Миша-крихітка

0

Автор: admin | Розділ: Тип хордові | 15-04-2011

МИША-КРИХІТКА (Micromys minutus) належить до родини Мишачі ряду Гризуни. В довжину вона досягає 13 см, з яких майже половина при­падає на хвіст. Забарвлення шерсті мінливе, буває двох кольорів: верхня частина тіла і хвіст жовто-буро-червоні, черево і ноги зовсім білі, тра­пляються, проте, темніші або світліші, червоніші або буріші, сіруваті або жовтуваті; черево не дуже відрізняється від верхньої частини тіла. Спинка молодих звірків забарвлена у сірий колір.

Миша-крихітка поширена від Сибіру через всю Росію, Угорщину, Польщу і Німеччину до самої Франції, Англії і Італії і лише у виняткових випадках її немає в деяких місцевостях. Вона живе на всіх рівнинах, де процвітає землеробство, але далеко не завжди на полях, а переважно в болотах, комишах і очеретах. Улітку можна побачити цього звіра на хліб­них полях, узимку ж їх дуже багато під скиртами, а також у коморах, куди вони потрапляють разом із зерном. Якщо вона зимує у відкритому полі, то, хоча і проводить у сплячці частину холодного періоду, проте ніколи не впадає в повне заціпеніння і тому влітку заготовляє запаси в своїх норах, їсть вона те ж саме, що і всі інші миші: хліб і насіння різноманітних трав і дерев, а також маленьких комах.

Незважаючи на її невеликі розміри, вона бігає надзвичайно швидко і вправно лазить. Повиснувши на якнайтонших гілочках кущів і на стеблах трав, які настільки тонкі, що разом з нею нахиляються до землі, вона по них біжить догори, майже так само швидко бігає і по деревах. Ця миша однаково добре вміє плавати і пірнати.

Мишка-крихітка будує гніздо. Залежно від характеру місцевості, вона його влаштує на 20—30 листках осоки, вершечки яких розщеплені і так переплетені між собою, що оточують гніздо з усіх боків, або воно висить на висоті 0,5—1 м від землі вільно на гілках куща. Своїм зовнішнім ви­глядом гніздо нагадує яйце. Зовнішня оболонка його завжди складається з повністю розщепленого листя очерету або осоки, стебла якого утворюють основу всієї споруди. Малятко бере кожний листочок зубами в рот і кілька разів пропускає його між гострими, як голка, кінцями, поки не розділить кожний окремий листок на шість, вісім або десять частин, тобто декілька окремих волокон, потім все це надзвичайно ретельно звиває і переплітає один з одним. Внутрішню частину вистилає плівками очерету, пухом дея­ких болотяних рослин, пухнастими сережками верби і квітковими гронами різних рослин. Збоку в гніздо веде маленький отвір, а якщо через нього обмацати гніздо зсередини, то воно виявиться як угорі, так і внизу рівно­мірно-гладким, надзвичайно м’яким і ніжним на дотик. Окремі складові частини його так щільно з’єднані і переплетені між собою, що гніздо дій­сно стає дуже міцним. Своїм будинком миша-крихітка користується тільки під час пологів, які тривають недовго, таким чином дитинчата завжди за­лишають гніздо раніше, ніж листя, що його оточує, встигне зів’яти.

Вважають, що кожна миша-крихітка народжує двічі або тричі на рік, кожного разу по 5—9 дитинчат. Дорослі тварини будують свої гнізда за­вжди більш майстерно, ніж молоді. Дитинчата вже на першому році жит­тя будують собі гнізда і відпочивають у них.

Ваш відгук