Біологія » Архив сайта » Ягуарунді

Ягуарунді

0

Автор: admin | Розділ: Тип хордові | 23-01-2012

ЯГУАРУНДІ (Felis yagouarundi) — струнка, тонка тварина, яка своїм витягнутим тілом і довгим хвостом дещо нагадує куницю. Голова ма­ленька, очі досить великі, вуха закруглені, хутро коротке і густе, темного сірувато-бурого кольору. Коли тварина перебуває у спокійному стані, її шерсть лежить гладко і здається темнішою; коли ж вона роздратована, шерсть підіймається, стає видно світліші корені волосся, а шерсть зда­ється світлішою. Лапи і губи .сіруваті, вуса бурі. Самка завжди світліша за самця. Довжина тулуба ягуарунді не більша за 55 см, хвоста — 32 см, висота в загривку — 34 см.

Ягуарунді поширений в Південній Америці від Парагваю до Панами, а можливо, і далі, як стверджує Штоль, до Південної Гватемали, де він називається «гато-де-монте». У Парагваї, де його спостерігав Ренгер, він живе в лісах, але більше любить узлісся і густий чагарник, ніж високий ліс.

На відкритому полі ніколи не трапляється. По здобич виходить вранці та ввечері, рідко вдень; у дуже бурхливу погоду не залишає свого притулку і чекає сприятливішого часу. Головну його поживу складають птахи, а також молоді дрібні ссавці: миші, агуті, кролики, а можливо, і молоді олені, які в Південній Америці ледве досягають розмірів наших косуль.

Ягуарунді живуть зазвичай парами, на певній території. Іноді декілька пар живуть разом, що не заведено в інших диких кішок. Під час злучки, в листопаді та грудні, сходяться декілька самців, і тоді можна чути, як вони між собою б’ються, вищать і пищать серед тернистого чагарнику. Через дев’ять або десять тижнів після злучки самка народжує двоє-троє дитин­чат у лігві серед густого чагарнику або в рові, порослому кущами, а іноді в дуплі дерева. Мати ніколи не відходить далеко від своїх дитинчат. У міру того як вони підростають, вона забезпечує їх птахами і дрібними гризу­нами, поки вони самі не навчаться полювати. У разі близької небезпеки вона боязко покидає своїх дитинчат і ніколи не насмілюється захищати їх від людей або собак. Ягуарунді ніколи не нападає на людей, тому полю­вання на нього не являє собою небезпеки. Його підстрілюють із рушниць або ловлять у пастки, а іноді полюють на нього з собаками, яким він чинить опір тільки в крайньому разі. Зазвичай звір прагне сховатися від переслідувачів серед дрібного колючого лісу, але коли його наздоганяють, кидається на дерева або у воду, щоб врятуватися вплав.

Ваш відгук