Біологія » Архив сайта » Порядок кордаїти

Порядок кордаїти

0

Автор: admin | Розділ: Вищі рослини | 09-04-2012

Кордаїти — давно вимерлі рослини, що жили здебільшого в палеозої і найбільшогокордаїти свого розквіту досягли в пермо-карбоні. Вони утворювали ве­ликі дрімучі ліси, подібні до сучасних хвойних лісів. Це були рівні висо­кі дерева до 20-ЗО м висотою з порівняно тонкими (до 1 м завтовшки) стов­бурами (рід Cordaites). На верхівці дерева галузились і несли густу крону з гілок, покритих простими цілокраїми листками, лінійними, стьожко-видними або лінійно-ланцетними, які досягали іноді 0,5-1 м в довжину при ширині 10-20 см; дрібніші листки були 1-2 см завдовжки. Розміщувались вони на пагонах спірально, досить густо; після опадання їх залишав­ся помітний рубець з подушечкою під ним. Жилкування листків неясно ди­хотомічне, майже паралельне; продихи розміщувались на нижній поверхні листків. Наявність потовщеного епідермісу і досить товстої гіподерми свід­чить про добре виявлену ксероморфну структуру будови листків кордаїтів.

Анатомічною будовою стовбурів кордаїти наближалися, з одного бо­ку, до саговників, а з другого — до араукарієвих. Вони мали добре роз­винуту серцевину, порівняно слабо розвинуту первинну деревину, товсту вторинну деревину і товсту кору. Наявність камбіального шару свідчить про здатність кордаїтів до вторинного потовщення. Первинна деревина (ксилема) складалася з спіральних, кільчастих і драбинчастих трахеїд, вторинна — з трахеїд з облямованими порами. Однак між первинною і вто­ринною деревиною немає різкої межі. Річні кільця в кордаїтів також май­же не виявлені.

Кордаїти були різноспоровими рослинами, однодомними або дводом­ними, але завжди різностатевими. Мікро- і макроспорофіли були зібрані в окремі стробіли (шишки), а останні — в сережки або рідкі колоски.

Насінні зачатки і насіння мали білатерально симетричну будову, тобто були сплощеними і по краях крилатими. У давніших форм насіння було з широкими крилами, у пізніших — з вузькими. Насінний зачаток був по­будований за типом «саговників і гінкго. Зовні він мав більш або менш тов­стий покрив, що майже покривав нуцелус, усередині нуцелуса містився ендосперм, або заросток, з архегоніями у верхній частині. Насінний зача­ток мав також мікропіле і пилкову камеру, в якій знаходилися мікроспори з добре помітними проталіальними і антеридіальними клітинами. Проте ні пилкової трубки, ні зародка там не знаходили. Припускають, що спер­матозоїди мали джгутики і досягали архегоній безпосередньо, пересува­ючись у рідині. Із насінних зачатків розвивалось насіння, дуже схоже на насіння насінних папоротей.

Ваш відгук