Біологія » Архив сайта » Відділ бурі водорості

Відділ бурі водорості

0

Автор: admin | Розділ: Нижчі рослини | 29-02-2012

Бурі водорості — макроскопічні багатоклітинні, переважно морсь­кі організми, дуже різноманітні за своєю будовою і розміром. У найпрос­тіших видів таломи нитковидні, кущуваті, у вигляді кірочок, однорядні чивідділ бурі водорості багаторядні, у складніших — пластинчасті, шнуровидні, складно морфо­логічно збудовані, здебільшого дихотомічно галузисті. У високоорганізо-ваних видів тіло має паренхімну і навіть тканинну структуру.

Будова клітини. Цитоплазма в клітинах займає пристінне положен­ня, в ній розташовані дрібні численні хроматофори різноманітної і мінли­вої форми — у вигляді зерняток, дисків, у деяких зірчасті, пластинчасті.

Буре забарвлення цих водоростей зумовлене наявністю в хроматофо­рах бурих каротиноїдів — фукоксантину та інших ксантинів. З інших пігментів є основний за фізіологічним значенням хлорофіл а і с, ксантофіл, каротин. Залежно від концентрації тих чи інших пігментів хроматофори мають забарвлення від оливково-зеленого до темно-бурого.

Клітини здебільшого одноядерні, мають численні дрібні або одну центральну вакуолю з клітинним соком. Продукти асиміляції — сахари (ламінарин, маніт та ін.), олія, дубильні речовини та інколи крохмаль.

Клітинна оболонка целюлозна, часто з домішкою пектинових речо­вин, особливо в зовнішніх її шарах, звичайно, ослизнена. Слизуваті обо­лонки можуть мати у своєму складі альгіни і фукоїдини. У деяких водорос­тей оболонка інкрустована сполуками кальцію або заліза.

Електронно-мікроскопічне і цитохімічне дослідження клітинної обо­лонки деяких представників показало, що вона складається з двох шарів — зовнішнього, переважно із альгінової кислоти, і внутрішнього вуглевод­ного (целюлоза та інші вуглеводи). Мікрофібрили зовнішнього шару роз­міщені безладно, а внутрішнього — паралельно один одному.

Розмноження. Бурим водоростям властиві нестатевий, статевий і веге­тативний способи розмноження.

Нестатеве розмноження відбувається спорами. Спори бувають рух­ливі (зооспори) і нерухливі (апланоспори, моноспори, тетраспори). Зоо­спори, звичайно, грушовидні, мають хроматофори і два нерівних джгутики. Спори розвиваються в спорангіях; у деяких видів спорангії багатоклітин­ні. Водорості з порядку фукусових не мають нестатевого розмноження.

Статевий процес ізогамний, гетерогамний і оогамний. Ізогаметангії і гетерогаметангії багатокамерні, а антеридії і оогонії одноклітинні. Зигота вкривається оболонкою і після періоду спокою проростає без редукцій­ного поділу. Вегетативне розмноження — частинками талому.

Особливістю бурих водоростей є чітко виявлене явище чергування поколінь. Спори після проростання утворюють статеву генерацію — гаметофіт. На гаметофіті виростають гаметангії. Із зиготи розвивається неста­тева генерація — спорофіт, на якому утворюються редукційним поділом спори.

Цитологічно гаметофіт і спорофіт відрізняються кількістю хромо­сом у клітинах. Гаметофіт є, звичайно, гаплоїдним, а спорофіт — диплоїдним. Морфологічно вони можуть бути однаковими або відрізнятися розміром і будовою. Залежно від морфологічних особливостей спорофіту і гаметофіту зміна генерацій буває ізоморфною або гетероморфною. При гетероморфній зміні генерацій гаметофіт і спорофіт помітно відрізняються морфологічно, а при ізоморфній — вони однакові. Явище зміни генерацій відсутнє у фукусових водоростей, бо вони позбавлені спор.

Класифікація. Великого значення в класифікації цих водоростей надають таким ознакам, як характер чергування генерацій і розмноження, будова талому. Бурі водорості за особливостями чергування поколінь ділять на три класи: ізогенератні, гетерогенератні, циклоспорові.

До відділу належить 11 порядків, 240 родів (близько 1500 видів), представники яких поширені в прибережній зоні холодних і помірно холод­них морів, а також у деяких частинах Атлантичного і Тихого океанів.

Ваш відгук