БіологіяБіологія – це цілі організми, мільйони молекул

Акула колюча, або катран, має видовжене, ве­ретеноподібне тіло. Голова закінчується довгим рилом.

Парні плавці (грудні й черевні) рухаються лише у вертикальній пло­щині і являють собою органи, які спрямовують рух риби, утримують тіло в нормальному положенні і виконують роль керма при зануренні та поворотах.

Непарних спинних плавців два — передній і задній. Перед кожним з них є вільний колючий шип.

Хвостовий плавець гетероцеркальний. Між черевними плавцями мі­ститься клоакальний отвір. На черевному боці голови, під ри­лом, розміщений ротовий отвір, що має вигляд поперечної щілини, а над ним парні носові отвори. По боках голови міститься по 5 (рідше більше) зябрових щілин. На голові розташовані порівняно вели­кі парні очі, позаду кожного з них — бризкальце, яке відкривається в глотку.

Шкірні покриви мають будову, властиву хребетним. Тіло вкрите плакоїдною лускою. Кожна лусочка — це пластинка овальної форми з зубцем, вершина якого спрямована назад. До складу луски входить дентин; вершина зуб­чика вкрита емальовим ковпачком. Лу­сочки на щелепах більші за розміром і утворюють зуби. У розвитку зубів і плакоїдних лусок багато спільного, що свідчить про їх гомологію. Крім зубів, плакоїдна луска дає початок та­кож ганоїдній і кістковій лусці. По боках тіла, вздовж голови і тулуба, проходить бічна лінія.

Скелет акул складається, з осьово­го скелета, черепа і скелета кінцівок та їх поясів.

Осьовий скелет. Хребетний стовп утворений амфіцельними хребцями. У таких хребців тіло увігнуте спереду і ззаду. Тіло хребця в центрі має отвір, через який проходить хорда. Вона пронизує весь хребет, потовщується між хребцями, звужується в тілі хребця, на­буваючи чіткоподібної форми. Від верхніх дуг, які охоплюють спин­номозковий канал, зверху відгалужуються верхні остисті відрост­ки. Hижні дуги, які відходять від тіла хребця знизу, в тулубовому відділі представлені короткими відростками. До них прикріп­люються ребра, які закінчуються вільно, обмежуючи зверху порожнину тіла. Короткі нижні дуги хвостового відділу разом з ниж­німи пластинками, змикаючись попарно, утворюють гемальний канал.

Череп у хрящових риб складається з двох основних від­ділів: осьового і вісцерального. До складу осьового черепа входять: мозкова коробка, капсули органів чуттів (нюху, слуху) і скелет рила. Покрив черепа хрящовий, в передній частині його міститься затягнутий перетинкою великий отвір (перед­ня фонтанель). Вростанням у череп першого хребця утворився потиличний відділ, який захищає головний мозок ззаду. Цей відділ має потиличний отвір, через який головний мозок з’єднується із спинним. Вісцеральний скелет складається з ряду розчленованих хрящових дуг, які оточують передню частину травної трубки. До нього входять: зяброві, під’язикова і щелепна дуги. У більшості акул 5 пар зябрових дуг, які утворені чотирма пар­ними і одним непарним (копула) хрящами. Останній замикає дугу зни­зу. До кожної із зябрових дуг прикріплюються міжзяброві перегородки.  Від задніх країв зябрових дуг відхо­дять численні зяброві промені, які під­тримують міжзяброві перегородки. Під’язикова, або гіоїдна, дуга складається з парного гіомандибулярного хряща  — верхнього, порівняно вели­кого елемента; парного гіоїдного і нижнього непарного хря­ща — копули. Гіомандибулярний хрящ з’єднується з черепом і гіоїдом та з щелепною дугою, виконуючи роль «підвіска» (гіостилічний тип черепа). Щелепна дуга утворюється двома парними хрящами: верхніми піднебінно-квадратними, що виконують функцію верхніх щелеп, і нижніми меккелевими, .які виконують функцію нижньої щелепи. Верхні і нижні хрящі з’єднуються між собою попарно. У катрана, як і в більшо­сті інших акул, на лівому і правому боках щелепної дуги розташована пара губних хрящів.

Скелет кінцівок. Непарні плавці складаються із зовнішнього і внутрішнього скелета. Внутрішній скелет представлений рядом паличкоподібних хрящів — радіалій, або проме­невих підпорок, які розміщені в мускулатурі тіла. Зовнішній скелет складається з численних еластоїдинових ниток шкірного походжен­ня, які підтримують плавець. До складу скелета парних плавців вхо­дить скелет поясів кінцівок і скелет вільної кінцівки. Пояс грудних плавців, або плечовий, розташований у товщі мускулатури і має вигляд хрящової дуги, що охоплює тіло риби з боків та знизу. Частина пояса, розташована вище зчленівної поверхні, до якої прикріплюється скелет вільної кінцівки, називається лопатковим, а та, що лежить нижче,— коракоїдним відділом. Пояс задніх кінцівок, або тазовий, пред­ставлений непарним хрящем, який розміщений впоперек тіла, перед клоакою. Скелет вільної кінцівки, подібно до непарних плавців, скла­дається з внутрішнього хрящового і зовнішнього шкірного скелетів. Внутрішній скелет утворений паличкоподібними елементами — базаліями, до яких причленовуються сплющені радіалії, розта­шовані лише з одного боку базалій (унісеріальний плавець). До складу грудного плавця входить три базалії, у черевному е лише одна. У самців акул базалія черевного плавця видовжена і виконує роль копулятивного органа.

Нервова система характеризується високою диференціацією голов­ного мозку. Півкулі переднього мозку відносно великі. Боки, дно і частково покрив утворені з нервової речовини. На покриві проміж­ного мозку розташований епіфіз, на нижньому боці — гіпофіз. Се­редній відділ мозку і мозочок також великі. Основних нервів 11 пар, причому одинадцятої пари (додаткові), як і у всіх риб, немає, але є дванадцята пара (під’язикові). Наявність порівняно великих від­ділів мозку, мозкової речовини у покриві переднього мозку є прогре­сивними ознаками хрящових порівняно не лише з круглоротими, а й з кістковими рибами, хоч відсутність поділу порожнини переднього мозку на два бокових шлуночки є примітивною ознакою цих риб.

Органи чуттів. Орган нюху представлений парними нюховими міху­рами, що закінчуються сліпо. Орган зору — парні очі, оточені в деяких видів мигальною перетинкою, що затягує очне яблуко знизу доверху. Рогівка плоска, кришталик кулеподібний. Органи слуху пред­ставлені внутрішнім вухом, або перетинчастим лабі­ринтом з трьома півколовими каналами. Добре виділена бічна лінія, яка в більшості риб являє собою канал, з’єднаний із зовнішнім середовищем отворами. У примітивних акул бічна лінія являє собою відкриту борозну, подібну до ямок міноги.

Органи травлення, як і в усіх інших щелепноротих, починаються ро­товим отвором, що веде в ротову порожнину. Краї її вистелені кількома рядами порівняно великих конічних зубів. Глотка переходить у короткий стравохід, який відкривається у дугоподіб­но зігнутий шлунок. Передня частина шлунка, як і в інших хребетних, називається кардиальною, задня — пілоричною. Від задньої частини шлунка відходить коротка тонка кишка, що пере­ходить у товсту, всередині якої є висока складка — спіральний клапан, розвинений у акул значно краще, ніж у міноги. Між тон­кою кишкою і шлунком розташована< підшлункова залоза.

Дволопатева печінка має жовчний міхур, про­тока якого відкривається в початковий відділ тов­стої кишки. Си­стема травлення хрящо­вих риб досконаліша, краще диференційована на відділи, ніж у круг­лоротих.

Органи дихання пред­ставлені зябрами. Кожний зябровий отвір відділяється від сусідніх широкими міжзябровими перегородками, в товщі яких залягають зябро­ві дуги. На передній і задній частинах зябро­вих щілин розташовані зяброві пелюстки ектодермального похо­дження.

Кровоносна система у хрящових, як і в інших хребетних, складається з кровонос­них судин і відносно ма­лого серця. Серце має 4 відділи: венозна па­зуха, передсердя, шлуночок і артері­альний конус. Від артеріального конуса від­ходить черевна аорта, яка розгалужується на 5 пар приносних зябро­вих артерій.

Виносні зяброві арте­рії несуть кров у парні судини — корені аорти, які, сполучаючись, ут­ворюють спинну аорту, що забезпечує внут­рішні органи кров’ю.

Від коренів аорти відходять сонні артерії, по яких іде кров до головного відділу. Венозна кров від передньої частини тіла (голови) збирається парними яремними венами, від тулубової частини — парними кардинальними венами, які біля серця зливаються з яремними, утворюючи кюв’єрові протоки, що впадають у венозний синус. Кардинальні вени, проходячи через нирки, утворюють ворітну систему кровообігу. Від кишечника кров збирається у підкишкову вену, яка в печінці теж утворює ворітну систему. З печінки кров по печінковій вені переноситься у венозний си­нус. Від парних плавців кров по бічних венах проходить у кюв’єрові протоки.

Сечостатева система. Функцію органів виділення виконують тулубові нирки (мезонефрос).

Органи розмноження у самок є найчастіше парні яєчники, яйцепроводи (мюллерові канали), які не з’єднуються з яєчниками, а відкриваються у порожнину тіла. У верхній частині яйцепроводів міс­тяться шкаралупові залози. Нижні відділи яйцепроводів трохи розширені і відкриваються в клоаку. Статеві і сечові шляхи у самок розділені. Органи розмноження самців представлені парними сім’яниками, які зв’язані з нирками за допомогою канальців. Канальці, про­йшовши через тіло нирок, відкриваються увольфові канали, які у самців виконують функцію сечоводів і сім’япроводів. Функцію орга­нів виділення виконують задні частини нирок. Передні частини нирок є придатками сім’яників.

Сім’япроводи, розширюючись у нижньому від­ділі, утворюють сім’яні міхурці. Вольфові канали відкриваються у сечостатевий синус, а останній — у клоаку.

Є два підкласи сучасних хрящових риб: пластинчастозяброві і суцільноголові.