Лань

0

Автор: admin | Розділ: Тип хордові | 29-03-2011

ЛАНЬ (Cervus dama), яка належить до родини Оленячі підряду Жуйні поширена швидше в помірних, ніж у холодних країнах і здавна жив місцевостях, розташованих біля Середземного моря. Зона її поширення простирається на південь до північної межі Сахари, а на північ – до південної Швеції та Норвегії. Горбиста місцевість, де пологі рівнини змінюються невисокими узвишшями, гаї, чагарники, листяні ліси, де грунт поріс низькою травою, найкраще підходять лані.

Довжина її тіла сягає 1,6 м, включаючи хвіст завдовжки 16—19 см, сота в холці дорівнює 85—90 см, висота біля крижів 90—96 см, вага тіл рідко перевищує 100—120 кг. Самка на зріст менша за самця. Від оленя лань відрізняється коротшими і не такими сильними ногами, порівняно товстим тулубом, більш короткою шиєю і рогами і подовженим хвостом а також забарвленням шерсті. Влітку боки, стегна і кінець хвоста червонувато-бурі, живіт і внутрішній бік ніг білі, чорні кільця оточують рот і очі. Взимку верхня частина голови, шиї і вух буро-сірі, спина і боки чорнуваті живіт попелясто-сірий, іноді переходить в рудий. Часто трапляються абсолютно білі екземпляри, які не міняють кольору залежно від пір року.

Лань не така боязка і обережна, як олень, не на такій далекій відстані чує людину. Швидкістю, силою стрибка та спритністю лань поступає оленю, на бігу вона вище піднімає ноги, під час не дуже швидкого бір стрибає на зразок кози, підносячи разом всі чотири ноги і піднімаючі хвіст. Вона може перескочити перешкоду два метри заввишки. У разі потреби плаває так само добре, як благородний олень, але ніколи не валяється в багнюці. Лягає вона, підбираючи під себе всі чотири ноги.

Лань неохоче міняє місця, де вона живе і ходить до водопою; тварин звичайно збираються у великі стада. Влітку сильні самці ходять поодинці або маленькими стадами, а молоді олені — з самками та дитинчатам.

У середині жовтня дорослі самці приєднуються до стада і виганяють молодих оленів, які змушені через це утворювати невеликі стада; але коли у сильних самців статеве збудження припиняється, то молодь знову приєднує до стада. Лані, в яких тічка починається тоді, коли в оленя вона закінчуєть­ся, дуже збуджені в цей період. Перегук самців із самками, який можна час­то чути близько півночі, не дуже гучний і схожий на сухе коротке пирхання.

Самка ходить вагітною 8 місяців і телиться звичайно в червні, народжуючи одне дитинча, рідше двоє. Новонароджене теля перші дні життя зовсім безпорадне. Дрібних хижаків мати відгонить ударами передніх ніг, великих хижих тварин вона поволі заманює, щоб відвести їх від місця, де спить її дитинча, потім швидко біжить, а повертається на попереднє місце тільки після того, як добре заплутає сліди.

Коли дитинчаті лані мине 6 місяців, у нього, якщо воно чоловічої ста­ті, з’являються невеличкі горбочки, з яких за рік виростають прямі рога, без гілок; ростуть вони до серпня, тоді олень здирає з них шкіру. На­ступного року роги починають галузитися; на третій рік виростає надочна гілка, а при дуже хорошому кормі на кожному стовбурі виростає один або два тупі відростки, кількість яких згодом збільшується. Тільки на п’яти рік починається формування лопаток, на яких з часом утворюється багато зубців по краях. Роги старих самців часто дуже красиві та важать від 5 до 7 кг. Старі самці скидають роги в травні, однорічні — тільки в червні; звичайно обидва роги скидаються не одночасно, другий спадає через 2—3 дні після першого. До серпня або вересня виростають нові красиві роги.

Полюють на ланей, організовуючи великі облави, або просто з рушницею.

Ваш відгук