Шпакові

0

Автор: admin | Розділ: Тип хордові | 11-01-2012

ШПАКОВІ (Sturnidae) — середніх розмірів птахи з міцним тулубом, з коротким хвостом і довгими крилами; оперення пишне, вельми різно­манітного забарвлення. Поширені на Євразійському континенті. Живуть вони великими або малими зграями і спільно виконують усіляку роботу. Це жваві, неспокійні, постійно чимось зайняті птахи. їхня пожива — ко­махи, черв’яки, слизняки і частково плоди і насіння. Свої гнізда дуже неправильної форми вони влаштовують у дуплах дерев, западинах скель і стін. Кількість яєць однієї кладки коливається між 2 і 6. Усі види легко звикають до неволі.

Наш звичайний шпак (Sturnus vulgaris) має різне забарвлення залеж­но від віку і пори року. На махових перах і хвості це забарвлення стає світлішим, із широкою сірою облямівкою. Окремі пера спини мають на кінці сіро-жовті цяточки. Очі бурі; дзьоб чорний; кінцівки червоно-бурі. Довжина тіла шпака досягає 22 см, розмах крил 37, довжина крила 10, хвоста 7 см. Самки менші за самців.

У Південній Європі водиться дуже близький йому вид — чорний, або одноколірний шпак (Sturnus unicolor).

Звичайний шпак поширений в усіх частинах Європи і в Середній Азії; він віддає перевагу рівнинам і луговим чагарникам, але зупиняється і в селах, якщо йому влаштувати шпаківню. З усіх наших перелітних птахів шпаки прилітають перші і залишаються до глибокої осені; взимку вони знаходять притулок головним чином у Південній Європі і частково в Пів­нічній Африці.

У кінці квітня самка шпака кладе в гніздо перші 5—6 довгастих яскра­во-блакитних яєць, які насиджує лише самка. Як тільки пташенята ви­лупляться, обоє батьків дуже зайняті їх годуванням, тому батькові зали­шається мало часу для співів; завдяки такій турботі батьків молоді шпаки за 15—17 днів стають самостійними.

Хоча шпаки завдають іноді значної шкоди виноградникам, плодовим садам і городам, але все-таки їхня користь велика. Вони знищують рав­ликів, сарану, гусінь. Небезпечними ворогами шпаків є соколи, яструби і частково куниці, ласки і білки.

Найближчий родич описаного шпака — рожевий шпак (Sturnus roseus, або Pastor roseus), має довгий чубок на потилиці, який аж звисає. Цей птах живе в Європі та Азії і належить до перелітних птахів. Рожевий шпак на­багато неспокійніший і діяльніший за звичайного, але спів його гірший. Живиться різноманітними комахами.

Буйволові шпаки (Buphagus) відрізняються від решти шпаків міцним, заломленим на кінці дзьобом і сильними, озброєними кігтями, кінцівками. Найбільш відомий волоклюй, або буйволовий шпак (Buphagus erythrorhynchus, або apicanus), поширений по всій Середній Африці. Цей птах живе маленькими зграйками і завжди поблизу великих ссавців, що при­вертають мух, кліщів, ґедзів і оводів. Еренберг має рацію, кажучи, що во­локлюй лазить по тварині, як дятел по деревах, і майстерно дістає комах з будь-яких місць.

Прекрасний шпак (Spreo superbus) забарвлений зверху в синьо-зеле­ний колір, знизу ж він чудового коричневого кольору. Птах, який завжди супроводжує стада великої рогатої худоби і овець.

Ваш відгук