Коала

0

Автор: admin | Розділ: Тип хордові | 17-03-2011

КОАЛА, або сумчастий ведмідь (Phascolarctos cinereus), належить до ро­дини Коалові. Безхвосте тіло має міцну будову, голова товста, з короткою мордою, рот має защічні мішки, вуха великі і вкриті густою шерстю; пе­редні і задні лапи п’ятипалі. Перший і другий пальці передніх лап проти­ставляються трьом іншим. Задні лапи мають позбавлений кігтя великий палець, решта пальців мають гострі, довгі та загнуті кігті. У зубній системі впадають в очі нерівні верхні різці, маленькі ікла і горбкуваті кутні зуби; різців у верхній щелепі по три, у нижній лише по одному; псевдокутніх по одному, справжніх кутніх по чотири в кожній щелепі; ікла є лише у верхній щелепі.

Назва «сумчастий ведмідь» дуже відповідає цій тварині; справді, ко­па і за загальним виглядом, і за ходою, і за всією поставою дуже схожа на молодого ведмедя. Довжина його досягає 60 см, висота біля загривка становить близько половини цього розміру. Важка голова з далеко роз­ставленими вухами, вкритими кошлатою шерстю, з маленькими очима і широкою, тупою мордою. Хутро дуже довге і густе, дещо кудлате, але при цьому тонке, м’яке і волокнисте; морда уздовж перенісся і від носа до очей майже гола; зате шерсть на зовнішньому і внутрішньому боці вух дуже густа. Колір спини рудувато-попелясто-сірий, черева — жовтувато-білий, зовнішнього боку вух — чорно-сірий.

Лише у виняткових випадках ведмідь залишає верхівку дерева й опус­кається на землю, де пересувається ще повільніше, ледачіше і безпорад­ніше, ніж на гілках, і перебирається на інше дерево у пошуках нової поживи. Це тварина напівнічна, принаймні найсвітлішу і найспекотнішу частину дня вона проводить уві сні, глибоко заховавшись у верхівку кау­чукового дерева, яке є її улюбленою домівкою.

Надвечір коала починає їсти. Спокійно, невидимий для інших істот, які населяють цю гущавину, не поспішаючи, поїдає молоде листя і паго­ни дерев, тримаючи їх передніми лапами й обкушуючи різцями. Смерком іноді спускається і на землю і риється у ній, відшукуючи коріння.

Сумчастого ведмедя називають надзвичайно добродушною і мирною твариною, яку нелегко роздратувати. Він мовчки займається своєю спра­вою. Украй рідко вдається почути його голос, глухий гавкіт, який пере­ходить у різкий пронизливий крик лише в тому разі, якщо він дуже голод­ний або коли його настирливо дратують. У разі сильного гніву іноді стає в загрозливу позу. Але навряд чи у нього можна виявити серйозний намір кусатися або дряпатися.

Упіймати коалу, зважаючи на його тупість, можна без великих зусиль, і він мовчки підкоряється своїй долі. У неволі дуже скоро стає ручним, дуже швидко починає впізнавати свого господаря і навіть певною мірою звикає до нього. Коалу годують листям, корінням. їжу він підносить до рота передніми лапами, причому сідає під час прийому їжі на задню частину тіла, гам часом в інших випадках сідає, як собака.

Наскільки відомо, самка народжує тільки одне дитинча. Вона носить його, поки воно росте, в сумці, а потім ще довгий час на спині або на плечах і поводиться з ним із великою дбайливістю та любов’ю. Дитинча міцно причіпляється до материнської шиї і байдуже поглядає на навко­лишній світ у той час, коли мати з обережністю, що заслуговує на повагу, лазить по деревах.

Європейцям коала відомий лише з 1803 року; тубільці називають його «горибун» і вважають цінною дичиною. Заради м’яса вони переслідують його. Полюючи на коалу, залазять на стовбури заввишки понад 20 метрів, заганяють тварину на найвищу гілку і скидають його звідти своїм товари­шам або вбивають там же палицею.

Ваш відгук