Біологія » Архив сайта » Порядок насінні папороті

Порядок насінні папороті

0

Автор: admin | Розділ: Вищі рослини | 01-04-2012

Насінні папороті є виключно викопними рослинами, що були в пале­озої, розпочинаючи з верхнього девону до кінця тріасу; максимального роз­витку вони досягли в карбоні. Зовнішнім видом великих пірчастих лист­ків і жилкуванням вони повторяли справжні папороті. Але анатомічна бу­дова їх стебла і коріння з камбіальним кільцем, вторинною деревиною і здатністю до вторинного потовщення зближує їх з примітивними голонасін­ними, зокрема з саговниками. Як і саговники, насінні папороті мали справж­ні насінні зачатки, що містилися на листках. Тому їх вважають проміжною групою між справжніми папоротями і голонасінними. Насінні папороті були представлені на землі досить численною групою палеозойських і част­ково мезозойських форм, різноманітних за зовнішнім виглядом. Систематич­не положення і риси будови багатьох викопних форм ще остаточно не з’я­совані через фрагментарність і неодночасність знахідок. Краще вивчені представники родини Lyginopteridaceae.

Стебла в насінних папоротей були високими, як у сучасних тропіч­них деревовидних папоротей. У деяких (наприклад, у Lyginopteris oldliamia) стебло було високе, але тонке (до 4см), покрите короткими, загнутими вниз шипами. Анатомічна будова стебла представників роду Lyginopteris (який тепер частіше називають Calymmatotheca) досить складна. У центрі міститься добре розвинута серцевина, оточена колатеральними пучками і кільцем вторинної деревини, складеної з трахеїд з облямованими порами. У дереви­ні добре помітні серцевинні промені, які, розширюючись у напрямку до кори, розбивають її на радіальні ділянки. Зовні від шару камбію розміщена вторинна флоема (луб), також пронизана променями, далі йде первинна флоема, перицикл і відносно товста кора. На стеблі містилися великі (до 50 см) пірчастоскладні асимілюїочі листки, головний черешок яких ди­хотомічно галузився; кінцеві листочки дрібнолопатеві, клиновидні. У моло­дому віці листки були равликоподібно закручені, як у сучасних папоротей.

Мікроспорофіли також мали пірчасту будову (наприклад, у Crossotheca), але окремі крайові ділянки їх несли щитки з двогніздими мікроспорангія­ми в кількості 5—7, наповнениминасінні папороті численними мікроспорами. Макроспорофіли несли з нижнього боку на ніжках або на краях листочків особливої бу­дови видозмінені макроспорангії, які дістали назву насінних зачатків. Кожний насінний зачаток мав тільки одну велику макроспору. Вона зро­сталась із стінкою макроспорангія і була покрита ще товстим покривом (інтегументом) та особливою залозистою плюскою. На верхівці насінного зачатка була пилкова камера з мікроиіле. У центрі насінного зачатка міс тизся жіночий заросток (ендосперм), оточений нуцелусом. У заростку зна­ходили залишки архегоніїв з яйцеклітинами. Отже, будова насінного за­чатка насінних папоротей схожа на будову насінного зачатка саговників і інших примітивних голонасінних.

Ваш відгук