Лемінг норвезький

0

Автор: admin | Розділ: Тип хордові | 04-04-2011

ЛЕМІНГ НОРВЕЗЬКИЙ належить до родини Хом’я­ки ряду Гризуни. Сягає 15 см завдовжки, з них не більше 2 см припадає на короткий хвіст. Густе і довге хутро забарвлене дуже красиво. Серед коричнево-жовтого основного кольору видаються темні плями, від очей до загривка спускаються дві жовті смуги. Хвіст і лапи жовтого, нижні частини тіла буро-жовтого, майже пісочного кольору.

Лінней говорить, що звірі ці мають переважно 5—6 дитинчат, а Шаффер додає, що вони плодяться кілька разів на рік. Пожива їхня складається головним чином з небагатьох альпійських рослин, властивих їхній бідній батьківщині, точніше, оленячого моху, сережок карликової берези і, ймовір­но, також із різноманітного коріння. Лемінги підіймаються на таку ж саму висоту, де ще ростуть лишайники, і зовсім не трапляються там, де їх немає. Це свідчить про те, що лишайники складають найістотнішу частину їхньої їжі. Наскільки я знаю, вони нічого не запасають собі на зиму і живляться тільки тим, що знаходять під покривом снігу, особливо бруньками занесених чагарників. Лемінги не завдають великої шкоди людині, тому що там, де вони поширені, немає полів, а в будинки вони не заходять.

«Найдивовіжнішими у цих звірів, — говорить Мартіпс, — є їхні ман­дри, оскільки у певний час, звичайно через 10—20 років, вони зби­раються у величезні групи і йдуть з місць свого проживання; спосте­рігаючи таке пересування, мимоволі диву даєшся. Врешті-решт вони витоптують справжню стежку на землі, на два пальці в глибину і на півпальця в ширину. Ці стежини віддалені одна від одної на декілька кроків, і всі йдуть в одному напрямку. Дорогою лемінги пожирають траву і коріння, що висунулося назовні; кажуть, що вони часто наро­джують дорогою дитинчат і несуть одного в роті, а другого на спині. Зустрівши на шляху людину, вони не ухиляються від неї, а прагнуть пройти між її ногами або ж сідають на задні кінцівки і кусають про­стягнуту палицю. Вони не обходять стіг сіна, а риють і прогризають його наскрізь, побачивши великий камінь, оббігають навколо нього і продовжують свій шлях по прямій лінії. Вони перепливають великі озера, а підійшовши до човна, стрибають у нього і з другого боку ки­даються знову у воду. Вони не бояться бурхливої річки, кидаються в неї, навіть якщо декому і довелося б поплатитися життям».

Дощове літо, холодна, рання, безсніжна осінь вбивають цих звірів мільйонами, і, звичайно, потрібно багато років, щоб їхня популяція від­новилася. Крім того, лемінгів переслідує безліч тварин; можна сказати, що ними відгодовуються всі хижі звірі Скандинавії. Вовки і лисиці, коли є лемінги, нічого іншого не їдять; росомахи, як я сам спостерігав, полю­ють на них. Куниця, тхір і горностай часто переслідують тільки їх. Навіть північні олені, за твердженням багатьох, їдять іноді лемінгів або, принай­мні, вбивають їх передніми копитами, роздратовані, ймовірно, завзяттям маленьких тварин.

Ваш відгук