Мавпа-діана

0

Автор: admin | Розділ: Тип хордові | 11-04-2011

МАВПА-ДІАНА (Cercopithecus diana). Мавпи ці відзначаються краси­вою і стрункою формою тіла, тонкими кінцівками, короткими руками з дуже довгим великим пальцем, довгим хвостом без китиці на кінці, вели­кими защічними мішками і великими сідничими наростами. Забарвлен­ня шерсті переважно яскраве, а в деяких видів досить строкате. На Нілі мавпи поширені, починаючи від 16° північної широти і як на заході, так і на сході живуть біля самого берега моря. Вони віддають перевагу вологим лісам по берегах річок, а в сухих гірських лісах їх менше; біля полів се­ляться дуже охоче. В Африці можна з упевненістю розраховувати знайти мавп там, де є папуги, і навпаки, де є папуги, там водяться і мавпи.

Мавпи ці належать до найжвавіших, найвеселіших мавп. Вони майже завжди живуть великими зграями, і окремі родини трапляються дуже рід­ко. Зграя утворює групу, що не визнає за собою іншої влади, окрім тієї, яка належить вибраному ватажку. Право це засноване тільки на гострих зубах і сильних руках володаря.

Кожна зграя, яка, ймовірно, утворена родиною, що сильно розмно­жилася, тримається окремо від інших і знаходиться під владою старого і досвідченого самця на чолі; самок я ніколи в цій ролі не бачив. Ватажок дуже піклується про добробут своїх підлеглих, він завжди йде попереду, під час стоянки сідає на верхівку дерева і озирається довкруги; до води сходить перший і видає різні звуки для заклику або попередження своїх супутників. Звуки ці дуже різноманітні, і досвідчений мисливець ско­ро научається розпізнавати їх, але описати їх надзвичайно важко. Найрізкішим можна вважати звук, який я ніколи не чув у мавп у полоні і який, ймовірно, видає тільки ватажок; це дуже гучний крик, що являє собою щось середнє між плямканням, гавкотом і звуком розкорковуваної пляшки шампанського. Крик цей, ймовірно, виражає повний достаток, оскільки він видається майже завжди увечері, іноді після заходу сонця, коли сита і втомлена зграя відшукала собі дерево для нічлігу. Тоді можна побачити веселих скакунів спокійними: вони сидять переважно на сухих гілках дерева і під промінням сонця, що заходить, чухають одне одного або задумливо дивляться з висоти довкола, неначе милуючись красою природи. Під час сну мавпи спираються на стовбур дерева або товстий сучок, а також притуляються один до одного і утворюють тісну купу, що, звичайно, робиться для того, щоб зігрітися.

Окрім людини мавпи, здається, визнають за своїх ворогів тільки лео­пардів і крокодилів. До змій вони ставляться недовірливо, але, побачив­ши їх, жаху не виявляють, а собак зовсім не бояться; ми помічали навіть зворотне: коли наші хоробрі вівчарки одержували корм і мавпи потихень­ку наближалися, щоб чимось поласувати, то собаки відходили і здалеку дивилися, як зухвалі мавпи вибирали собі найбільш ласі шматочки: соба­ки з власного досвіду знали, що з моторними мавпами їм не справитися.

Мавпи мало бояться як хижих тварин, так і людей. Але деякі плазуни і гади, особливо змії, наводять на них жах. Готуючись напасти на гніздо, влаштоване в дуплі, оскільки мавпи живляться пташенятами і пташини­ми яйцями, вони діють з великою обережністю, знаючи, що змії часто ховаються в подібних дуплах. Спочатку мавпа зазирає всередину дупла, наскільки це можливо, потім уважно прислухається, а якщо в дуплі не чулося нічого підозрілого, то обережно опускає туди руку.

Ваш відгук