Біологія » Архив сайта » Клас дводольні

Клас дводольні

0

Автор: admin | Розділ: Вищі рослини | 16-04-2012

Клас дводольні Поділ покритонасінних на дводольні й однодольні в історії система­тики має свої традиції. Відміни між однодольними і дводольними були по­мічені дуже рано. Проте тільки під кінець XVII ст. англійський ботанік Джон Рей уперше надав цій ознаці (наявності однієї або двох сім’ядолей) чіт­ко систематичного значення і поклав її в основу поділу квіткових. Цей поділ закріпився і в більшості наступних як натуральних, так і еволюційних систем аж до наших днів. Правда, в окремих працях з систематики додарвінівського періоду були спроби обійтись без поділу квіткових на два класи за ознакою кількості сім’ядолей. Але з системах таких відомих ботаніків, як Жюссьє і Декандоль, цей поділ зберігся. Зберігся він і у відомих філогене­тичних системах Енглера, Веттштейна, Пулле, Гетчінсона і ін., де однодоль­ні і дводольні фігурують як два класи покритонасінних. З російських систе­матиків цей поділ приймали Горожанкін, Голенкін, а нині — і Тахтаджян. Проти поділу покритонасінних на дводольні й однодольні висловлювались Кузнецов, Козо-Полянський і Гроссгейм. Основне заперечення їх проти поділу покритонасінних зводиться до того, що обидва класи мають ряд спіль­них рис, що між ними немає різкої різниці, а навпаки, є багато перехідних форм.

Ми поділяємо погляд радянського ботаніка Виноградова про те, що обидва класи покритонасінних виникли від спільного предка досить давно і розвивались паралельно і незалежно. Виноградов вважає також, що озна­ки однодольності і дводольності виникли в предкової групи раніше відособ­лення цих двох класів.

Клас дводольних, крім наявності двох сім’ядолей у зародку більшості його представників, має ще такі характерні риси: сітчасте жилкування лист­ків; особливу твірну тканину — камбій, що міститься між ксилемою і флое­мою в стеблі і корені і зумовлює більш або менш тривалий їх ріст у товщи­ну; провідні пучки здебільшого мають циклічне розташування, тоді як в одно­дольних вони найчастіше розміщені безладно; головний корінь, що розви­вається з зародкового корінця, у більшості дводольних зберігається, не відмирає так рано, як в однодольних; квітки в дводольних здебільшого 5-членного або 4-членного типу, тоді як в однодольних вони найчастіше 3-членні. Дводольні охоплюють майже 4/5 усіх покритонасінних, налічують понад 160000 видів, що об’єднуються в 260-270 родин і велике число порядків. У різних системах число порядків різне і коливається від 45 до 75.

Ваш відгук