Автор: admin | Розділ: Будова тварин | 08-02-2012
Акула колюча, або катран, має видовжене, веретеноподібне тіло. Голова закінчується довгим рилом.
Парні плавці (грудні й черевні) рухаються лише у вертикальній площині і являють собою органи, які спрямовують рух риби, утримують тіло в нормальному положенні і виконують роль керма при зануренні та поворотах.
Непарних спинних плавців два — передній і задній. Перед кожним з них є вільний колючий шип.
Хвостовий плавець гетероцеркальний. Між черевними плавцями міститься клоакальний отвір. На черевному боці голови, під рилом, розміщений ротовий отвір, що має вигляд поперечної щілини, а над ним парні носові отвори. По боках голови міститься по 5 (рідше більше) зябрових щілин. На голові розташовані порівняно великі парні очі, позаду кожного з них — бризкальце, яке відкривається в глотку.
Шкірні покриви мають будову, властиву хребетним. Тіло вкрите плакоїдною лускою. Кожна лусочка — це пластинка овальної форми з зубцем, вершина якого спрямована назад. До складу луски входить дентин; вершина зубчика вкрита емальовим ковпачком. Лусочки на щелепах більші за розміром і утворюють зуби. У розвитку зубів і плакоїдних лусок багато спільного, що свідчить про їх гомологію. Крім зубів, плакоїдна луска дає початок також ганоїдній і кістковій лусці. По боках тіла, вздовж голови і тулуба, проходить бічна лінія.
Скелет акул складається, з осьового скелета, черепа і скелета кінцівок та їх поясів.
Осьовий скелет. Хребетний стовп утворений амфіцельними хребцями. У таких хребців тіло увігнуте спереду і ззаду. Тіло хребця в центрі має отвір, через який проходить хорда. Вона пронизує весь хребет, потовщується між хребцями, звужується в тілі хребця, набуваючи чіткоподібної форми. Від верхніх дуг, які охоплюють спинномозковий канал, зверху відгалужуються верхні остисті відростки. Hижні дуги, які відходять від тіла хребця знизу, в тулубовому відділі представлені короткими відростками. До них прикріплюються ребра, які закінчуються вільно, обмежуючи зверху порожнину тіла. Короткі нижні дуги хвостового відділу разом з нижніми пластинками, змикаючись попарно, утворюють гемальний канал.
Череп у хрящових риб складається з двох основних відділів: осьового і вісцерального. До складу осьового черепа входять: мозкова коробка, капсули органів чуттів (нюху, слуху) і скелет рила. Покрив черепа хрящовий, в передній частині його міститься затягнутий перетинкою великий отвір (передня фонтанель). Вростанням у череп першого хребця утворився потиличний відділ, який захищає головний мозок ззаду. Цей відділ має потиличний отвір, через який головний мозок з’єднується із спинним. Вісцеральний скелет складається з ряду розчленованих хрящових дуг, які оточують передню частину травної трубки. До нього входять: зяброві, під’язикова і щелепна дуги. У більшості акул 5 пар зябрових дуг, які утворені чотирма парними і одним непарним (копула) хрящами. Останній замикає дугу знизу. До кожної із зябрових дуг прикріплюються міжзяброві перегородки. Від задніх країв зябрових дуг відходять численні зяброві промені, які підтримують міжзяброві перегородки. Під’язикова, або гіоїдна, дуга складається з парного гіомандибулярного хряща — верхнього, порівняно великого елемента; парного гіоїдного і нижнього непарного хряща — копули. Гіомандибулярний хрящ з’єднується з черепом і гіоїдом та з щелепною дугою, виконуючи роль «підвіска» (гіостилічний тип черепа). Щелепна дуга утворюється двома парними хрящами: верхніми піднебінно-квадратними, що виконують функцію верхніх щелеп, і нижніми меккелевими, .які виконують функцію нижньої щелепи. Верхні і нижні хрящі з’єднуються між собою попарно. У катрана, як і в більшості інших акул, на лівому і правому боках щелепної дуги розташована пара губних хрящів.
Скелет кінцівок. Непарні плавці складаються із зовнішнього і внутрішнього скелета. Внутрішній скелет представлений рядом паличкоподібних хрящів — радіалій, або променевих підпорок, які розміщені в мускулатурі тіла. Зовнішній скелет складається з численних еластоїдинових ниток шкірного походження, які підтримують плавець. До складу скелета парних плавців входить скелет поясів кінцівок і скелет вільної кінцівки. Пояс грудних плавців, або плечовий, розташований у товщі мускулатури і має вигляд хрящової дуги, що охоплює тіло риби з боків та знизу. Частина пояса, розташована вище зчленівної поверхні, до якої прикріплюється скелет вільної кінцівки, називається лопатковим, а та, що лежить нижче,— коракоїдним відділом. Пояс задніх кінцівок, або тазовий, представлений непарним хрящем, який розміщений впоперек тіла, перед клоакою. Скелет вільної кінцівки, подібно до непарних плавців, складається з внутрішнього хрящового і зовнішнього шкірного скелетів. Внутрішній скелет утворений паличкоподібними елементами — базаліями, до яких причленовуються сплющені радіалії, розташовані лише з одного боку базалій (унісеріальний плавець). До складу грудного плавця входить три базалії, у черевному е лише одна. У самців акул базалія черевного плавця видовжена і виконує роль копулятивного органа.
Нервова система характеризується високою диференціацією головного мозку. Півкулі переднього мозку відносно великі. Боки, дно і частково покрив утворені з нервової речовини. На покриві проміжного мозку розташований епіфіз, на нижньому боці — гіпофіз. Середній відділ мозку і мозочок також великі. Основних нервів 11 пар, причому одинадцятої пари (додаткові), як і у всіх риб, немає, але є дванадцята пара (під’язикові). Наявність порівняно великих відділів мозку, мозкової речовини у покриві переднього мозку є прогресивними ознаками хрящових порівняно не лише з круглоротими, а й з кістковими рибами, хоч відсутність поділу порожнини переднього мозку на два бокових шлуночки є примітивною ознакою цих риб.
Органи чуттів. Орган нюху представлений парними нюховими міхурами, що закінчуються сліпо. Орган зору — парні очі, оточені в деяких видів мигальною перетинкою, що затягує очне яблуко знизу доверху. Рогівка плоска, кришталик кулеподібний. Органи слуху представлені внутрішнім вухом, або перетинчастим лабіринтом з трьома півколовими каналами. Добре виділена бічна лінія, яка в більшості риб являє собою канал, з’єднаний із зовнішнім середовищем отворами. У примітивних акул бічна лінія являє собою відкриту борозну, подібну до ямок міноги.
Органи травлення, як і в усіх інших щелепноротих, починаються ротовим отвором, що веде в ротову порожнину. Краї її вистелені кількома рядами порівняно великих конічних зубів. Глотка переходить у короткий стравохід, який відкривається у дугоподібно зігнутий шлунок. Передня частина шлунка, як і в інших хребетних, називається кардиальною, задня — пілоричною. Від задньої частини шлунка відходить коротка тонка кишка, що переходить у товсту, всередині якої є висока складка — спіральний клапан, розвинений у акул значно краще, ніж у міноги. Між тонкою кишкою і шлунком розташована< підшлункова залоза.
Дволопатева печінка має жовчний міхур, протока якого відкривається в початковий відділ товстої кишки. Система травлення хрящових риб досконаліша, краще диференційована на відділи, ніж у круглоротих.
Органи дихання представлені зябрами. Кожний зябровий отвір відділяється від сусідніх широкими міжзябровими перегородками, в товщі яких залягають зяброві дуги. На передній і задній частинах зябрових щілин розташовані зяброві пелюстки ектодермального походження.
Кровоносна система у хрящових, як і в інших хребетних, складається з кровоносних судин і відносно малого серця. Серце має 4 відділи: венозна пазуха, передсердя, шлуночок і артеріальний конус. Від артеріального конуса відходить черевна аорта, яка розгалужується на 5 пар приносних зябрових артерій.
Виносні зяброві артерії несуть кров у парні судини — корені аорти, які, сполучаючись, утворюють спинну аорту, що забезпечує внутрішні органи кров’ю.
Від коренів аорти відходять сонні артерії, по яких іде кров до головного відділу. Венозна кров від передньої частини тіла (голови) збирається парними яремними венами, від тулубової частини — парними кардинальними венами, які біля серця зливаються з яремними, утворюючи кюв’єрові протоки, що впадають у венозний синус. Кардинальні вени, проходячи через нирки, утворюють ворітну систему кровообігу. Від кишечника кров збирається у підкишкову вену, яка в печінці теж утворює ворітну систему. З печінки кров по печінковій вені переноситься у венозний синус. Від парних плавців кров по бічних венах проходить у кюв’єрові протоки.
Сечостатева система. Функцію органів виділення виконують тулубові нирки (мезонефрос).
Органи розмноження у самок є найчастіше парні яєчники, яйцепроводи (мюллерові канали), які не з’єднуються з яєчниками, а відкриваються у порожнину тіла. У верхній частині яйцепроводів містяться шкаралупові залози. Нижні відділи яйцепроводів трохи розширені і відкриваються в клоаку. Статеві і сечові шляхи у самок розділені. Органи розмноження самців представлені парними сім’яниками, які зв’язані з нирками за допомогою канальців. Канальці, пройшовши через тіло нирок, відкриваються увольфові канали, які у самців виконують функцію сечоводів і сім’япроводів. Функцію органів виділення виконують задні частини нирок. Передні частини нирок є придатками сім’яників.
Сім’япроводи, розширюючись у нижньому відділі, утворюють сім’яні міхурці. Вольфові канали відкриваються у сечостатевий синус, а останній — у клоаку.
Є два підкласи сучасних хрящових риб: пластинчастозяброві і суцільноголові.