Біологія » Архив сайта » Відділ папоротеподібні

Відділ папоротеподібні

1

Автор: admin | Розділ: Вищі рослини | 12-03-2012

Папоротеподібні, як і мохоподібні, характеризуються зміною або чер­гуванням поколінь чи ядерних фаз, але домінуючим у циклі їх розвитку є спорофіт. Гаметофіт, або заросток, папоротеподібних є статеве покоління (гаплоїд), що розвивається із спори при її проростанні. Як і в мохів, із спо­ри виникає спочатку коротка нитка (протонема), яка швидко розростаєть­ся, перетворюючись у просто збудоване пластинчасте або бульбовидне тіло, що несе антеридії і архегонії звичайної будови. Цей є заросток, або гаме­тофіт, рівноспорових папоротеподібних. Він буває надземний або підзем­ний. У різноспорових форм гаметофіти дуже редуковані, різностатеві; їх вегетативне тіло зведене всього до однієї або кількох клітин, причому з мікроспори виникає чоловічий гаметофіт з антеридіями, а з макроспори — жіночий з архегоніями.

Нестатеве покоління, або спорофіт (диплоїд), являє собою здебільшого добре розвинене вегетативне тіло з коренем, стеблом і листком (крім викоп­них псилофітів і сучасних псилотів, у яких немає коренів і справжніх лист­ків).

Анатомічна будова спорофіта папоротеподібних значно складніша, ніж мохоподібних. Уперше з’являються справжні судинно-волокнисті пуч­ки, здебільшого замкнуті, концентричні, з ксилемою всередині і флоемою навколо неї; рідше вони колатеральні. Ксилема побудована з трахеїд, дуже рідко з трахей; флоема — з ситовидних трубок. Є також механічні елементи. Увесь цей комплекс провідних тканин являє собою центральний циліндр, або стелу. Стела оточена тканиною корової паренхіми (корою), яка зовні покрита епідермісом. Будова і еволюція стели має істотне філоге­нетичне значення і є важливою систематичною ознакою. Філогенетичний розвиток стели йшов від найпростішого типу протостели, або первісної стели, до найскладнішого і найдосконалішого типу еустели, або справжньої стели, властивої вже насінним рослинам.

Спорофіт папоротеподібних, на відміну від спорогонія мохоподіб­них, є цілком самостійною рослиною; він росте верхівковою клітиною, рід­ше конусом наростання, складеним з первісної меристеми. Будова спо­рофіта, особливо будова і форма листків, дуже різноманітна в різних сис­тематичних груп папоротеподібних, зокрема в папоротей.

Спорангії папоротеподібних дуже різноманітні за формою і зовнішньою будовою, але їх внутрішня будова залишається більш або менш однома­нітною. Зверху спорангій покритий оболонкою (тонкостінною одношаро­вою або в примітивніших форм товстостінною), потім іде вистилаючий шар, або тапетум (його клітини йдуть на живлення материнських клітин спор), а всередині міститься тканина археспорія, з клітин якого розвиваються спори. З кожної клітини археспорія внаслідок повторного поділу (перший поділ є редукційним) утворюється тетрада нових клітин, які й перетворю­ються в спори. Спори одноклітинні, покриті двома оболонками: зовніш­ньою — екзиною і внутрішньою — інтиною. Спори однакові за розмі­ром (у рівноспорових форм або різні (в різноспорових).

Папоротеподібні є дуже цікавими з філогенетичного боку насамперед тому, що найпримітивніші серед них — псилофіти — були першими назем­ними вищими рослинами, від яких виникли і розвинулись інші групи ви­щих рослин: псилотовидні, плауновидні, хвощевидні (клинолисті) і папоротевидні. Усі ці групи вищих архегоніатних рослин хоч і дуже різ­номанітні за зовнішньою будовою, проте походять, як свідчать палеобота­нічні і порівняльно-морфологічні дані, від спільних предків — псилофітів — і мають ряд спільних між собою рис щодо структури статевих органів, циклу розвитку, розмноження й ін. Ці важливі об’єднуючі риси і спіль­ність походження дають підставу розглядати всі ці групи рослин як окре­мі класи одного відділу папоротеподібних.

Отзывов (1)

Чудовий сайт! Дякую адмінам! знайшла дуже багато корисної інформації.

Ваш відгук