть розвиватися додаткові корені.

Чому вище від кільця на гілці утворився наплив? Очевидно, цьому місці нагромадились якісь речовини. Що це за речовини? Чому вони відклались вище від надрізу? Пригадайте будову стебла дерева або куща. Воно складається з шкірки, корка, первинної кори, лубу, камбію, деревини і серцевини. Лубі містяться ситовидні трубки, якими рухаються органічні речовини з листків в інші органи рослини.

Окільцювавши гілку, ми перерізали ситовидні трубки. Ор­ганічні речовини, які відтікають з листків, дійшли до кільцевої вирізки й нагромадились там.

На поверхні свіжого зрізу в рослини завжди утворюється ранова пробка. Клітини під рановою пробкою енергійно діляться.Вони використовують поживні органічні речовини, які зібралися перед кільцевим надрізом. Невдовзі виникає кільцеподібний на­плив, який заживляє рану. З напливу розвиваються додаткові корені, а в деяких рослин — бруньки. Отже, дослід показує, що органічні речовини рухаються по лубу.

Знаючи, як рухаються в рослині поживні речовини, людина може керувати їх рухом. Наприклад, якщо обрізати бічні пагони в помідора і винограду, можна спрямувати до плодів ті органічні речовини, які використовувались би для розвитку зрізаних па­гонів. Це прискорить достигання плодів і збільшить урожай.

Гризуни часто завдають корі дерев серйозних пошкоджень. Щоб запобігти таким пошкодженням, садівники на зиму обв’язу­ють стовбури молодих дерев колючими гілками ялини, толем та іншими матеріалами.

Не всі органічні речовини відразу використовуються для жив­лення рослини і росту її молодих органів. Частина речовин відкладається в запас. В однорічних рослин вони нагромаджують­ся в клітинах плодів і насіння, у дворічних і багаторічних рослин, крім того,— у клітинах коренів і стебел. Ви вже знаєте, що коре­неплоди моркви, буряка, брукви, ріпи — це своєрідні комори поживних речовин.

Капуста кольрабі утворює товсте кулясте стебло, схоже на ріпу. В такому стеблі рослина запасає поживні речовини.

У дерев і кущів основні запаси органічних речовин відкла­даються в серцевині й деревині. Навесні ці речовини розчиняються у воді, яка піднімається з коренів по судинах деревини до бруньок.

Багато хто з вас бачив рано навесні, як витікає сік берези з ранки. Сік — це розчинений у воді цукор. Він піднімається до набубнявілих бруньок. Втрачаючи навесні сік із ран, дерева слаб­нуть і можуть загинути. Тому треба оберігати деревні рослини від пошкоджень.

Рух по стеблу води і мінеральних речовин

0

Автор: admin | Розділ: Стебло | 28-07-2010

Воду і мінеральні речовини корінь вбирає з грунту. Але ці речовини не лишаються в корені, а піднімаються судинами ко­реня вгору й надходять у стебло, листки, квітки, плоди і насіння.

Яким шляхом вода і мінеральні речовини потрапляють з ко­реня в інші органи рослини?

Візьміть зріз пагона, забарвлений у досліді, й розгляньте його. На зрізі добре помітно, що в гілки, поставленої у воду, чорнило забарвило тільки деревину.

У досліді чорнило ніби замінювало мінеральні речовини, розчинені у воді. Розчини цих речовин, як і забарвлена вода, піднімаються від кореня вгору всередині стебла по деревині.

Пригадайте будову стебла. Вам стане ясно, що вода з розчиненими в ній мінеральними речовинами піднімається по суди­нах деревини.

Якщо ж у воду, забарвлену чорнилом, ви поставите листки пеларгонії з довгими черешками або гілочки кімнатної рослини бальзаміну, то побачите, як вода піднімається по стеблу в листки, забарвлюючи їхні жилки.

Судини проходять через стебло, відгалужуються в листки й розгалужуються там. Цими судинами вода й надходить у листки.

Велике значення для підняття води в стебло має кореневий тиск і випаровування води листками. Замість випаруваної води в листки постійно надходить нова.

Воду і мінеральні речовини корінь вбирає з грунту. Але ці речовини не лишаються в корені, а піднімаються судинами ко­реня вгору й надходять у стебло, листки, квітки, плоди і насіння.

Яким шляхом вода і мінеральні речовини потрапляють з ко­реня в інші органи рослини?

Візьміть зріз пагона, забарвлений у досліді, й розгляньте його. На зрізі добре помітно, що в гілки, поставленої у воду, чорнило забарвило тільки деревину.

У досліді чорнило ніби замінювало мінеральні речовини, розчинені у воді. Розчини цих речовин, як і забарвлена вода, піднімаються від кореня вгору всередині стебла по деревині.

Пригадайте будову стебла. Вам стане ясно, що вода з розчиненими в ній мінеральними речовинами піднімається по суди­нах деревини.

Якщо ж у воду, забарвлену чорнилом, ви поставите листки пеларгонії з довгими черешками або гілочки кімнатної рослини бальзаміну, то побачите, як вода піднімається по стеблу в листки, забарвлюючи їхні жилки.

Судини проходять через стебло, відгалужуються в листки й розгалужуються там. Цими судинами вода й надходить у листки.

Велике значення для підняття води в стебло має кореневий тиск і випаровування води листками. Замість випаруваної води в листки постійно надходить нова.

Ріст стебла у товщину. Річні кільця

0

Автор: admin | Розділ: Стебло | 28-07-2010

Завдяки поділу клітин камбію стебла дерев, кущів і багато­річних трав потовщуються. Є вікові дуби, які досягають в об­хваті 10 м.

Стебло росте у товщину в теплу пору року, коли клітини камбію діляться. Завдяки поділу клітин камбію виникають моло­ді клітини лубу і деревини. Проте клітин деревини утворюється значно більше, ніж клітин лубу.

У кінці осені камбій вступає в період спокою. Навесні, коли починає рухатися сік, камбій знову ділиться. З клітин, що ви­никли в результаті поділу камбію навесні, в деревині утворюють­ся судини з широкими просвітами й відносно тонкими оболон­ками. А восени в більшості дерев нові судини деревини вияв­ляються вузькопросвітними, а їхні оболонки — товщими.

Усі шари клітин деревини, які утворилися навесні, влітку й восени, становлять річне кільце приросту.

Межа між сусідніми річними кільцями на поперечному зрізі деревини в багатьох дерев добре помітна, бо дрібні осінні кліти­ни дуже відрізняються від крупних весняних клітин деревини наступного року.

Підрахувавши за допомогою лупи кількість річних кілець, можна визначити вік спиляного дерева або зрізаної гілки. Так, наприклад, деякі дуби доживають до 1000 років.

За товщиною річних кілець можна дізнатися, в яких умовах росло дерево в різні роки життя. Вузькі річні кільця свідчать про нестачу вологи, про затінення дерева і про його погане жив­лення.

За річними кільцями можна визначити й сторони світу. Річні кільця звичайно ширші з того боку дерева, який звернений на південь, і вужчі з північного боку. Пояснюється це тим, що на північному боці стовбура клітини камбію ростуть гірше. Тут вони частіше і дужче охолоджуються й слабше нагріваються.

Внутрішня будова стебла

3

Автор: admin | Розділ: Стебло | 28-07-2010

Вода і мінеральні речовини, увібрані коренем, не лишаються в ньому, а надходять у стебло і — по стеблу — в усі органи рос­лини. Водночас із листків в усі органи відтікають органічні поживні речовини. Які особливості внутрішньої будови стебла дають йому змогу виконувати ці функції?

Розглянемо поперечний зріз якої-небудь гілки або розпил де­рева. На поверхні зрізу або розпилу легко розрізняються три шари. Зовнішній, відносно тонкий і, як правило, темний шар звичайно називають корою. Він має складну будову й утворений її різних тканин, розміщених шарами.

Щільний, найширший, шар — це деревина. У центрі міститься серцевина, добре помітна тільки в деяких дерев, наприклад в оси­пи. У бузини та деяких інших рослин серцевина пухка; у берези і дуба — дуже щільна, і межу між нею й деревиною важко помі­тити.

Поперечний зріз трирічної гілки липи під мікроскопом має складнішу будову, ніж це можна помітити, розглядаючи стебло без збільшувального приладу.

На малюнку видно, що під шкіркою, яка ще місцями зберег­лася, утворився шар клітин корка. Шкірка і корок захищають глибше розміщені клітини стебла від надмірного випаровування, від проникнення всередину атмосферного пилу з мікроорганіз­мами, що спричиняють захворювання рослин. Шкірка і корок — це покривні тканини.

У шкірці стебла і в шкірці листка є продихи, через які від­бувається газообмін. У корку розвиваються сочевички — малень­кі горбики з отворами. Через них здійснюється газообмін.

У деяких дерев утворюються товсті шари корка. Особливо товстий корок розвивається на стовбурі коркового дуба. Корок використовують для різних господарських потреб.

Під корком у трирічної гілки липи містяться клітини первин­ної кори, а за ними, тобто ще глибше,— луб. До його складу вхо­дять ситовидні трубки, по яких переміщуються розчини органіч­них речовин, і товстостінні луб’яні волокна. У стеблах льону, липи та деяких інших рослин луб’яні волокна розвинуті особливо добре і дуже міцні. З луб’яних волокон льону виготовляють лляне полотно, а з луб’яних волокон липи — лико і рогожу.

Деревина знаходиться під лубом. Доторкніться пальцями до поверхні деревини, з якої щойно зняли луб, і ви відчуєте, що вона волога і слизька. Це пояснюється тим, що між лубом і деревиною залягає камбій.

Камбій — це один шар вузьких видовжених клітин з тонкими оболонками, які розірвалися, коли ви знімали луб з деревини. При цьому вміст клітин камбію витік і зволожив поверхню дере­вини.

Камбій відіграє важливу роль у житті стебла. Його клітини діляться, внаслідок чого з обох боків від камбію виникають нові шари клітин. Клітини, відкладені камбієм у бік кори, стають новими клітинами лубу, а клітини, відкладені камбієм в бік деревини,— новими клітинами деревини. Тому камбій вважають твірною тканиною, яка забезпечує потовщення стебла.

Деревина становить основну частину стовбура дерева. Вона утворена клітинами різної форми і величини. Оболонки бага­тьох клітин потовщені й просочені речовиною, що надає їм щільності. До складу деревини входять довгі трубкоподібні судини

Серцевина складається з крупних клітин з тонкими оболон­ками. Тут запасаються поживні речовини. Звичайно серцевину утворює пухка тканина.

Розвиток пагона з бруньки. Ріст стебла у довжину

0

Автор: admin | Розділ: Стебло | 28-07-2010

Як же з бруньки розвивається пагін?

Бруньки на гілці, поставленій у воду взимку, розкриваються не відразу. Минає кілька днів, а іноді тижнів, перш ніж вони почнуть пробуджуватись.

Бруньки спочатку бубнявіють. Потім у них розсуваються лусочки і з’являються зелені скручені листочки молодого пагона У міру росту довжина меживузлів цього пагона збільшується. Він стає все довшим. Поступово ростуть і листки, досягаючи звичайних для цієї рослини розмірів.

Верхівку пагона займає верхівкова брунька. Кінчик його в бруньці називають конусом наростання. Конус наростання складається з твірної тканини, клітини якої діляться й утворюють нові. На конусі наростання з’являються горбики — зачаткові листки. В результаті поділу клітин конуса наростання і росту утворених у ньому клітин пагін росте. З генеративних бруньок розвиваються пагони з бутонами.

З’ясуємо, якою частиною росте стебло в довжину. На стебло молодого пагона квасолі, який щойно виріс із насінини, нанесемо тушшю мітки, розміщуючи їх через 2 мм одну від одної. мине день.-два, і на верхівці молодого стебла відстань між мітками збільшиться. Отже, стебло наростає у довжину біля своєї верхівки.

У більшості рослин особливо активно ростуть меживузля пагона. Такий ріст називають вставним. У деяких рослин, на­приклад у пшениці, бамбука та інших злаків, вставний ріст відбувається в результаті поділу і росту клітин, розміщених в основі меживузлів. Завдяки цьому молоді стебла деяких рослин ростуть дуже швидко. Наприклад, стебла бамбука за добу можуть вирости більш як на метр.

Знаючи, що пагони ростуть біля верхівки, можна керувати їхнім ростом і розвитком. Зріжте верхівку молодого пагона якої-небудь дводольної рослини, наприклад огірка, яблуні, малини Пагін перестане рости в довжину, зате в нього з’являться бічні пагони. Зріжте верхівку бічного пагона, і він також перестане рости в довжину й почне розгалужуватися.

У садах, парках і скверах щороку підрізують дерева і кущі, керуючи таким чином їхнім ростом. Підрізуючи пагони, умілі садівники часто надають деревам і кущам химерних, гарних форм.

Стебла рослин дуже різноманітні. У більшості рослин стебла прямостоячі, вони ростуть прямо вгору. Прямостоячі стебла можуть бути здерев’янілі і трав’янисті. Стебла деяких рослин стеляться по землі. Такі стебла можуть укорінюватися у вузлах або не вкорінюватися.

У березки польової, квасолі стебла піднімаються вгору, обви­ваючись навколо опори.

Стебла гороху, винограду піднімаються вгору, чіпляючись за опору вусиками. Стебла плюща чіпляються за «опору додат­ковими коренями.

Пагони і бруньки

2

Автор: admin | Розділ: Стебло | 28-07-2010

Ви вже знаєте, що стебло з розміщеними на ньому листками і бруньками називають пагоном. Кожний пагін розвивається з бруньки. Пригадайте: листки можуть розміщуватись чергово, супротивно і кільчасто. Ділянки стебла, на яких розвива­ються листки, називають вузлами, а ділянки стебла між двома найближчими вузлами одного пагона — меживузлями.

Багато рослин, наприклад тополя і яблуня, мають пагони Двох типів. У таких рослин одні пагони — з довгими меживуз­лями і, відповідно, значно віддаленими один від одного вузла­ми. На цих пагонах розвиваються інші, з короткими меживузлями. Вузли на них розміщені на невеликих відстанях один від одного.

Кут між листком і розміщеним над ним меживузлям називається пазухою листка.

Па верхівці пагона звичайно є верхівкова брунька, а в пазухах листків — пазушні бруньки. Бруньки, які розвиваються на меживузлях, а також на листках і коренях, називають додатковими.

Розвиток пагона з бруньки зародка ви вже спостерігали, пророщуючи насіння. А як розвивається пагін з бруньки на стеблі?

Якщо розглянемо пагони тополі або яблуні, які розвинулися протягом останнього року, то в кожного з них побачимо бруньку на верхівці й пазушні бруньки, які сидять у пазухах листків. Якщо листя вже опало, то пазушні бруньки розміщуються кожна над листковим рубцем, який добре помітний після опадання листка.

Розміщення пазушних бруньок повторює розміщення листків на стеблі. На гілках тополі і яблуні бруньки сидять на вузлах поодинці. Таке розміщення також називають черговим. Чергове розміщення бруньок, як і листків, мають вишня, береза, черемха, ліщина та багато інших рослин.

А на пагонах бузку, бузини, жасмину, жимолості й кімнат­ної рослини фуксії, для яких характерне супротивне листорозміщення, бруньки також розміщені по дві, одна проти одної, тобто супротивно.

Розглянемо будову бруньки . Зовні брунька покрита цуп­кими шкірястими бруньковими лусками, які захищають її від несприятливих впливів.

Розріжемо одну з бруньок уздовж і розглянемо її будову за допомогою лупи. У центральній частині бруньки добре помітне зачаткове стебло, а на ньому — дуже дрібні зачаткові листки. У пазухах цих листків є зачаткові бруньки; вони такі дрібні, що ледь помітні навіть у лупу. Отже, брунька — це зачатковий пагін.

Якщо розрізати кілька бруньок, то можна побачити, що все­редині одних на зачатковому стеблі розміщені тільки зачаткові листки. Такі бруньки називають вегетативними. Всередині інших бруньок є зачаткові бутони. Це генеративні (квіткові) бруньки. Генеративні бруньки зовнішнім виглядом, як правило, відрізняються від вегетативних. Вони більші за вегетативні й округліші.

За розміщенням бруньок на пагонах, за формою бруньок, їх величиною, забарвленням, опушенням і за деякими іншими ознаками, характерними для різних рослин, можна навіть узимку визначити, яке дерево чи який кущ перед нами. Розпізнаючи дерева і кущі взимку, зверніть увагу на такі характерні для їхніх бруньок ознаки. Бруньки звичайно розміщуються безпо­середньо на стеблі. Виняток становить вільха. У вільхи вони сидять на особливих ніжках, і за цією ознакою, а також за сереж­ками і маленькими шишечками вільху легко відрізнити від інших дерев.

Тополю пізнають за її клейкими смолистими загостреними бруньками, які мають своєрідний приємний запах. Брунька верби покрита тільки однією лускою, що нагадує ковпачок. У жостера взагалі немає брунькових лусочок. Довгасті великі бруньки горобини опушені й тому добре відрізняються від бруньок інших дерев.

Бруньки черемхи й чорної смородини мають приємний запах. У супротивно розміщених бруньок бузини, навпаки, запах не­приємний. Понюхавши їх, ви відразу відрізните бузину від інших кущів.