Біологія » Архив сайта » Відділ жовто-зелені, або різноджгутикові, водорості

Відділ жовто-зелені, або різноджгутикові, водорості

0

Автор: admin | Розділ: Нижчі рослини | 27-02-2012

До відділу належать одноклітинні, колоніальні, багатоклітинні вільноплаваючі або прикріплені водорості різноманітної будови. Хроматофори жовто-зелені, містять хлорофіл, ксантофіл і каротин. Запасна речовина — олія. Зооспори, а у деяких — сперматозоїди з двома джгутиками неод­накової довжини і будови. У ряду видів довший джгутик має пірчасто розміщені вирости. У нижчих форм протопласт голий або в будиночку. У більшості видів оболонка пектинова, шарувата і складається з двох поло­винок — стулок. У нитчастих форм сусідні стулки дуже міцно з’єднані між собою. Розмножуються вегетативним поділом клітин, зооспорами, апла-носпорами, автоспорами, акінетами. Статеве розмноження виявлено тіль­ки в деяких видів (ізогамія, рідше оогамія).

Водорості цього відділу виявляють паралелізм в історичному розвит­кові з зеленими водоростями. Як і в зелених, серед жовто-зелених є форми рухливі у вегетативному стані, нерухливі одноклітинні, колоніальні, нит­часті і неклітинні.

Зустрічаються у прісних водах, морях, у грунті, як епіфіти на водоростях тощо. Відомо близько 250 видів. На території України поширені види хлорамеби, трибонеми, ботридію, вошерії.

Трибонема має нитчасту багатоклітинну слань, яка прикріплена у молодому віці, а пізніше відривається і вільно плаває. Базальна клітина має коротеньку ніжку, яка закінчується диском. Відома пальмелоїдна стадія. У водоймах різних типів найча­стіше трапляється трибонема однохроматофорна і трибонема менша.

Ботридій багатоядерний, з багать­ма пластинчастими хромато­форами, складається з вели­кої надземної частини у ви­гляді пухиря і підземної — з розгалужених безбарвних ризоїдів. У період посухи протопласт із надземної ча­стини переміщується в під­земну і там розпадається на цисти. Статеве розмноження достовірно не встановлене. На вологому грунті, в калюжах зустрічається ботридій зернистий.

У різноманітних екологічних умовах (у воді, на вологому грунті та ін.) поширені види вошерії.

Слань вошерії нитчаста, як і в ботридія, неклітинна, неправильно розгалужена, без перегородок, з численними ядрами і зернистими хрома­тофорами без піреноїдів. Як і в інших жовто-зелених водоростей, у хрома­тофорах вошерії відсутній хлорофіл в і наявний гетероксантин. Нестатеве розмноження відбувається за допомогою зооспор, голих, відносно великих, з багатьма ядрами і джгутиками, з вакуолею. Зооспорангії закладаються на кінцях ниток, відділяються перегородкою від порожнини слані; в кож­ному зооспорангії розвивається по одній зооспорі. Зооспора виходить назовні крізь отвір, який утворюється в стінці спорангія при його дозрі­ванні. Через кілька хвилин активного руху вона осідає на дно, втрачає джгутики, вкривається оболонкою і проростає в нову водорость. У деяких видів замість зооспор утворюються багатоядерні апланоспори, а іноді — спочиваючі спори. Статеве відтворення — оогамія. Антеридії і оогонії закладаються здебільшого поряд, у вигляді виростів на слані або на особ­ливих коротких гілочках. Оогонії мають косоовальну форму, спочатку вони багатоядерні, а в кінці дозрівання всі ядра, крім одного, а також хроматофори виходять у порожнину нитки, а оогонії відділяються від неї перегородкою. Антеридії мають форму зігнутої нитки з перегородкою в міс­ці вигину. В оогонії утворюється одна яйцеклітина, а в антеридії — чис­ленні, майже безбарвні дводжгутикові сперматозоїди. Один з джгутиків має пірчасту будову. Сперматозоїди виходять назовні через отвори на біч­ній стінці антеридія, один з них запліднює яйцеклітину. Зигота вкриваєть­ся товстою оболонкою і переходить у стан спокою; у ній нагромаджуються олія і гематохром. Після спокою зигота ділиться редукційно і проростає в нову гаплоїдну нитку. На спосіб розмноження вошерії помітний вплив мають умови навколишнього середовища. Статеві органи розвиваються добре в оптимальних умовах життя водорості, на поверхні грунту водо­рость дає апланоспори, а в стоячій воді — зооспори. Відомо близько 40 видів вошерії, на Україні виявлено 16 видів і 22 форми. Досить поширена на дні струмків і у вологому грунті вошерія сидяча, у Чорному, Азовському, Аральському морях зустрічається в. дихотомічна.

Жовто-зелені водорості походять від первинних монадних одноклітинних форм, що мали вже сформоване клітинне ядро, незалежно від зелених водоростей і пройшли тривалу паралельну з ними еволюцію. Найбільш примітивні водорості цього відділу — голі одноклітинні (хлорамеба), складнішими е неклітинні форми (ботридій, вошерія) і найскладнішими — нитчасті багатоклітинні (трибонема). За складом пігментів, подібними запасними речовинами і різноджгутиковістю вони виявляють філогенетич­не споріднення з золотистими водоростями.

Серед ботаніків є різні погляди щодо положення вошерії в системі водоростей. Одні систематики зараховують її до порядку сифонових класу зелених водоростей, інші виділяють представників з сифоно­вим і близьким до нього типом будови слані в окремий, четвертий клас зелених водоростей — сифонові. Віднесення вошерії до від­ділу різноджгутикових обґрунтовується тим, що у вошерії і різноджгутикових подібні запасні і поживні речовини (олії), пігменти (наявність гетероксантину, відсутність хлорофілу в), будова джгутиків у зооспор різноджгутикових і в сперматозоїдів вошерії. Еволюція вошерії відбулася в напрямі ускладнення статевого процесу (оогамія) і збільшення поверх­ні талома без ускладнення внутрішньої будови його.

Ваш відгук