Біологія » Архив сайта » Смугач справжній

Смугач справжній

0

Автор: admin | Розділ: Тип хордові | 08-09-2011

СМУГАЧ СПРАВЖНІЙ, фінвал, який належить до родини Смугачі підряду Вусаті кити, — один з найстрункіших китів, може досягати 25 м завдовжки. Довжина ластів складає 1/10, а ширина їх 1/50 довжини тіла. Найтовщий тулуб одразу ж за ластами, до голови трохи звужується, а хвостова частина тіла так сильно сплюснута з боків, що висота її удвічі перевищує товщину. На більшій частині хвостового плавця посередині помітний кіль. Ласти плоскі, спереду опуклі, а зза­ду увігнуті; спинний плавець серпоподібної форми стоїть вертикально і заввишки не більше 60 см. Очі розташовані трохи вище і позаду куточ­ків рота, дуже маленькі вушні отвори знаходяться між очима і ластами. Дихальця мають вигляд двох загнутих косих щілин, розділені вузькою перетинкою й оточені валиком. На передній частині голови, як на верх­ній, так і на нижній щелепі є декілька коротких щетинистих волосинок, значно віддалених одна від одної, на підборідді, крім того, є ямка з пуч­ком щетин. Решта тіла зовсім гола, зверху насиченого чорного кольору, знизу біла, як порцеляна; борозенки на нижній частині тіла — синювато-чорні. Ці борозенки починаються біля краю нижньої щелепи і звідти тягнуться уздовж нижньої частини тіла далі за половину живота. Середні з них найдовші, а зовнішні короткі. Вони схожі на надрізи завглибшки 1—2 см, зроблені ножем, мають дуже гострі краї і знаходяться одна від одної на відстані близько 4 см; ці борозенки ніде не схрещуються і завжди відокремлені одна від одної гладкою поверхнею шкіри. Беззубі шелепи мають з кожного боку до 350—375 рогових пластинок, які спереду стоять дуже тісно, а ззаду мають більші проміжки. Краї верхньої щелепи внизу трохи заломлені назовні, а ззаду підносяться у вигляді дуг до очей. Нижня щелепа менше вигнута, так що обидві щелепи закриваються нещільно. Нижня губа щільно прикриває рот і кінці рогових пластинок.

Поширений смугач у північній частині Атлантичного океану і в Льо­довитому океані, що межує з ним. Особливо часто його можна побачити біля Ведмежих островів, Нової Землі і Шпіцбергену, але й біля Нордкапа він також досить поширений. За спостереженнями Брауна, смугач не підіймається на півночі вище за широту південного краю Гренландії. На початку осені він переселяється в південніші моря і тому його знаходять також у помірному і навіть у жаркому поясі.

Його вважають одним із найшвидших китів. Під час спокійного пла­вання він тримається прямого напрямку і, за моїми спостереженнями, для дихання підіймається досить часто на поверхню води, приблизно че­рез кожні 90 секунд. Шум від видихання я вже чув на відстані однієї мор­ської милі. Він дуже короткий і сильний, а подвійні фонтани досягають 4 м заввишки.

Пожива смугача складається головним чином з невеликих риб, яких він цілими зграями заганяє до берега або до крижини і ловить у великій кількості широкою пащею. При цьому, ймовірно, йому допомагають боро­зенки на нижній частині тіла, оскільки вони надають можливість ще шир­ше розкривати пащу. Окрім риб, смугач проковтує голих молюсків й інших морських тварин, а разом з ними іноді велику кількість водоростей.

Вагітні самки бувають щонайменше 20 м завдовжки. Про час спарову­вання нічого не відомо, але вагітність триває понад 12 місяців. Більшість спостерігачів говорить лише про одне дитинча, інші ж стверджують, що їх іноді буває двоє. Мати дуже ніжно ставиться до свого малюка, яке при народженні досягає 4—5 м завдовжки. У разі небезпеки вона по можли­вості захищає його.

Полювання на фінвала досить нелегка справа, бо він швидко рухаєть­ся і раптово змінює напрямок, до того ж воно набагато менш вигідне, ніж полювання на гренландського кита.

Ваш відгук