Біологія » Архив сайта » Відділ зелені водорості

Відділ зелені водорості

0

Автор: admin | Розділ: Нижчі рослини | 22-02-2012

Відділ об’єднує понад 5000 видів мікроскопічних і макроскопічних, одноклітинних, колоніальних, ценобіальних і багатоклітинних водоростей різної зовнішньої будови. Для них властиві майже всі відомі для водорос­тей форми тіла, крім амебоїдної у вегетативному стані.

відділ зелені водоростіОднією з основних рис зелених водоростей є типове зелене забарвлення, оскільки хлорофіл у хроматофорах не замаскований додатковими пігмен­тами, як в інших водоростей.

Будова клітини. Клітини найбільш примітивних форм не мають відо­кремленої від цитоплазми оболонки. У всіх інших водоростей клітини вкри­ті пектиновою, целюлозно-пектиновою або целюлозною оболонкою. Прото­пласт виразно диференційований на цитоплазму, хроматофори, мітохондрії, клітинне ядро, вакуолі. Форма хроматофорів надзвичайно різноманіт­на— пластинчаста, стрічковидна, зірчаста, зерниста та ін. Часто в хрома­тофорах є піреноїди у вигляді щільних круглих тілець. Піреноїди є особли­вими органелами клітини, які віддиференціювалися з хроматофору як фі­зіологічний центр синтезу крохмалю. їм властиві відносно велика стійкість, упорядкованість структури, здатність до самовідтворення. Піреноїд від­різняється від хроматофора більшою щільністю строми, редукцією і потов­щенням ламелярної системи, аж до утворення канадець або трубочок. Строма піреноїда складається з фібрилярних елементів завтовшки 80 ± 20А0. В піреноїді, як і в хлоропластах, є подвійні ламели (диски), які в свою чергу складаються з елементарних дуже тонких ламел завтовшки 60—100А0. У хроматофорах диски зібрані в пучки, від 2—3 до 20—80 в кожному. Гран хроматофори, як правило, не мають. Диски піреноїдів є, очевидно, продов­женням дисків хроматофорів. У піреноїдах їх кількість у пучках менша, вони значно товстіші і втрачають паралельне розташування. У деяких во­доростей виявлені піреноїди без дисків і каналець.

Пігменти хроматофорів — хлорофіл а і в, каротин, різні ксантофіли (ауроксантин, віолоксантин та ін.). В пристінному шарі цитоплазми або в центрі клітини на цитоплазматичних тяжах розміщене клітинне ядро. Клі­тини одноядерні, рідше багатоядерні. Запасні речовини — крохмаль, рідше олієподібні речовини.

Розмноження. Зелені водорості розмножуються вегетативно, нестате­во і статево.

Вегетативне розмноження відбувається внаслідок поділу клітин, час­тинами слані, утворенням нових ценобіїв із вмісту клітин старих ценобіїв, а у деяких — особливими бульбочками.

Нестатеве розмноження — зооспорами, автоспорами, апланоспорами і гемізооспорами. Зооспори несуть 2-4 або багато джгутиків, утворю­ються внаслідок поділу протопласта і після дозрівання завжди залишають оболонку материнської клітини. Вони не мають ізольованої целюлозної оболонки, містять ядро, хроматофори, скоротливі вакуолі, вічко. Гемізооспори дуже нагадують зооспори, розвиток яких не закінчився, а затримався на ембріональній амебоїдній стадії. Вони мають скоротливу вакуо­лю, позбавлені джгутиків і виходять назовні у вигляді голих амебоїдних клітин або безпосередньо в клітині перетворюються в автоспори або апланоспори.

Автоспори не мають джгутиків, покриті оболонкою; за формою вони є точною копією материнської клітини, тільки менші. Апланоспори — не­рухливі клітини, які виникають так, як і зооспори. їх вважають вторин­ними утворами — зооспорами, які втратили джгутики. Апланоспори вкри­ваються щільною оболонкою і проростають після стану спокою. Клітини, які дають спори нестатевого розмноження, відповідно називають зооспо-рангіями, автоспорангіями, апланоспорангіями.

Статеве відтворення представлене різноманітними типами і формами статевого процесу. Зеленим водоростям властиві гологамія, ізогамія, гете­рогамія, оогамія, кон’югація.

Гологамія — найпримітивніший тип статевого процесу. При ньому ко­пулюють цілі особини, наприклад, одноклітинні водорості (деякі вольво­ксові).

У переважної більшості зелених водоростей у материнських клітинах— гаметангіях — утворюються статеві клітини — гамети, які попарно копу­люють, і утворюється зигота. Залежно від будови гамет, що копулюють між собою, розрізняють такі форми статевого процесу: ізогамію — попарне злиття рухливих гамет, однакових за величиною і формою; гетерогамію — попарне злиття рухливих гамет, з яких одна більша; оогамію — попарне злиття жіночої гамети — яйцеклітини, великої за розміром, із значним запасом поживних речовин, без джгутиків, і чоловічої гамети — сперма­тозоїда, малого за розміром, рухливого, з джгутиками.

Оогамна форма статевого процесу є найбільш складною внаслідок ди­ференціації гамет на чоловічу і жіночу. Гаметангій, який дає численні сперматозоїди, називають антеридієм, а гаметангій, де утворюється яй­цеклітина,— оогонієм. Гаметангії, в яких розвиваються ізогамети, гетерогамети, відповідно називають ізогаметангіями і гетерогаметангіями.

В одноклітинних водоростей кожний організм може утворювати гаме­ти, тобто перетворюватися у гаметангії. У водоростей з диференційованою сланню тільки деякі клітини можуть утворювати гамети.

Помічено, що при ізогамії часто копулюють гамети, які виникли на тій самій особині. Це явище дістало назву гомоталізму, а водорості, у яких воно має місце, називають гомоталічними, або одностатевими. Проте у багатьох зелених водоростей можлива копуляція гамет, які походять з різ­них особин. Таке явище називають гетероталізмом, а ізогамети, які похо­дять із різних особин, умовно позначають знаками + і —.

У водоростей, які не мали в історії свого розвитку джгутикових ста­дій, зустрічається особлива форма статевого процесу — кон’югація. При цьому процесі зливаються протопласти вегетативних клітин, які зовнішньо не диференційовані на гамети, хоч виконують їх функцію. У багатьох ви­дів зигота перебуває тривалий час у стані спокою. Під час проростання її відбувається редукційний поділ ядра, утворюється здебільшого 4 зооспо­ри (проростки), з яких розвиваються нові водорості.

У циклі розвитку переважної більшості зелених водоростей лише зи­гота є диплоїдною. У деяких видів відомі інші типи зміни ядерних фаз і на­віть зміна поколінь (генерацій). Усі зелені водорості, крім вольвоксових, нерухливі у вегетативному стані.

Ваш відгук