Ласка

0

Автор: admin | Розділ: Тип хордові | 30-03-2011

ЛАСКА (Mustela nivalis) і її найближчі родичі мають тіло ще тонше і більш видовжене, ніж решта куниць. їхній череп більше сплюснутий і до тім’я звужується. Всі види, що належать до цієї родини, живуть на полях, в садках, поглибленнях грунту, розколинах скель, під камінням і дровіт­нями і полюють як удень, так і вночі.

Ласка сягає завдовжки 20 см, з яких 4,5 см припадає на короткий хвіст. Надзвичайно видовжений тулуб через однакову товщину шиї і го­лови здається ще тоншим, ніж є насправді. Кінцівки в ласки короткі та тонкі, на ступнях між м’ясистими частинами пальців знаходиться волос­ся, а самі пальці озброєні тонкими, конічними і дуже гострими кігтями. Порівняно короткий хвіст поступово загострюється від своєї основи до кінця. Широкі та заокруглені вуха спрямовані в різні боки, очі малі, але їхній погляд досить жвавий. Все тіло вкрите не дуже довгою шерстю. Крім того, у ласки є довгі вуса і щетини над очима, а також декілька щетино­подібних волосків під очима. Забарвлення хутра червонувато-буре; край верхньої губи, вся нижня частина тіла і внутрішні боки кінцівок білі. Біля рота з кожного боку знаходиться по невеликій круглястій бурій плямі, і, крім того, окремі бурі плямочки іноді трапляються і на світлому череві.

Ласка поширена по всій Європі, хоча, можливо, її не так багато, як у Північній Азії; притулок знаходить собі на плоских рівнинах і в гористих місцевостях, у лісах, а також там, де немає чагарників. У густонаселених регіонах її не менше, ніж у безлюдних місцях. Вона мешкає в дуплах дерев, під купами каміння і в руїнах, іноді попід берегами, підмитими водою, в норах кротів, хом’яків і щурів, а взимку — в сараях і коморах, на горищах під крівлею, часто також і в містах.

Полює ласка на хатніх, польових і лісових мишей, водяних і хатніх щурів, кротів, молодих хом’яків, зайців і кроликів; крім того, вона вини­щує молодих курей і голубів, жайворонків та інших птахів, що живуть на землі, а також і таких, які сплять на деревах; якщо вона надибає на гнізда цих птахів, то спустошує і їх. Не гребує і ящірками, мідянками і вужами, наважується нападати навіть на небезпечну гадюку, від декількох укусів якої, проте, вмирає. Крім того, вона поїдає жаб і риб. Невеликі розміри і неймовірна спритність значно полегшують їй полювання.

Час спаровування припадає на березень. У травні або ж у червні, після п’ятитижневої вагітності, самка народжує від п’яти до семи, іноді тільки троє, а інколи і восьмеро сліпих дитинчат, причому пологи проходять або в дуплі дерева, або в одній із нірок тварини, але завжди в прихованому від очей місці в гніздоподібному лігві, котре вона вистилає соломою, сіном і листям. Самка піклується про своїх дитинчат, довго годує їх молоком, а потім протягом декількох місяців привчає до хатніх, лісових і польових мишей, яких приносить живими. Якщо дитинчат потривожити, то вона в зубах переносить їх в інше місце.

Ваш відгук