Шерстокрил філіппінський

0

Автор: admin | Розділ: Тип хордові | 02-01-2012

ШЕРСТОКРИЛ ФІЛІППІНСЬКИЙ (Cynocephalus volans) завдовжки 60 см, із яких 11—12 см припадає на хвіст; спина його густо обросла во­лоссям, на передніх кінцівках набагато менше волосся, а загривок та боки тулуба зовсім голі. Хутро має зверху буро-руде забарвлення, а знизу трохи темніше. Змолоду він забарвлений інакше: зверху буро-сірий, з боків тем­но-бурий; з роками кінцівки і літальна шкіра хутра вкриваються світлими плямами. Зона поширення, беручи до уваги всі різновиди одного виду, займає Зондські, Молуккські та Філіппінські острови і через Малайський півострів тягнеться до Тенассеріму.

Удень шерстокрил, що живе відокремлено у високих гірських лісах Яви, сидить так тихо на гілках дерев, між моховими заростями, що його майже неможливо помітити. Гострі кігті дають йому можливість вправно і впевнено лазити по деревах, тоді як по землі він повзає вельми незграбно. Обскубуючи плоди і розшукуючи комах, швидко лізе вгору, на саму вер­хівку дерева, і потім спускається у скісному напрямі до верхівки іншого дерева, дуже нагадуючи, за словами фон Розенберга, паперового змія. Коли тварина повзає або ходить, його літальна шкіра збирається у склад­ки і укладається на тілі, тому аніскільки не заважає його рухам. Якщо ж шерстокрил хоче скористатися нею як парашутом, то він піднімається на край сучка, зіскакує звідти сильним стрибком, розпрямляє всі свої кін­цівки і поволі ширяє зверху вниз, перелітаючи таким чином простір іноді 60 метрів. Шерстокрил ніколи не підіймається над висотою, з якої почи­нає свій стрибок, але завжди опускається вниз у дуже похилому напрямі.

Удень він висить, за словами цього дослідника, причепившись до стовбура дерева, під захистом своєї шкури, яка за забарвленням — олив­кова або бура з білими цятками і плямами — дуже наближається до ко­льору деревної кори. Свій чіпкий хвіст він використовує, імовірно, для пошуку поживи, яка головним чином складається з листя. Шерстокрил народжує на світ тільки одне дитинча.

Ваш відгук