Автор: admin | Розділ: Розмноження | 10-02-2012
Період активності статевої системи у більшості птахів обмежується певним періодом року. Біологія розмноження птахів характеризується рядом прогресивних особливостей: запліднені яйця птахи відкладають у гніздо, температурний режим розвитку зародка створюється самими птахами під час насиджування кладки. Гнізда, як і виводки, охороняються батьками. Можливість виживання молоді у птахів більша, ніж у нижчих груп тварин.
Статеве дозрівання у птахів відбувається у різному віці, що тісно пов’язано з їх розміром. Самки, як правило, здатні до розмноження раніше за самців.
Статевий диморфізм у птахів проявляється в розмірах, забарвленні, поведінці тощо. В окремих видів птахів (веслоногі, пінгвіни, трубконосі, гагари, стрижі, крутиголовки) статевий диморфізм не проявляється. У куликів, мартинів, чистунів, сов, багатьох денних хижих, горобиних він виявлений слабко і лише в розмірах. Часто самці більші за самок (курині, дрохви). У птахів, де турбота про покоління припадає на самців (плавунчики, бекаси кольорові, триперстки, казуари, ківі), самки більші за самців. Самки бувають більшими і в птахів, у яких особливу турботу про покоління проявляють самки (більшість сов, денних хижих, багато куликів). Часто самці відрізняються більшою яскравістю забарвлення. Це характерно для тих птахів, у яких самці не беруть участі у вихованні молоді (багато куриних, качки). Самки у цих видів мають більш тускле забарвлення, що має захисне значення. Яскраве оперення, наприклад у самців качок, фазанів, тетеревів, глухарів, райських птахів, іволг, горихвісток, в’юркових. Статеві відміни виявляються і в забарвленні інших частин тіла (голих частин, дзьоба, райдужини, гребенів, м’ясистих наростів).
У період розмноження багато птахів утворюють шлюбні пари — моногамія. Птахи, які не утворюють пар, звуться полігамними. В деяких птахів (ракші, багато горобиних) такі пари утворюються лише на період розмноження, в інших (лелеки, великі хижі птахи, лебеді) — на кілька років або й на весь період життя. В окремих випадках птахи утворюють пари лише на кілька годин. При цьому самки і самці в шлюбний період багаторазово змінюють партнерів і про покоління турбуються самки (полігінія). Сюди належать багато качок, курині, деякі кулики. Для деяких птахів характерне явище поліандрії, при якому одна самка запліднюється кількома самцями (кулик-плавунець, триперстки, тінаму). Утворення пар у птахів супроводжується особливою формою поведінки — токуванням. Токування у птахів проявляється неоднаково: вони приймають різноманітні пози, демонструють своє прикрашаюче оперення, кричать, співають, влаштовують бійки самців одного виду. Наприклад, індик звичайний надувається, розпускає хвіст, опускає крила до самої землі. При цьому наповнюються кров’ю м’ясисті відростки на голові. Півень розпускає крила, настовбурчує пір’я. Тетерева-косачі під час токування десятками збираються на узліссях, полянах ще вночі, а вранці токуючі самці приймають певні пози, час від часу злітають вгору, «бурмочуть». На такі токовища прилітають і самки. Самці глухарів ходять з красиво розпущеними хвостами і «креслять» по снігу розпущеними крилами. В розпал токування півні регулярно прилітають на токовище звечора, хоч основне токування відбувається вранці. Спочатку самці співають, сидячи на дереві, потім спускаються на землю. Закінчується токування після запліднення знову на деревах. Спів у глухарів складається з «текання» і глухої пісні — «точіння». Вся пісня триває 5—6 секунд, але птах майже не робить пауз і стає глухим до будь-якого шелесту і шуму. Деякі кулики (бекаси) токують в повітрі, то піднімаючись, то опускаючись. При цьому при розпусканні рульового пір’я утворюється звук, який нагадує мекання вівці. Гагари, норці, качки, лебеді токують на воді. При цьому можна спостерігати інтенсивні плаваючі рухи. Спів є одним з пристосувань, які полегшують зустрічі статей у природі. Спів самця є сигналом самці, разом з тим — і іншим особинам того самого виду про те, що територія зайнята. Найбільш активно співають птахи перед початком гніздування, під час гніздування, коли гормональна діяльність активізує спів.
Деякі птахи (глухар, тетерев, турухтан) токують групами, інші (куріпка біла, рябчик, чибіс) — поодинці. Токування пов’язане з утворенням гніздових ділянок, на яких і відбувається утворення пар. Лише у деяких птахів (хижі, лебеді, чистики, гуси) пари формуються на зимівлях. Гніздові ділянки бувають різних розмірів. У великих хижих птахів вони досягають кількох кілометрів, у дрібних птахів займають лише 0,2—0,5 га, у птахів, які живуть колоніями, розмір гніздової ділянки — саме гніздо. Птахи активно захищають гніздову ділянку від вторгнення особин того ж виду, особливо у найбільш важливий період — період відкладання яєць і насиджування кладки. Гніздові ділянки різних пар в тій чи іншій мірі відокремлені одна від одної. Як правило, охороняють гніздову ділянку види, які погано літають і не можуть у короткий час підносити здалека значну кількість корму (мухоловка сіра, щеврик лісовий, куріпка біла). Після вилуплення пташенят гніздова ділянка втрачає своє значення, оскільки п роль зводиться до забезпечення моногамії.
Складні форми поведінки птахів у шлюбний період є проявом високої досконалості вищої нервової діяльності. У формі інстинктів виявлена турбота про покоління, влаштування гнізд, насиджування кладки, вигодовування пташенят, захист їх тощо.
Гнізда птахів. Гніздо є центром гніздової ділянки. Місце для гнізда у птахів, які активно захищають гніздову ділянку (дрімлюги, деякі кулики, горобині та ін.), знаходить самець, який з’являється на місце гніздування раніше за самку. Час будування гнізда, його розміри і форма неоднакові у різних видів. Гніздо має внутрішню заглибину — лоток і стінки гнізда — борти. Функція гнізда багатогранна: воно зберігає кладку в компактній купі, що дає можливість квочці покрити її тілом, є місцеперебуванням протягом деякого часу пташенят, в ньому створюється оптимальний температурний режим, що забезпечує захист зародка від вологи, вітру, дощу, холоду тощо. Гніздо, будучи замаскованим або розташованим у малодоступному місці, захищає кладку, пташенят і квочку від ворогів тощо. Гнізда у птахів бувають різними за своєю складністю (рис. 162). У дрімлюги, кайри, зуйка гніздом є ділянка субстрату, на яку птахи відкладають яйця. Гніздо у крячка річкового — заглибина в піску. Подібні гнізда, але трохи складніші, влаштовують кулики, курині, які вистилають заглибини підстилкою. Примітивне гніздо інколи птахи влаштовують на деревах — підстилка без бортів (голуби). Гнізда більшості горобиних та інших птахів є більш досконалими, мають глибокий лоток, напівзакриті чи закриті. Багато птахів (синиця довгохвоста, ремез, вівчарики та ін.) влаштовують гнізда досить складної будови, що є проявом високої форми поведінки. Між найпростішою будовою гнізда і найбільш складними гніздами є ряд переходів.
У деяких птахів гніздування пов’язане з утворенням дупел (синиця велика, дятли, шпаки), нір (ластівки берегові, зимородки-рибалочки, стрижі). Ластівки сільські зліплюють гнізда з глини і гною, дрозди — обмазують внутрішню частину гнізда глиною. Для влаштування гнізда деякі птахи використовують найрізноманітніший будівельний матеріал: траву, мох, пір’я, лишайники, прутики. Будівельний матеріал добувають з найближчої місцевості.
За характером розміщення гнізд птахів поділяють на колоніальних і гніздуючих поодинці. До птахів, що гніздяться колоніально, належать більшість мартинів, кайри, пелікани, баклани, граки, коровайки, ластівки берегові та ін. Цих птахів порівняно небагато. Колоніальне гніздування пов’язане з наявністю багатої на їжу невеликої площі, необхідної для гніздування. Таке гніздування птахів має деякі переваги над поодиночним у захисті від хижаків.
При поодинокому гніздуванні окремі пари займають певну ділянку, на якій вони розміщують гніздо і добувають корм як для себе, так і для пташенят (кулики, річкові качки). Отже, гнізда у птахів дуже різноманітні, але завжди є характерними для кожного виду. Вони виявляють одну з конкретних форм зв’язку виду з середовищем.
Форма, розмір, кількість яєць та їх забарвлення. Зробивши гніздо, птахи починають відкладати яйця. Форма яєць, розмір їх та кількість дуже мінлива. У більшості видів яйця видовжені, один кінець тупий, другий гостріший. Значне звуження одного кінця і розширення другого спостерігається у кайр. У деяких, наприклад сов, яйця майже круглі.
Кількість яєць у різних птахів буває неоднакова. Одні птахи (кайри, деякі великі хижі) відкладають одне яйце, інші (багато голубів, гагари, журавлі) мають кладку з 2 яєць. Три яйця відкладають більшість мартинів, рябки; чотири яйця — кулики. Горобині мають кладку з 4— 6 яєць (іноді — 15, наприклад, у синиці). Найбільшу кількість яєць у кладці мають качині (16), курині (куріпка сіра — до 25, кеклик — до 26 штук). Розміри кладок змінюються у одних і тих же видів. Більш-менш постійна кількість яєць характерна для тих птахів, які відкладають небагато яєць. Значно більші коливання яєць у кладках бувають у птахів, що відкладають багато яєць.
У багатьох видів птахів при сприятливих температурних і кормових умовах кількість яєць у кладці більша. Ця закономірність добре проявляється у деяких денних хижих (мишоїдів), сов, куриних. Як правило, виводкові птахи утворюють більшу кладку і відкладають крупніші яйця, ніж гніздові. Відносна вага яєць також дуже мінлива: порівняно велика у дрібних птахів, менша — у птахів великого розміру. Чим більша кількість яєць у кладці, тим менша відносна вага яйця. Відносна вага усієї кладки, як і окремого яйця, у різних видів птахів зазнає значних коливань. У погонича звичайного вона становить 125%, У кулика-перевізника — 117%, у королька — 120%, у качки-гоголя — 110%, у норця великого —1/7-1/8ваги тіла. Проміжок між відкладанням яєць також різний у різних птахів. У більшості птахів він триває 2 доби, іноді, зокрема у хижих птахів,— 5 діб. Якщо відбирати з кладки по одному яйцю до насиджування, то деякі птахи поповнюють її. Очеретянка болотяна при цьому відкладає до 11 яєць, галка — до 15, крутиголовка — до 62, дятел золотий — до 71. Цю особливість враховують при розведенні яйценосних порід курей та інших одомашнених птахів, а також при експлуатації «пташиних базарів» на півночі. Втративши кладку після її утворення, деякі види птахів роблять другу.
Забарвлення яєць різноманітне. У птахів, що відкладають яйця в закриті гнізда, нори, дупла або прикривають кладку, яйця білі (зимородки, сови, дятли, сиворакші, деякі горобині). У птахів, гнізда яких відкриті або знаходяться на землі, яйця строкаті і загальне забарвлення кладки нагадує фон навколишнього середовища.
Насиджування. Створити більш-менш стабільний температурний режим допомагають насідні плями. Це своєрідне пристосування для виведення потомства у птахів: пух і пір’я в області плям випадають, одночасно посилюється постачання цих місць кров’ю. Порівняно стабільний температурний режим характерний для зародків тих птахів, у яких в насиджуванні беруть участь обидва батьки (страуси, дятли, голуби). У виводкових птахів, у яких насиджує тільки самка і насиджування відбувається з перервами, менш стабільний температурний режим (курині, гусині, великі хижі). У деяких птахів при насиджуванні кладки спостерігається строгий розподіл часу насиджування. Так, у страуса африканського самка насиджує вдень, самець — вночі; самець дятла насиджує вночі, самка — вдень. Період насиджування у різних видів птахів неоднаковий. Він тісно пов’язаний з розмірами птаха, яйші, умовами гніздування тощо. Так, найбільш короткий інкубаційний період характерний для дрібних горобиних. Він триває до 15 днів. Найбільший — у великих денних хижих птахів — до 44 днів. У виводкових птахів насиджування триває трохи довше, ніж у гніздових.
Пташенята, що вийшли з яєць, у різних птахів розвинені неоднаково. У зв’язку з цим усіх птахів ділять на дві групи: виводкові і гніздові. Пташенята виводкових птахів з’являються на світ зрячими, покритими пушком, проявляють здібність до самостійного руху за батьками, добування корму. До виводкових птахів належать: бігаючі, гусині, курині, пастушки. Пташенята гніздових птахів виходять з шкаралупи голими, сліпими, безпорадними. Тіло одних з них мало, інших добре опушене, з дуже несталою температурою. Такі пташенята довгий час перебувають у гнізді і вигодовуються батьками. Період перебування пташенят у гнізді в багатьох горобиних майже дорівнює періоду насиджування. У птахів великого розміру ріст і розвиток пташенят проходять повільно, і пташенята перебувають у гнізді довго (у крука близько 50 днів). Пташенята, що виводяться у наземних гніздах, розвиваються швидше, ніж ті, які живуть у закритих місцях. До гніздових птахів належать горобині, дятли, ракші, стрижі і багато інших. Між виводковими і гніздовими є ряд перехідних груп. До виводкових належать і кулики, в малят яких проявляються деякі ознаки гніздових. У напіввиводкових (чистуни, мартини та ін.) пташенята зрячі й опушені, але певний час вони знаходяться на місці виходу із яйця і вигодовуються батьками. До гніздових належать хижі птахи, але їхні пташенята бувають вкриті густим пухом і в деяких вони зрячі.
У більшості птахів спостерігається турбота про захист покоління. Форми захисту різні: розташування гнізд у важкодоступних місцях — на деревах, гілках, скелях; маскування гнізд у норах, дуплах. У багатьох птахів яйця мають маскувальне забарвлення, що робить їх непомітними. Яйця деяких куликів, дрімлюг та інших важко помітити навіть на близькій відстані. Гніздові птахи активно захищають своїх малят, що знаходяться в гнізді, намагаючись прогнати ворога. Малята виводкових мають захисне забарвлення, що допомагає бути непомітними для ворогів. При цьому про небезпеку попереджають їх дорослі, пташенята завмирають на місці. Деякі птахи відводять ворога від гнізда, прикидаючись пораненими (плиска, дрімлюга і багато куликів). Окремі види птахів (великі хижі) самі захищають гнізда, кладки і пташенят. У деяких птахів виробилось своєрідне пристосування для охорони гнізда. Так, казарки інколи розташовують гнізда недалеко від гнізда сокола-сапсана, який активно захищає своє гніздо і цим самим не допускає хижака на цю територію. В стінках гнізд орла степового влаштовують гнізда горобці.
Дуже,цікаво