Біологія » Архив сайта » Устриця звичайна

Устриця звичайна

0

Автор: admin | Розділ: Тип молюски, або м’якуни | 16-11-2011

УСТРИЦЯ ЗВИЧАЙНА трапляється біля всіх європей­ських берегів. Стулки її мають неправильну форму і неоднаковий розмір: одна більша і товща, друга є ніби кришкою до неї; так само неоднако­ва і внутрішня поверхня черепашок. Сама черепашка ніздрювата і має губчасту будову, тому вода до неї частково проникає. На цій пористості грунтується і спосіб прикріплення черепашок до підводних предметів, оскільки зсередини проникає клейка речовина, яка змішується з вапном і прикріплює черепашку. Мантія устриці абсолютно розщеплена на два листки, а під її краями лежить ротовий отвір; із-під складок мантії зазви­чай виступають і зяброві листки. У молодої устриці нога значно розвине­на, але як тільки вона прикріпиться — цей орган починає зменшуватися і майже зовсім зникає. Устриці — гермафродити, у них в одній і тій самій залозі розвиваються і чоловічі, і жіночі елементи, проте помічається пе­реважання або тих, або інших, іноді навіть цілковите витіснення. Крім того, помічається, що яйця розвиваються пізніше за насінні тільця або навпаки. Деякі спостерігачі вважають, що у дорослої устриці розвивається до 10 мільйонів яєць; інші налічують їх понад 1 мільйон. Утім, плодючість устриць залежить від їхнього віку, оскільки особини молодші за три роки мають зародків менше, ніж зовсім дорослі. Крім того, запліднення яєць відбувається далеко не завжди, і, загалом, на думку Мебіуса, заплідню­ються навряд чи більше 30% або навіть 10%; проте навіть і за цих умов розмноження устриць мало б досягти колосальних розмірів. Сам процес розвитку зародків вивчений дуже мало; відомо тільки, що цей процес від­бувається у складках мантії матері, звідки молоді устриці виходять лише після того, як стануть спроможні вести самостійний спосіб життя. По­дальший розвиток їх іде дуже швидко, і вже через декілька місяців вони можуть розмножуватися, але справжніх розмірів дорослої тварини устриці досягають лише через декілька років.

Штучне розведення устриць практикувалося вже дуже давно, ще за часів римлян. За часів середньовіччя розведення устриць не припинялося; його практикували передусім ченці, які старанно розводили устриць по­близу своїх монастирів, щоб мати смачну їжу під час посту.

Не тільки риби поїдають цих молюсків, але також раки, морські зірки і багато інших м’якотілих завдають устричним обмілинам істотної шкоди.

Ваш відгук