Біологія » Архив сайта » Розмноження ссавців

Розмноження ссавців

0

Автор: admin | Розділ: Розмноження | 13-02-2012

У більшості видів ссав­ців самки за своїм зовнішнім виглядом майже нічим не відрізняються від самців. В інших така різниця між статями виявляється в основ­ному в розмірах, загальному вигляді, забарвленні тощо. Самці нерідко більші від самок, кремезніші, з грубішим волосяним покривом (тюлені, кашалоти, багато копитних, деякі мавпи). У китів беззубих, навпаки, самки більші від самців. Для ссавців багатьох видів характерні такі ознаки, як наявність іклів (моржі), бивнів (слони), рогів (олені), гри­ви (леви), бороди (козли) тощо. В деяких тварин статевий диморфізм виявляється у забарвленні. Наприклад, у самців павіанів яскраво за­барвлені ділянки голої шкіри. Часто самці відрізняються від самок роз­витком м’язів, силою і тембром голосу.

У різних ссавців статева зрілість проявляється в різному віці. Ссавці великого розміру стають статевозрілими порівняно пізно. Так,, у слонів і носорогів вона настає десь на двадцятому році; в оленів — у 2—4 роки; у котиків морських, ведмедів, тигрів — у 3—4 роки; у більшості тюленів, вовків, собак, куниць — у 2 роки; у зайців, сонь — на друге літо, в ондатр — після 4 місяців, у мишей польових, щурів звичайних — після 3 місяців; у мишей хатніх — через 2,5 місяця; у по­лівок — близько 1—2 місяців. Самки деяких ссавців швидше стають-статевозрілими. Так, самки марала стають статевозрілими у 2-річному віці, тоді як самці — на 5—6-му році. Період розмноження у ссавців по­чинається статевим збудженням У самок таке збудження називається тічкою, пов’язаною з дозріванням яйцеклітин. У самців цей стан називається гоном. У більшості тварин тічка відбувається весною; у деяких (наприклад, миші летючі) — два рази на рік — восени і весною, в інших (наприклад, гризуни) час тічки залежить від географічних умов. У багатьох копитних тічка буває восени, у хижих — зимою, у мавп — мешканців теплих країв — в будь-яку пору року.

Яйцеклітини у різних груп ссавців різні. Яйцекладні ссавці мають яйця великого розміру (10—20 мм). Вони багаті на жовток і мають добре розвинену білкову оболонку і зовнішню щільну пергаментноподібну оболонку. Сумчасті ссавці мають дрібніші яйця (0,2—0,4 мм), в яких мало жовтка і є білкова оболонка. У вищих, або плацентарних, ссавців яйця досить дрібні (0,05—0,2 мм), в них немає білкової обо­лонки і жовтка.

Серед ссавців є як моногамні, так і полігамні види. Одні види утворюють пари лише на період розмноження. Деякі мавпи, вовки, песці, частково лисиці, бобри утворюють пари на все життя. До полі­гамних належать коні, осли, олені та інші парнокопитні, тюлені вухаті тощо. У моногамних ссавців турботу про покоління беруть на себе самки і самці, у полігамних — самки.

Запліднення. У період запліднення значна частина ссавців змінює місця свого знаходження, вибираючи більш відповідні для дальшого розмноження. Запліднене яйце протягом першої половини вагітності розвивається дуже повільно (латентна фаза яйця). Наші летючі миші запліднюються восени, сперматозоїди протягом зими зберігають життє­здатність у статевих шляхах самок і лише весною зливаються з яйце­клітинами. Встановлено, що в деяких тварин (соболь, горностай) за­пліднене яйце починає розвиватися, а потім переходить у стан спокою, який триває більшу частину зими, і лише в кінці неї розвиток понов­люється. Отже, справжній період вагітності у цих тварин порівняно короткий.

Період ембріонального розвитку, як і загальний стан новонаро­джених, у різних ссавців неоднаковий і до певної міри залежить від розмірів тварин:

Довгий період вагітності характерний і для тварин, які не мають сховищ. Так, у баранів гірських він триває близько 150 днів, у лосів, оленів — до 250, зебри — до 340— 365 днів. Малята цих видів добре розвинені і швидко починають ходити за матір’ю. Період ембріональ­ного розвитку залежить і від три­валості часу між заплідненням яйця і прикріпленням зародка до стінок, що супроводжується утворенням плаценти. Дуже короткий ембріональний період у сумчастих: у дріб­них сумчастих — близько тижня, у сумчастих середніх розмірів — близько двох тижнів, у великих кенгуру — 40 днів. Короткий період вагітності у хом’яка сірого — близько 11 —13 днів, максимальний у слона індійського — понад 500 днів. Отже, період ембріонального розвитку має пристосовний характер. У близьких видів, які живуть у різних умовах, період вагітності різний. Так, зайці народжують малят на по­верхні землі, кролики — в норах. У зайців період вагітності довший, малята в них вкриті шерстю, зрячі і здатні до бігу в перші дні. У кро­ликів період вагітності значно коротший, але малята в них безпорадні, голі і сліпі.

Розміри новонароджених у різних ссавців різні. Так, у тюленів розміри їх досягають 25—30% від розмірів дорослих, у китів —1/4, 1/3, 1/2від розмірів дорослих. Період народження у різних ссавців припа­дає на різний час року. У ссавців, що живуть в холодному та помір­ному кліматі, народження припадає в основному на весну. Але бувають випадки появи малят у холодний період року. Ведмеді, наприклад, народжують зимою в берлозі, багато тюленів теж зимою і просто на льоду. Значна частина інших ссавців, що живуть на півдні (миші хат­ні, полівки, щури сірі), маючи корм протягом року, розмножуються у всі сезони, хоч, звичайно, в них є певна періодичність.

Плодючість у різних ссавців теж різна і залежить від періоду ста­тевого дозрівання, періоду між двома приплодами, величини виводка. Як правило, ссавці дають по одному виводку на рік. Проте багато гри­зунів — по кілька виводків. Окремі ж дають один виводок у 2—3 роки.

Швидкість розмноження залежить від умов року. В сприятливі роки щодо метеорологічних і кормових факторів білка дає 3 поколін­ня по 6—8, а то й 10 малят. У важкі роки — тільки 1—2 виводки по 2—3 малят. Подібна картина спостерігається і в інших гризунів (ондатра, мишовидні, а також зайці). На плодючість впливає і геогра­фічне положення місцевості. Так, білка на північній межі свого поши­рення дає одне покоління в рік, а в південних районах — до 3. Таке коливання кількості поколінь спостерігається і в ондатри — від 1 до 4.

Для визначення інтенсивності розмноження важливе значення має показник розмноження, встановлений І. Г. Підоплічком (1951). Його можна визначити, поділивши число можливих нащадків на тривалість життя самки. Відомо, наприклад, що ведмідь бурий живе близько 50 років, народжує через кожні 2 роки, даючи по троє малят. Весь період, протягом якого самка здатна народжувати, становить приблиз­но 40 років. За цей час за 20 виплодів самка може дати близько 60 ма­лят. Отже, показник плодючості ведмедя бурого = 1,2. Найбільш низь­ким показником плодючості характеризуються зубри (0,4%), носороги (0,1), слони (0,1—0,2), олені (0,6), лосі (1,6%). Більш високий показник характерний для багатьох хижих (рись—-2,1, борсук — 2,5, куниці — 2,8%). Найвищий показник у таких тварин, як лемінг копитний (15), па­цюк сірий (20), полівка сіра (ЗО—66%).

Загальними ознаками ссавців щодо їх розмноження, за винятком яйцекладних, є живородіння, вигодовування малят молоком, внутрішнє запліднення та влаштування гнізда. Залежно від того, в якій мірі про­являються ці особливості у різних ссавців, їх можна поділити на кіль­ка груп:

Ссавці, які відкладають запліднене яйце і насиджують його в гнізді (качконіс).

Ссавці, які відкладене яйце поміщають у сумку, що з’являється на черевній частині в період розмноження (єхидна).

Ссавці, які народжують недорозвинених малят (розвиток прохо­дить у матці, але без справжньої плаценти). Недорозвинене маля до­ношується в сумці, яка також виникає на період розмноження (сум­часті).

Ссавці, які народжують добре розвинених малят, що обумов­люється розвитком справжньої плаценти.

Ваш відгук