Біологія » Архив сайта » Тайра

Тайра

0

Автор: admin | Розділ: Тип хордові | 13-10-2011

ТАЙРА (Eіа bаrbаrа) досягає довжини 1,1 м, з яких на хвіст припадає близько 45 см. Густа шерсть на тулубі, на кінцівках і на хвості буро-чор­на, морда бліда буро-сіра, інші частини голови, потилиці і боку шиї то попелясто-сірі, то жовтувато-сірі, забарвлення вух переходить у злегка червонувато-жовтий колір. На нижньому боці шиї знаходиться велика жовта пляма.

Тайра поширена на більшій частині Південної Америки, від Британ­ської Гвіани і Бразилії до Парагваю і ще південніше. Мешкає тайра, за Ренггером, на луках, укритих високою травою, а також у густих лісах. При цьому притулком для неї в полях служать покинуті нори броне­носців, а в лісах — дуплисті дерева. Тайра — тварина не нічна, оскільки на полювання вона виходить із першим проблиском уранішньої зорі і бродить, особливо коли небо хмарне, до самого полудня. Час полуденної спеки проводить у норі, а з вечора і до самої ночі знову полює. Вона вважається вельми шкідливим звіром, який сміливо проникає навіть на територію селищ.

Молоді олені, агуті, кролики, морські свинки і миші складають голо­вну частину її здобичі; крім того, в безлісих просторах вона переслідує курячих і молодих нанду (американських страусів), а в лісах піднімається на дерева і руйнує пташині гнізда. Для пограбування пташиних гнізд і для відшукування бджолиного меду тайра з великою спритністю піднімається на найвищі дерева. Униз спускається завжди головою вперед і виявляє при цьому таку спритність, якою володіють лише окремі ссавці.

За Гензелем, свої лігва, або кубла, тайра переважно влаштовує під землею; принаймні собаки Гензеля знайшли одного разу її притулок під скелями.

Ваш відгук