Біологія » Архив сайта » Соболь

Соболь

0

Автор: admin | Розділ: Тип хордові | 15-09-2011

СОБОЛЬ (Martes zibellina) відрізняється від куниць конусоподібною формою голови, великими вухами, високими і досить товстими кінців­ками, великими ступнями і глянсуватою шовковистою шерстю. Хутро вважається тим красивіше, чим воно густіше і м’якше, а особливо, чим більше помітне димчасто-буре з синюватим відтінком забарвлення підшерстка. Через це забарвлення сибірські торговці й цінують хутро соболя. Чим жовтіший підшерсток і обрідніша ость, тим шкурка менш цінна; чим темніший і однорідніший має колір ость і підшерсток, тим шкурка вище цінується. Найкращі шкурки соболя на спині чорнуваті, біля морди чорні з сивиною, на щоках сиві, шия і боки рудувато-каштанові, а горло знизу досить яскравого оранжевого кольору, схожого на колір яєчного жовтка; вуха облямовані сірувато-білою або світло-бурою шерстю. Жовтуватий колір горла, що іноді переходить в оранжевий, за Словами Радде, блідне після смерті тварини тим швидше, чим яскравіше це місце було забарв­лене за життя. У багатьох соболів на чорній спині помітно багато білого волосся (сивина), а морда, щоки, груди і черевце білі. В інших хутро на спині жовтувато-буре, черевце ж, а іноді шия і щоки білі й лише кінців­ки темніші. В інших соболів переважає жовтувато-буре забарвлення, яке трохи темніше тільки на кінцівках і на хвості; нарешті, зрідка трапляють­ся зовсім білі соболі.

Нині зона його поширення обмежена. Постійне переслідування за­гнало його в найгустіші гірські ліси Північно-Східної Азії.

Соболь не гребує рибами. Кажуть, що він дуже любить мед диких бджіл. Кедрові горіхи їсть охоче.

Сибірські мисливці стверджують, що соболь іноді спаровується з ку­ницею і що від цього схрещування походять так звані «кидуси». Кидус має шерсть, як у соболя, але під горлом жовта пляма і хвіст у нього дов­ший за соболиний. Шкурка його дорожча за куницеву, але дешевша за соболину.

Охота на соболя і лов їх для багатьох корінних жителів Східного Си­біру — основне заняття. Полювання на соболя проводиться з початку жовтня до середини листопада або початку грудня. Мисливці збираються в певних місцях невеликими групами і влаштовують собі в лісі курені або землянки. Ставлять різноманітні сильці та пастки, йдуть по слідах соболя на лижах, оточують його лігво сітями і вбивають з гвинтівок.

У гористих місцевостях на півдні озера Байкал полювання на соболя починають ще наприкінці вересня, оскільки тут, на висотах, у соболя раніше з’являється його зимове хутро. У холодну пору року соболь нео­хоче йде у воду і переходить струмки по деревах, повалених через них. У середині цих дерев мисливці влаштовують невеликі дерев’яні ворота і вішають на них волосяні сильці, які прикріпляються за допомогою воло­сяних мотузок до великих каменів.

Ваш відгук