Біологія » Архив сайта » Хамелеони

Хамелеони

0

Автор: admin | Розділ: Тип хордові | 28-11-2011

ХАМЕЛЕОНИ, настільки відрізняються від інших ящірок, що їх виділяють в абсолютно особливий підряд хамелеонів. Тулуб хамелеонів дуже стиснений із боків, має загострений, опуклий, у вигляді зубчастого гребеня, хребет, голова пірамідальна або плоско стис­нена і зазвичай прикрашена шоломом із гребенем, а спереду загострена. Шия дуже коротка й абсолютно злита з головою. У роті на щелепах роз­міщені дуже гострі, хоча й невеликі, зуби. Кінцівки влаштовані не менш дивно: вони дуже довгі, худі, мають по п’ять пальців, які по два і по три злиті разом — на передніх кінцівках сполучені разом три внутрішніх пальці та по два зовнішніх, а на задніх навпаки — по три зовнішніх і по два внутрішніх. Хвіст також служить хапальним органом, він дуже роз­винений, до кінця поступово стоншується і має здатність скручуватися спіраллю. Він не такий крихкотілий, як хвіст більшості інших ящірок, зате й не відростає, якщо відламаний.

Ще більш примітна будова очей хамелеонів. Вони вкриті товстими, зрощеними між собою повіками, тому посередині залишається тільки ма­ленький отвір для зіниці. Обидва ока абсолютно незалежні один від одно­го у своїх рухах: хамелеон може дивитися правим оком уперед, або вгору, або праворуч, і водночас лівим оком — ліворуч або вниз. Завдяки такій будові очей ця дивна тварина може дуже зручно, не повертаючи голови, оглядати все довкола.

У легенях хамелеонів дуже багато сліпих відростків; під час напо­внення їх повітрям тварина може сильно роздуватися. Язик має важливе значення у житті тварини. У стані спокою він лежить втягнутим у закри­тій пащі, але хамелеон помітив здобич і відкриває рот: тоді язик умить випрямляється і викидається з пащі, причому дуже подовжується (на 10 і більше см), товщає і робиться твердим. У витягнутому положенні язик має товщину гусячого пера, на дотик еластичний, червонуватого кольо­ру, до кінця дуже товщає і на самому кінчику має заглибину, вистелену зморшкуватою слизовою оболонкою, з численними залозами, з яких ви­діляється клейкий слиз. Така швидка зміна положення язика пояснюєть­ся діяльністю спеціальних м’язів і багатьма кровоносними судинами, які вмить наповнюються кров’ю, дуже розтягуються і надають язику збільше­ного і напруженого положення.

Стоячи цілими годинами нерухомо, прикріпляючись ногами і хвостом до якоїсь гілочки дерева або куша, хамелеон терпляче чекає на здобич. Тільки-но наблизиться до нього яка-небудь комаха, як хамелеон умить викидає свій язик, торкається клейким кінчиком здобичі та разом із зло­вленою таким чином жертвою знову втягує його назад у пащу. Після цього помічається кілька рухів щелепами, і потім тварина знову завмирає в очікуванні здобичі)

Хамелеон віддавна привертав до себе увагу спостерігачів іншою чудо­вою особливістю — здатністю довільно змінювати своє забарвлення. Наразі причина зміни кольорів має наукове фізіологічне пояснення, і доведено що зміна забарвлення відбувається з певною правильністю під впливом зовнішніх дій або спричиняється відчуттями, наприклад, голодом, спра­гою, втомленістю пересиченням тощо. Зазвичай хамелеон має зеленувате забарвлення, відповідне до кольору листя, але на його шкірі трапляються всі переходи від оранжевого через жовто-зелений до синьо-зеленого з від­тінками і переливами всіх тонів, які окремо переходять через сірий або бу­рий у чорний, білий, червоний, фіолетовий і синювато-сірий. Із боків тіла помічаються дві широкі світлі смужки, а між ними розсіяна безліч .темних плямочок, які найбільш схильні до зміни кольору. Уранці, коли тварина спокійна, колір її зазвичай буває жовтуватий, а обидві смуги мають черво­нуватий відтінок; що ж до плямочок, то вони тоді дуже мало помітні. Трохи пізніше загальне забарвлення тіла залишається таким самим, але смуги стають світлішими і забарвлюються в темно-зелений колір. Якщо тварину довести до збудженого стану, наприклад, узяти в руку, то плямочки дуже швидко зеленіють, черево стає синюватим, смуги білими, а цятки чорними. Проте це далеко не єдиний порядок аміни кольорів. Узагалі забарвлення і візерунок тим яскравіший, чим піддатливіша тварина і чим кращий її стан. Світло і тепло дуже впливають на хамелеона. Якщо хамелеона, який сидить у прохолодному місці, узяти в руки або зігріти якимось іншим способом, то колір його шкіри дуже швидко зміниться.

Варто тільки вночі підійти до хамелеона із свічкою і потримати її якийсь час на відстані 6—10 см від одного боку тварини, як можна по­мітити, що на жовтуватій шкірі з’являються світло-бурі плями, які посту­пово темнішатимуть і нарешті зробляться зовсім чорними.

Один із видів — хамелеон звичайний (Chamaeleo chamaeleon) живе на берегах Середземного моря: у Південній Іспанії та Греції, в Малій Азії, на сусідніх островах і на всьому північному узбережжі Африки. Розміри цієї тварини, як і всіх інших родичів, невеликі, 25—30 см, із яких близько половини припадає на хвіст. Живуть хамелеони виключно на деревах і на землю ніколи не спускаються, хіба тільки самки сходять на короткий час для кладки яєць. Вони вибирають для свого життя зони, де хоча б година­ми йдуть дощі і випадає роса; свою спрагу вони втамовують крапельками, зібраними на листі.

Пустельний хамелеон {Chamaeleo namaquensis), що мешкає в Намібії, дуже ефективно використовує забарвлення свого тіла. Рано-вранці воно у нього чорне, що дозволяє швидко зігрітися, поглинаючи тепло враніш­нього сонця. Під час денної спеки він біліє, а подорожуючи по гальці в пустелі, стає плямистим.

Ваш відгук