БіологіяБіологія – це цілі організми, мільйони молекул

Має одну родину ефедрові з одним родом ефед­ра (Ephedra), що охоплює близько 40 видів, поширених у посушливих об­ластях північної півкулі. У південну півкулю заходять тільки окремі види.

Ефедрові — невисокі, звичайно дуже галузисті кущі, напівкущі, рід­ше деревця, з прутовидними, членистими ребристими гонами, що нагадують хвощі. Листки дрібні, лусковидні, редуковані. Стробіли різностатеві, рослини звичайно дводомні. Чоловічі стробіли мають вигляд дрібніших шишечок, або «суцвіть», що складаються з кількох пар черепичасто роз­ташованих лусок. У пазусі кожної пари лусок є по одній чоловічій «квіт­ці». Кожна така «квітка» складається з одного мікроспорофіла (тичинки), що несе до 8 мікроспорангів (пилкових мішків), які відкриваються не щілиною, а овальною діркою.

Жіночі «суцвіття» складаються всього з 1-3 «квіток», а кожна «квіт­ка» — з 1-3 насінних зачатків, оточених 2-3 парами «приквітків», зрос­лих при основі. Насінний зачаток має нуцелус з ендоспермом і 2-5 архе­гоніями. Зовні нуцелус оточений двома покривами, з яких внутрішній — тонший, витягнутий у довгу мікропілярну трубку, що зовні схожа на стовпчик маточки, але звичайно іншого походження. Після запліднення з насінного зачатка розвивається насінина, що має здебільшого вигляд соко­витої ягоди, оскільки зовнішній покрив насінного зачатка і приквіткові луски стають м’ясистими, соковитими. Але в деяких пустинних видів ефед­ри зовнішній покрив, розростаючись, стає сухим, а не соковитим, що сприяє розсіванню насіння вітром. У степовій зоні Європейської частини росте ефедра двоколоса, або «кузьмичева трава» (F. distachya) — низький (до 20—30 см), дуже галузястий кущ, з тонкоребристими зеленувато-жов­тими гонами. Насіння має вигляд яскраво-червоної ягоди, яку охоче пої­дають птахи. Молоді гони містять алкалоїд ефедрин, що використовується в медицині.