Хохуля російська

0

Автор: admin | Розділ: Тип хордові | 06-12-2011

ХОХУЛЯ РОСІЙСЬКА (Desmana moschata). Відрізняється від іспан­ських родичів своїми розмірами, загальна довжина тіла досягає 42 см, з яких на тулуб припадає 25 см, на хвіст — 17 см. Очі малі, слухові отво­ри густо вкриті волоссям, ніздрі замикаються бородавкою, ступні голі, зверху вкриті тоненькими лусочками, внизу сітчасті, на зовнішніх краях усаджені плавальними щетинками. Хутро, що складається з дуже гладкого волосся ості і украй м’якого підшерстка, зверху червонувато-буре, знизу біло-попелясто-сіре і сріблясто-блискуче.

Хохуля живе на південному сході Європи і головним чином по річ­кових системах Волги і Дону. її життя тісно пов’язане з водою, і лише в разі крайньої* необхідності вона здійснює невеликі подорожі з одного струмка до іншого. Всюди, де хохулі водяться, їх багато. Життя хохулі дуже своєрідне і частково схоже на життя річкової видри. Воно проходить наполовину під землею, наполовину у воді. Понад усе хохулі подобають­ся водойми стоячі або з повільною течією, з високими берегами, в яких вона легко може викопувати ходи. Тут вони живуть поодинці або парами у великій кількості. Ходи починаються біля крайки берега під поверхнею води і йдуть берегом навскіс угору, простягаючись іноді завдовжки на 6 і більше метрів; цей хід веде в улоговину, що лежить звичайно на 1,5—2 м над поверхнею води, так що кубло це завжди залишається сухим. Продухвини вгору немає; однак небилиці про те, що хохуля іноді взимку за­дихається в своїй норі, треба вважати пустими балачками.

Як відмінний плавець і водолаз, хохуля велику частину свого життя проводить у воді і лише в тому разі виходить на поверхню, коли повінь виганяє її з підземних ходів; але навіть тоді вона лише на невелику від­стань віддаляється від води. У воді проводить і день і ніч, і зиму і літо, навіть коли лід сковує річки, вона продовжує добувати собі їжу у волі і, тільки наївшись удосталь і стомившись, повертається у свою нору, вхід у яку лежить завжди так низько, що навіть найтовщий лід не може його закрити. їжа хохулі складається з п’явок, черв’яків, водяних слимаків, комарів, водяних павуків, личинок різних комах; рибалки, правда, говорять, що вона їсть коріння і листя лепехи, але підставою до такого припущеним послужила лише та обставина, що вона найчастіше полює саме в таких місцях, де є ця рослина.

Наскільки незграбна і неповоротка здається хохуля ззовні, настільки ж спритна і моторна вона насправді. Ледве зрушить лід, можна побачити, як вона бігає під водою у прибережному очереті та заростях, обертаючись на всі боки, відшукуючи черв’яків швидкими рухами хобота і часто вири­наючи на поверхню, щоб перевести дух. Ясної теплої днини вона грається у воді і гріється на сонечку на березі. Хоботом поводить на всі боки, об­мацуючи ним кожний предмет.

Спіймати хохулю можна досить легко, особливо навесні і під час спа­ровування, коли тварини граються одне з одним. Якщо тягти по воді велику сіть, то в ній неодмінно заплутаються декілька хохуль. При цьо­му, звичайно, слід дотримуватися обережності і тягти сіть на невеликому просторі, щоб спіймані тварини, яким сіті заважають рухатися, не за­дихнулися під водою. Хохулі, потрапляючи у верші та сіті, що напинають рибалки, часто гинуть. Восени на них починають справжнє полювання, тому що до цього часу дитинчата виростають і здобичі стає багато.

Про розмноження і кількість дитинчат у хохуль дотепер достовірних відомостей немає; але здається, що їх народжується досить багато, при­наймні про це свідчать 8 сосків, що є у самки.

Людина полює на красиву тварину заради її хутра, яке таке схоже на хутро бобра і ондатри, через що Лінней зарахував хохулю під ім’ям мус­кусного бобра до ряду Гризуни.

Ваш відгук