Біологія » Архив сайта » Ягуар

Ягуар

1

Автор: admin | Розділ: Тип хордові | 21-01-2012

ЯГУАР (Panthera onca). У всій постаті ягуара виражається більше сили, ніж спритності, тому він здається навіть дещо важкуватим у ході. Тіло його не таке довге, як у леопарда або тигра, і кінцівки, порівняно з тулубом, коротші, ніж у цих кішок. Цілком дорослий ягуар завдовжки 145 см від початку морди до кореня хвоста і 68 см від цього місця до кін­ця хвоста. Хутро його коротке, густе, блискуче та м’яке; на горлі, нижній частині шиї, грудях і животі довше, ніж на решті тіла. У більшої частини екземплярів шерсть червонувато-жовта, за винятком внутрішності вуха, нижньої частини морди, щелеп, горла і взагалі нижньої частини тулуба та внутрішнього боку кінцівок, де переважає білий колір. Усе хутро вкрите почасти невеликими чорними круглими або довгастими неправильними плямами, почасти великими плямами або кільцями, які облямовані жовтувато-червоними або чорними смужками і мають посередині одну або дві чорні плями.

Ягуар виходить на лови у вранішні або вечірні сутінки або світлими, місячними ночами, але ніколи не полює серед дня або темними ночами. Усі великі хребетні тварини, яких ягуар може подолати, служать для ньо­го поживою. З будь-якого погляду це небезпечний розбійник. Яка не важ­ка його хода, він може у разі потреби рухатися вельми спритно і швид­ко. Сила його, порівняно зі зростом, дуже велика і може порівнюватися тільки з силою лева або тигра. Органи чуття добре розвинені: зір гострий, слух чудовий, проте нюх, як майже у всіх кішок, не особливо гострий; однак тварина чує здобич на досить великій відстані. Таким чином, ягуар має усе необхідне, що потрібно небезпечному хижакові. Утім, звір не роз­бірливий у поживі. Азара знаходив у його посліді голки їжака, Ренгер у його шлунку — частини щурів і агуті, з чого можна дійти висновку, що ягуар полює і на дрібних тварин. Крім того, в очеретах він вправно під­крадається до болотяних птахів, а з води вельми майстерно ловить рибу. Ягуар не щадить, як стверджує Пеппіг, навіть кайманів.

Ягуар дуже небезпечний для великої рогатої худоби, а також коней, мулів, особливо для молодняка. На волів і биків він нападає рідко, але ті мужньо йдуть на хижака і змушують його втікати. Навіть корови успішно захищають від ягуара своїх телят, проте при цьому часто бувають самі важко поранені. Коні та мули легко стають його здобиччю, якщо підхо­дять близько до лісу.

Ягуар хапає свою здобич у воді так само легко, як і на суші; на деревах він не полює, хоча досить вправно залазить на них, рятуючись від пере­слідування.

Невеликих тварин ягуар з’їдає негайно ж зі шкірою та кістками; але у великих тварин він об’їдає тільки м’які частини, не виявляючи пристрасті до жодних із них особливо, тільки нутрощів не чіпає. Наситившись, він повертається до лісу, але віддаляється не більш як на чверть години ходи від того місця, де їв, і там засинає. Увечері або наступного дня вранці ягуар повертається до вбитої тварини і обгризає її повторно, залишаючи рештки шулікам.

Якщо ягуар упіймав якусь тварину оддалік лісу, то відносить її з со­бою в гущавину. Свою здобич він, буває, переносить і через річку. Одного разу ягуар убив коня, недалеко від житла Азара, і волочив його спочатку кроків шістдесят полем, а потім перетягнув через швидку річку на проти­лежний берег. Ягуар ніколи не вбиває більш як одну тварину під час по­лювання, чим відрізняється від інших видів великих кішок.

Ягуар, ще мало знайомий із людьми, шанобливо поступається їм під час зустрічі дорогою або з цікавістю стежить за ними здалека.

Розповідають, що, коли люди випадково вдень натрапляли на ягуара, їм вдавалося налякати його гучними і дружними криками, і це свідчення видається нам правдоподібним, наскільки дозволяють судити спостере­ження за іншими кішками. Пеппіг говорить, що на рівнині Майнаса і року не минало без людських жертв. Ягуари з’являлися серед білого дня в населених місцевостях і викрадали собак, які складають їхню улюблену поживу.

У незайманих лісах біля підніжжя Перуанських Анд ягуар живе, за свідченням Чуді, переважно поблизу сіл; він цілу ніч бродить навкруги них і викрадає то собаку, то свиню, а іноді й людину. Він не тільки не бо­їться людей, але сам нападає на самотніх подорожніх і, зморений голодом, серед білого дня проникає до лісових сіл. Але Каплер, який жив у Гвінеї майже 45 років, говорить; «Дотепер був тільки один випадок, коли ягуар напав на людину і загриз її, хоча на плантаціях він часто нападав на ро­гату худобу або свиней». Зі всього вищесказаного можна дійти висновку, що ягуар не у всіх місцевостях однаково небезпечний для людини, що він живиться, як і тигр, винятково тваринами, викрадає переважно худобу і лише в окремих випадках ласує людським м’ясом.

Ягуар залишається в одній і тій самій місцевості доти, доки знаходить у ній достатньо поживи і його не дуже турбують. Інакше він віддаляється до іншого місця. Мандрує зазвичай уночі, причому не боїться пробігати населеними місцевостями; навіть найширші річки не є для нього пере­шкодою, оскільки він відмінний плавець.

Під час розливів річок ягуари йдуть з островів та лісистих берегів і наближаються до населених місцевостей, де заподіюють людям і худобі великої шкоди. У містах гавкіт собак і натовпи людей лякають ягуара, і він прагне сховатися. Рани, завдані хижаком, завжди дуже небезпечні, і не стільки через їхню глибину, скільки через те, що зуби і кігті звіра не дуже гострі, тому, кусаючи і дряпаючи, він здавлює і рве тіло.

Більшу частину року ягуар живе сам, як стверджує Ренгер; тільки в серпні та вересні, коли настає час злучки, самки і самці сходяться. «Якщо під час злучки зійдуться одна самка і декілька самців, то між ними від­бувається боротьба, в результаті якої найслабші віддаляються. Самець і самка залишаються разом не більше 4—5 тижнів, потім знову розходять­ся. Як довго триває вагітність самки — безумовно сказати не можу. Якщо судити з часу, який проходить між злучкою і появою на світ дитинчат, вона, ймовірно, триває три — три з половиною місяці. Самка народжує двоє, рідко троє дитинчат. Це відбувається в найнепроникнішій гущавині лісу або в ямі біля вирваного з корінням дерева. Мати ніколи не відходить далеко від своїх дитинчат у перші дні їхнього життя й у разі щонаймен­шої небезпеки перетягує їх у зубах на інше місце. Материнські почуття в ній дуже розвинені, вона з люттю захищає своїх дитинчат і переслідує викрадача цілими годинами. Після шести тижнів маленькі ягуари вже всюди супроводять матір. Спершу вони ще ховаються в гущавині, поки мати полює, але скоро самі починають підстерігати здобич. Коли вони досягають розмірів звичайного мисливського собаки, мати кидає їх, але якийсь час вони залишаються ще разом із нею». Забарвленням молоді ягуари відрізняються від батьків, але вже з сьомого місяця вони стають цілком схожими на них.

Отзывов (1)

не фото леопард!!!!

Ваш відгук