БіологіяБіологія – це цілі організми, мільйони молекул

РАВЛИКИ належать до підкласу Легеневі (Pulmonata) класу Черево­ногі молюски. Усі наземні равлики і більшість прісноводих не мають зя­бер; із складок мантії на потилиці у них утворюється порожнина, у яку заходить атмосферне повітря, де і відбувається обмін газів, оскільки у стінках порожнини розгалужені найдрібніші кровоносні судини; що ж до прісноводих равликів, то вони для дихання повинні підійматися на поверхню. Більшість наземних равликів має черепашку, з якою їхнє тіло сполучене особливим м’язом; за допомогою цього м’яза тварина може зовсім втягуватися в черепашку.

Очі влаштовані досить досконало, хоча равлики можуть бачити лише на близькій відстані; слуховий апарат складається з пухирця, сполученого нервовим стебельцем із глотковим кільцем. Усі легеневі равлики — гер­мафродити, причому як яйця, так і насінні тільця виробляються в одній і тій самій гермафродитній залозі; у більшості спостерігається перехресне запліднення. Наземні равлики живуть завжди у вологих місцях, оскільки волога для них складає необхідну умову життя. Утім, деякі равлики при­стосувалися до сухого повітря і досягають цього щільним закупоренням своєї черепашки за допомогою особливої плівки, так званої пневмофрагми.

Черепашка равликів містить відкладення вуглекислого вапна; для того щоб дістати собі цей необхідний матеріал у тих місцях, де вапна немає у воді, равлики свердлять каміння або навіть поїдають черепашки інших молюсків.

У більшості випадків равлики живуть на рослинах, де люблять ховати­ся на нижньому боці листя або в рогатинах гілок; багато які живуть також під мохом чи опалим листям або під камінням; нарешті, є і такі, які зари­ваються в землю. Суходольні равлики майже всі живляться рослинними речовинами, найчастіше об’їдають листя або молоді бруньки.

Основною родиною наземних равликів є Helicidae, найвідомішим представником яких є виноградний равлик (Helix pomatia), поширений у всій Європі. Черепашка його майже куляста, має жовтуватий колір, спірально закручена; равлик цей водиться не тільки на виноградниках, яким він завдає значної шкоди, але й на багатьох інших рослинах. Із настанням холодів виноградний равлик заривається на глибину близько З0 см, закупорюється у своїй черепашці і впадає у сплячку місяців на 6; дихання його в цей час майже припиняється, пульсація крові дуже спо­вільнюється.

Яйця равлика досить великі й оточені твердою оболонкою. Для від­кладання їх тварина насилу вириває невеликі ямки і, поклавши іуди яйця на глибину близько 5 см, знову засипає їх землею. За два дні равлик може відкласти близько 80 яєць, розвиток яких триває близько 26 днів.

Віддавна європейські народи вживають равликів у їжу, і виноградний равлик у Середній Німеччині й Австрії вважається ласою стравою.

Лісовий равлик чудовий красою своєї черепашки, але має бути прилічений до шкідливих тварин, оскільки водиться у великій кількості та дуже об’їдає листя з дерев.

Із голих слимаків (Limacca) значних розмірів (близько 15 см) досягає лісовий слимак, який водиться у хвойних лісах. Равли­ки ці називаються голими, оскільки не мають черепашки або замість неї мають лише невелику вапняну пластинку, яка ховається у складках мантії.

Прісноводні легеневі равлики (Limnaeacea) відрізняються неповним розвитком вусиків, які не можуть втягуватися, а очі розміщуються не на вусиках, а між ними. Найзвичайнішим із прісноводних равликів є п’явушник (Limnaeus). Із тонкої напівпрозорої черепашки випинаються плоскі, майже трикутні щупальця. Равлики ці живуть на невеликій глибині і тримаються зазвичай на тванистому дні, порослому водяними рослинами, у стоячих водах, має завдовжки 6-7 см. Звичайний п’явушник, болотяний п’явушник і вушковий п’явушник дещо меншого розміру і мають майже кулясту черепашку. Усі вони зазвичай відкладають свої яйця на зразок ікри великими грудками на водяних рослинах і всіляких предметах.