Олені

0

Автор: admin | Розділ: Тип хордові | 04-05-2011

ОЛЕНІ, родина (Cervidae), належать до підряду Жуйні. Олені стрункі і красиві, тулуб витончений і досить видовжений; шия сильна і пропор­ційна; голова до кінця морди дуже звужена; ноги високі та тонкі; пальці мають дуже розвинені задні копитця і вузькі, гострі копита. Великі жваві очі, вузькі, досить довгі і рухливі вуха, що стирчать прямо; гладка верхня губа і 6 кутніх зубів на кожній шелепі — ось ознаки цієї родини. Часто роги бувають тільки у самців. Це парні гіллясті відростки, що складаються з речовини, схожої на кістку; вони щорічно відпадають і потім знову ви­ростають, їхній ріст і скидання перебувають у тісному зв’язку із статевою діяльністю. Ще до народження оленя місце, де повинні вирости роги, позначається помітним потовщенням черепа. На шостому або восьмому місяці після народження утворюється підвищення лобової кістки — кіс­тяний пеньок, який підносить зовнішні покриви і залишається на все життя; це так звана дудка, на якій і виростають потім роги. Спочатку роги мають лише один стовбур, згодом вони розгалужуються дедалі більше і більше, причому від головного стовбура відростають відростки, кількість яких може досягати 12 з кожного боку.

Перш ніж олень досягне однорічного віку, утворюються, як безпо­середнє продовження дудки, конусоподібні прямі відростки; ці відростки в деяких видів відпадають, а наступного року в такому ж вигляді знову з’являються. Але в більшості оленів роги вже на другому році життя ма­ють один або два відростки, або гілки. Навесні третього року повторю­ється той самий процес, але знову ріг, що виріс, має на одну гілку більше порівняно з попереднім роком; так триває доти, доки роги не досягнуть найбільшого свого розвитку. Хвороби або погана їжа часто затримують їхнє зростання.

У більшості оленів за декілька днів до скидання рогів з’являється і лина, яка оточує дудку і корені рогів; олень береже свої роги, уникає ударів ними, оскільки ці місця стають надзвичайно болючими. Роги ски­даються або під власною вагою, або завдяки якому-небудь зовнішньому поштовху. Рідко відпадають обидва роги одночасно; звичайно між падінням першого і другого минає віл декількох хвилин до декількох днів.

Після скидання роги починають знову рости. Звичайно форма рогів дуже правильна, хоча місцеві умови і пожива можуть спричиняти деякі зміни в них. Роги завжди можуть служити відмітними ознаками одного виду оленів порівняно з іншим.

З давніх-давен олені були поширені по всій Землі. Нині вони є скрізь, за винятком Австралії; живуть у різному кліматі, на рівнинах, у горах, на відкритих місцях і в лісах. Усі олені — гуртосімейні тварини, збираються величезними стадами.

Старі самці звичайно відділяються влітку від стада і живуть поодинці або з іншими самцями. Піл час тічки вони приєднуються до стад самок, викликають своїх суперників на бій, б’ються між собою. Більшість оле­нів — нічні тварини, хоча ті, які живуть у високих горах і в ненаселених місцевостях, виходять на годівлю і вдень. Олені жваві, боязкі і рухливі істоти, швидкі в своїх рухах, з тонко розвиненими органами чуття, але не дуже розумні. їхній голос — коротке глухе гарчання у самців і бекання у самок.

Поживу оленя складають виключно рослини. Трави, квіти, листя, хвоя, бруньки, молоді пагони і гілки, злаки, овочі, ягоди, кора, мох, ли­шайники і гриби є їхньою основною їжею. Сіль для них — ласощі, а вода — необхідність.

Самка оленя народжує одного-двох, в окремих випадках трьох дитин­чат, які з’являються на світ цілком розвиненими і вже за декілька днів йдуть слідом за матір’ю.

У країнах, де у землеробстві й лісівництві дотримуються сучасних ви­мог, олені, на жаль, завдають шкоди, яка перевершує ту користь, що вони можуть дати. Якби не було законів щодо полювання, оленів уже давно б винищили в Західній Європі.

Приручення оленів не така легка справа, як здасться на перший по­гляд. Навіть північний олень, що вже давно живе в неволі, не є винятком. Його не можна приручити повністю, як багатьох інших тварин; можна сказати, що це лише наполовину свійська тварина.

Ваш відгук