Біологія » Архив сайта » Спрінгбок

Спрінгбок

0

Автор: admin | Розділ: Тип хордові | 29-09-2011

СПРІНГБОК, або газель-стрибун (Antidorcas marsupialis), що належить до родини Порожнисторогі підряду Жуйні, — антилопа завдовжки 1,5 м, з яких 20 см припадає на хвіст, висота в холці 85 см. Забарвлення її темне корич­нювато-жовте, досить яскраве; смуга горіхово-бурого кольору йде від рогів через очі до носа; того ж самого кольору широка смуга тягнеться з боків від плеча до стегна, решта тіла біта. Самка забарвленням зовсім не відрізняється від самця. Вим’я у неї з двома сосками. Чорні роги самця по прямій лінії до­сягають завдовжки іноді 2S—ЗО см, якщо ж врахувати вигини, то 30—40 см; на них буває близько 20 кільчастих потовщень, але кінці рогів гладкі. У сам­ки роги коротші, тонші, менше загнуті і кілець на них менше.

Основне місцеперебування стрибунів — Калахарі та багато місцевос­тей у Південно-Західній Африці. Тут вони бродять стадами по 30-40, а іноді по 100-200 голів. Коли час від часу в Південній Африці настають сильні засухи, то стрибуни, не знаходячи корму, залишають ті місцевості і перекочовують далі.

До мігруючих стрибунів приєднується стадо за стадом, і врешті-решт їх збирається до декількох тисяч. За ними йдуть хижі тварини і знищують слабких або загиблих тварин. То врозсип, то щільною масою рухаються вони в одному і тому ж напрямку, винищуючи дорогою останні залишки рослинності, і нарешті, подібно до сарани, нападають на більш родючі місцевості. Нині ці переселення втратили своє значення і трапляються набагато рідше, тому що кількість цих антилоп значно зменшилася.

Стрибуни зазвичай повертаються в рідні місця іншим шляхом, опису­ючи таким чином величезний видовжений еліпс або величезний чотири­кутник, поперечник якого іноді дорівнює декільком сотням миль. Тва­рини проходять цей шлях за проміжок часу від 6 місяців до цілого року. Дивно, як іноді щільно тримаються такі стада. Кажуть, що навіть могутній лев, який полює на цих антилоп, буває, потрапляє просто-таки в полон до такого стада. Стрибуни, що біжать позаду стада, звичайно, не можуть протистояти безлічі голодних ворогів, що переслідують їх, але ні левам, ні леопардам, ні гієнам і шакалам, які супроводжують стадо, ні тисячам шулік, котрі ширяють над ним, немає потреби докладати якихось зусиль, оскільки з безлічі стрибунів, що переселяються, щодня гине через брак поживи так багато, що всі хижаки можуть наїстися ними донесхочу.

Розповідають, що тварини, котрі біжать попереду, постійно міняють­ся. Ті з них, які біжать на чолі стада, знаходять, звичайно, більше поживи і стають жирними і ледачими. Але тут і закінчується щасливий для них час: голодніші протискаються вперед, а ті, що розжиріли, відстають і по­трапляють у кінець стада. Декілька днів шляху і голод примушує їх стати на колишнє місце, і таким чином у стаді відбувається постійне пересуван­ня тварин вперед і назад.

Поселенці дуже вдало назвали цю антилопу «стрибун». Тікаючи від ворога, вона робить декілька дивних прямовисних стрибків. Цей спосіб пересування дає можливість відрізнити її від інших антилоп.

Ваш відгук