Трубкозуб Африканський

0

Автор: admin | Розділ: Тип хордові | 03-11-2011

ТРУБКОЗУБ АФРИКАНСЬКИЙ, або папський (Orycteropus afer), на­лежить до родини Трубкозубі (Oryctervpodidae) ряду Трубкозубі (Tubulidentata). Трубкозуб досягає довжини майже 2 м, з яких на хвіст припадає близько 65 см, маса його 50—60 кг. Шкіра дуже товста і вкрита гладко прилеглим і досить обрідним, жорстким і щетинистим волоссям. Волосся на верхньому боці тіла дещо коротше, ніж на нижньому, де, особливо біля основи пальців, воно стирчить пасмами. Спина і боки мають жовту­вато-бурий колір із рудуватим відтінком, нижній бік і голова світлі, руду­вато-жовті, задня частина, корінь хвоста і кінцівки бурі; новонароджені дитинчата м’ясного кольору.

Трубкозуб живе в Південній і Середній Африці, від східного до за­хідного її берега, населяючи, подібно до броненосців, рівнини, пустинні місцевості і степи, де водяться мурашки і терміти. Це створіння, що живе самотньо, навряд чи більш товариське, ніж броненосці.

Трубкозуб спить цілий день, згорнувшись у глибокій норі, виритій ним самим, яку він закриває за собою, заткнувши отвір землею. Надвечір виходить на пошуки поживи. Бігає не особливо швидко, але робить при цьому дуже своєрідні і досить широкі стрибки. При цьому торкається землі всією ступнею, тримає голову із закладеними назад вухами перпен­дикулярно опущеною до землі, згинає спину і волочить по землі хвіст для підтримування рівноваги. Край морди проходить так низько над землею, що пасмо волосся, яке оточує ніздрі, замітає її. Час від часу трубкозуб зупиняється, щоб прислухатися, чи немає поблизу ворога, і йде далі. При цьому очевидно, що нюх і слух у нього розвинені найкраще. Швидким рухом морди він повертає кінчик носа на всі боки і подекуди допитливо піднімає вгору свою довгу морду, щоб шукати здобич за допомогою нюху. Так він просувається, поки не знайде слід мурашиної дороги. Тримаю­чись її, він доходить до житла мурашок і починає тут полювання абсолют­но так само, як броненосці або справжні мурахоїди.

Він виявляє неймовірну спритність під час риття. Декількох митей йому абсолютно достатньо, щоб зовсім заритися в землю, яким би не був твердим грунт. Риючи, він працює великими кігтями передніх кінцівок і з силою відкидає назад величезні грудки землі; задніми кінцівками він так далеко відкидає за себе вириту землю, що його оточує справжній дощ пилу. Підійшовши до житла мурашок або термітів, трубкозуб спочатку ретельно обнюхує його з усіх боків, потім починає рити й уривається в землю доти, доки не наштовхнеться на головне гніздо або один із го­ловних ходів комах. У такі головні ходи, які в горбиках термітів мають здебільшого 2 см в діаметрі, трубкозуб засуває свій довгий язик, залишає його там, поки він не вкриється мурашками, потім втягує його разом із мурашками до рота і повторює це доти, доки не насититься. Іноді він просто схоплює губами сотні мурашок відразу.

Удосвіта трубкозуб заривається в землю, причому для нього абсолют­но байдуже, знайде він свою нору чи ні, оскільки за декілька хвилин він зариється так глибоко, як вважає за потрібне для того, щоб провести день у цілковитій безпеці. Якщо нора виявляється недостатньо глибокою, то з наближенням небезпеки він риє далі. Ніякому ворогові неможливо проникнути за ним до нори, оскільки він із такою силою викидає вири­ту землю, що будь-яка інша тварина повертається назад. Навіть людині важко рити слідом за ним, і кожен мисливець через декілька хвилин ви­являється абсолютно вкритим землею та піском.

Трубкозуб надзвичайно обережний та боязкий і навіть уночі, почувши щонайменший шум, негайно заривається в землю. Слух дозволяє йому здалека помітити наближення великої тварини або людини; таким чином, він майже завжди виявляється в безпеці, перш ніж ворог наблизиться. Велика сила робить його, втім, здатним захищатися від різних небезпек. Як броненосець, він чимдуж притискається до стін нори, навіть якщо лише наполовину знаходиться в ній, міцно вчіплюється в землю своїми гострими кігтями, згинає спину і з такою силою притискує її догори, що стає майже неможливо відчепити хоча б одну ногу і витягти тварину.

У північних частинах зони його поширення самка приносить у травні-червні єдине дитинча, яке з’являється на світ голим і дуже довго живиться молоком матері. Однорічний трубкозуб дуже вкритий волоссям; пізніше через риття нір під землею волосся дедалі більше і більше стирається.

Лише у країнах, де часто проходять каравани, трубкозуб своїми норами завдає шкоди; взагалі ж він — швидше корисна тварина, ніж шкідлива.

Ваш відгук