Біологія » Архив сайта » Відділ харові водорості

Відділ харові водорості

0

Автор: admin | Розділ: Нижчі рослини | 24-02-2012

Харові водорості відрізняються від зелених відносно великими, склад­но побудованими сланями, а також багатоклітинністю статевих органів. Слань розміром 20—30 см заввишки безкольоровими розгалу­женимивідділ харові водорості ризоїдами прикріплюється до грунту. Тіло розчленоване на голов­ну вісь, або «стебло», і бічні гілки, розміщені кільцями, які часто називають «листками». У пазухах «листків» розвиваються бічні пагони такої будови, як і головна вісь. Вони складаються з вузлів і меживузлів. «Стебло» і біч­ні «пагони» закінчуються брунькою з верхівковою клітиною, з якої росте слань. Меживузля складається з довгої циліндричної клітини, яка зовні вкрита шаром особливих дрібних корових клітин, оболонки яких нерід­ко просякнуті вапняком. У різних видів хари кора має відмінну будову (одно-, дво-, трирядні типи кори). Вузол складається з коротких клітин — двох центральних і шести периферійних, внаслідок поділу і розростання останніх утворюються «листки». Анатомічна будова «листків» подібна до «стебла». Клітини слані на початку одноядерні, але згодом, у міру їх росту, відбувається поділ ядра і клітини стають багатоядерними. Хромато­фори зернисті, численні, без піреноїдів. Вегетативне розмноження відбу­вається частинами слані і бульбочками. З клітин старих вузлів виростають особливі гілочки, які відриваються і дають початок новій рослині. Бульбоч­ки утворюються на вузлах або ризоїдах і проростають після зимівлі. Ста­теве відтворення — оогамія. Оогонії і антеридії багатоклітинні. Оогоній сидить на короткій ніжці в пазусі «листка». Він складається з великої яйцеклітини, вкритої з поверхні п’ятьма циліндричними покривними клі­тинами, які зростаються краями і з кінців відчленовують по одній або дві короткі клітини, утворюючи так звану коронку.

Антеридій являє собою тіло кулястої форми, складене з восьми, рід­ше чотирьох плоских клітин — щитків. Від кожного щитка до центра відходить розвивається кілька кулястих дрібних клітин — головок, від яких відхо­дять пучки особливих багатоклітинних ниток, що називаються сперматогенними. Сперматогенні нитки складаються із 100—350 клітин, і кожна з них здатна утворювати по одному спірально закрученому сперматозоїду з джгутиками. Кожний антеридій може давати до 50 тис. сперматозоїдів. Звільняються сперматозоїди через щілини, які утворюються при розход­женні щитків. Запліднена яйцеклітина одягається щільною оболонкою переходить у стан спокою. Покривні клітини оогонія в цей час, звичай­но, відпадають, залишаючи сліди на поверхні спочиваючої зиготи. Проростає зигота редукційним поділом ядра. В циклі розвитку харових тільки зигота є диплоїдною. Відомо понад 200 видів цих водоростей, поширених у прибе­режній зоні прісних і солоних водойм. Сюди належать роди хара, нітела.

Xара часто утворює зарості на дні водойм. Майже у всіх видів добре розвинута кора на «стеблі» і «листках». Крім «листків», є ще «прилистки». Оогонії розвиваються в пазусі «листка», а антеридії — під оогоніями. Зустрічаються дводомні види. Коронка оогонія п’ятиклітинна. Рослина часто інкрустована вапняком. У нас поширена хара ламка.

Нітела має стеблоподібну слань, не вкриту коровими клітинами. «Листків» у кільці 6—8; крім того, є ще більш-менш розвинутих і дихотомічно розгалужених листків. Коронка оогонія складається з 10 клітин. Антеридії і оогонії розміщені на вузлах, а не в пазухах листків.

Походження харових водоростей неясне. Про їх давність свідчать скам’янілі залишки, які відомі з девонського періоду палеозойської ери.

Існують теорії про філогенетичну спорідненість харових з кільчасти­ми сифоновими, а також з нитчастими зеленими водоростями, близькими до улотриксових або кладофорових.

Ваш відгук