Мурахоїд гігантський

0

Автор: admin | Розділ: Тип хордові | 23-04-2011

МУРАХОЇД ГІГАНТСЬКИЙ, або трипалий. Хутро цієї дуже дивної тварини складається з густого, пружного, жор­сткого на дотик щетинистого волосся. Коротке на голові, воно подо­вжуються па холці і тягнеться уздовж спинного хребта, де утворює гриву завдовжки до 24 см, а на хвості його довжина коливається між 26 і 40 см, тоді як на решті тіла, на лапах довжина волосся не перевершує 8—11 см. Кінець морди, губи, повіки і підошви лап позбавлені волосся. Волосяний покрив голови попелясто-сірого кольору в суміші з чорним. Майже того ж самого кольору холка, спина і частково боки тіла, передні лапи і хвіст. Горло, шия, груди, черево, задні лапи і хвіст знизу чорно-бурі. Смуга, що проходить уздовж тіла від грудей до крижів, чорного кольору з блідо-сірим оздобленням, на початку широка (13—15 см), потім звужується. Чорна поперечна смуга покриває кінець передньої лапи. Пальці передніх лап і голі частини тіла чорного кольору. Молоді мурахоїди взагалі світлі­ші, ніж у зрілому віці. Довжина тіла дорослого мурахоїда дорівнює 1,3 м, довжина хвоста без волосся 68 см, а з волоссям принаймні 95 см, часто дещо більше. Таким чином, загальна довжина тварини досягає 2,3 м, але іноді трапляються старі самці ще більших розмірів. Важить гігантський мурахоїд близько 40 кг.

«Зовнішній вигляд тварини, — говорить Ренггер, — украй неприва­бливий. Його голова нагадує форму довгого, тонкого, дещо загнутого вниз конуса і закінчується маленькою тупою мордою. Обидві щелепи однакової довжини, нижня мало рухома, ротова шілина маленька, в неї може ввійти щонайбільше товстий великий палець чоловіка, ніздрі мають форму півмісяця, очі малі та глибоко посаджені, вуха теж невеликі, дещо більше за 2,5 см у ширину і такої ж довжини, на верхівці заокруглені. Шия завдяки довгому волоссю здається товщою, ніж задня частина голови тіло велике незграбне і дещо стиснуте з боків; кінцівки короткі, передні широкі та дуже м’язисті. Передні лапи мають по чотири пальці з товстими кігтями. Кіготь на першому або внутрішньому, пальці, завдовжки 4,5 см, майже прямий, на другому — 1 см завдовжки загнутий і гострий з внутрішнього краю. На третьому пальці кіготь 6,5 см завдовжки, має таку ж саму форму, що й попередній палець, але гострий з обох країв. Нарешті, на чет­вертому пальці форма кігтя і його розміри такі самі, як на першому. Під час ходьби і в стані спокою тварина прикладає цей кіготь до пі­дошви лапи, як палець до руки, складеної в кулак, причому ступає не плоскою ступнею, а зовнішнім її краєм, де під зовнішнім пальцем знаходиться велика мозоля. Коли мурахоїд випрямляє пальці, то кут, утворений між кігтями і підошвою лапи, трохи більший за прямий. На ступні помітні декілька маленьких, а біля заднього її краю одна вели­ка мозоля. Задні кінцівки п’ятипалі, і вони не такі сильні, як передні. Кігті на задніх лапах завдовжки лише 1—2 см, дещо сплюснуті з боків, слабо загнуті та спрямовані вперед. Тварина ступає всією підошвою задніх лап. Довгий хвіст сплюснутий з боків і має вигляд справжнього прапора. Язик, товщина якого не більша за 0,9 см, нагадує формою довгий конус, що поступово загострюється, і складається з двох м’язів і двох тіл, схожих на залози, які розташовані біля кореня язика. Язик може витягуватися завдовжки на 50 см.

Мурахоїда не часто можна побачити в Парагваї. В основному він на­селяє безлюдні або принаймні мало відвідувані галявини в північній частині країни. У нього немає ні певного лігва, ні взагалі постійного місцеперебування. Він бродить вдень по рівнинах і спить там, де його застане ніч. Проте для цього він прагне знайти місце, де трава дуже висока або де є хоча б декілька кущів. Тварини тримаються поодинці або парами, зазвичай можна побачити самку із дитинчам. Рухається мурахоїд повільним кроком, а якщо його переслідують — незграбним галопом, утім, достатньо повільно, так що людина легко може його наздогнати.

Пожива його складається виключно з термітів, мурашок і їхніх личи­нок. Щоб добути їх, він розгрібає кігтями передніх лап земляні купи, які служать житлом цим комахам, потім витягає свого довгого язика, засовуючи його в скупчення комах, що збігаються з усіх боків, і знову втягує в рот уже вкритого ними язика. Так він робить доти, доки не наїсться або доки не розбіжаться мурашки або терміти. Час спаровування і тривалість вагітності самки мені невідомі. Вона народжує навесні одне дитинча і якийсь час носить його з собою на спині. Дитинча смокче, як розповідають, декілька місяців і, хоча вже вміє живитися комахами, все ж таки не залишає матері, поки та не завагітніє знову. У нього ще бракує сили розривати купи термітів са­мостійно, тому він користується допомогою матері».

З органів чуття у нього найкраще розвинений нюх; трохи гірше — слух і зір. Єдиний звук, що вони видають, і то лише тоді, коли розгнівані, на­гадує бурчання. В цілому це тиха, сумирна тварина, яка не здатна заподі­яти якої-небудь шкоди людині або іншим тваринам, окрім того випадку, коли її дуже дратуватимуть. На відкритому полі мурахоїда можна гнати поперед себе на великі відстані без опору з його боку. Якщо його б’ють, то він сідає, як розповідає Азара, на сідничі кістки і задні лапи, а передні розставляє у напрямку до свого ворога, щоб схопити його кігтями.

Цих тварин людям було б слід скоріше захищати, ніж переслідувати. Вони зовсім не шкодять, а, навпаки, приносять велику користь, зменшу­ючи кількість термітів і мурашок, які в деяких місцевостях у Парагваї так розмножилися, що там неможливо розробити землю під плантації. Ягуар і пума — єдині вороги мурахоїда, не беручи до уваги людини.

Від інших природодослідників ми дізнаємося, що мурахоїд, окрім Пара­гваю, населяє майже всю східну частину Південної Америки. Він пошире­ний від річки Ла-Плати до Карибського моря. Говорять, що пересувається мурахоїд, опустивши голову і обнюхуючи землю. Хвіст при цьому він випростовує, а гриву підіймає високо вгору, так що здається набагато більшим, ніж він є насправді. Окрім мурашок і термітів сучасні спостерігачі знаходили в його шлунку також багато землі та часточки дерева, які тварина проковтує разом із мурашками. Звідси дійшли поспішного висновку, що мурахоїд жи­виться також рослинними речовинами. Інші природодослідники пояснюють наявність у шлунку часточок дерева і землі тим, що вони служать йому для полегшення травлення. Те, що мурахоїд, окрім основної своєї їжі, поїдає так само охоче стоног і багатоніжок, якщо вони не дуже великі, не підля­гає жодного сумніву. Мурахоїд часто довго стежить за черв’яками, а потім розщеплює на шматки гнилі стовбури своїми міцними кігтями. Щодо роз­множення ми знаємо також, що дитинча ходить за матір’ю цілий рік і навіть більше, і вона у разі небезпеки захищає його сильними ударами затиснутих у кулак передніх лап. Поки молодий самець не в змозі розгрібати самостійно споруди термітів, самка, говорять, піклується про нього.

З роздратованим мурахоїдом жартувати небезпечно. Чуді випробував це на собі: поранений, збитий з ніг мурахоїд підхопився на задні кінців­ки і схопив його своїми надзвичайно сильними передніми кінцівками. Каплер, який спостерігав цю тварину в Суринамі, підтверджує, що вона ламає споруди термітів, і додає, що знаходив у її шлунку навіть дрібних жуків. Він також підтверджує, що ця тварина, доведена до крайнього від­чаю, вміє оборонятися, і розповідає, як дісталося на горіхи від неї одному білому керівнику плантацією, який, натрапивши на мурахоїда, вирішив убити його своїм довгим садовим ножем. Керівник погнався за твариною, що втікала, і завдав їй лише одного легкого удару, після чого мурахоїд обернувся до свого переслідувача, схопив його і тримав так міцно, що будь-яка боротьба була марною. Людина і мурахоїд котилися по землі, але схоплений не міг звільнитися, і лише після того, як на його відчайдуш­ні крики прибігли люди, тварина випустила свого супротивника і пішла собі. Керівник був так жорстоко понівечений, що його довелося негайно ж відправити до лікарні в Парамарібо, де він провів декілька місяців.

Ваш відгук