Біологія » Архив сайта » Порядок кропивоцвіті

Порядок кропивоцвіті

0

Автор: admin | Розділ: Вищі рослини | 20-04-2012

Об’єднує 6 близьких між собою родин, з яких 4 (шовковицеві, коноп­леві, кропивові і в’язові) розглянуто нижче. Рисами примітивної (архаїч­ної) організації цього порядку є такі ознаки, як однопокривність або безпокривність квіток, халазогамія, анемофілія й ін. Деякі систематики трак­тують ці риси не як первинні, примітивні, а як вторинні. Кропивоцвіті зближують тепер не з букоцвітими, а з гамамелідовими. Основним аргумен­том проти зближення з букоцвітими є те, що в останніх зав’язь нижня, а в кропивоцвітих здебільшого верхня.

Родина шовковицевіРодина шовковицеві. Дерева, кущі, рідше трави, з черговими листками і прилистками, які часом дуже розростають­ся. Квітки одностатеві, рослини часом дводомні; оцвітина дво-, шести- або частіше чотиричленна; тичинок 2-6; маточка складається з двох плодо­листків, зав’язь верхня, нижня або напівнижня; плоди — горішки або кіс­тянки, які часто зростаються між собою і з м’ясистою віссю суцвіття у ви­гляді супліддя. Шовковицеві – велика (понад 1500 видів), в основному тропічна, родина обох півкуль. Об’єднує багато цінних, важливих для тропіків, технічних, харчових, текстильних і інших корисних рослин.

Шовковиця (Morus) налічує близько 12 видів, з яких найбільше відома шовковиця біла (М. alba) — дерево до 10-15 м заввишки з лопате­вими листками, родом з Китаю; тут розводять її з давніх часів, листя йде на годівлю шовковичного шовкопряда, супліддя — в їжу. В Європу шовко­виця попала ще на початку нашої ери. На Україні культивується для цілей шовківництва і як приса­дибне дерево.

Фікус (Ficus) — великий тропічний рід, що налічує близько 1000 видів, з яких найбільше відомі такі: кімнатний фікус (F: elastica); на бать­ківщині (Індонезія) це могутнє дерево, з характер­ними дошковидними коренями-підпорками. Баньян, або бенгальський фікус (F. bengalensis), також ро­дом з островів Індонезії. Цікавий тим, що розвиток нової рослини з насінини починається на його ж гілках як епіфіта; повітряні корені, які виникають на епіфіті, розвиваючись, досягають землі, міцні­ють і, наче могутні колони, підтримують величезну крону дерева.

Цікавий з біологічного і з економічного боку інжир, або винна ягода (фіга) (F. сагіса),— неве­лике дерево, родом з Середземномор’я; супліддя грушовидної форми, солодкі, поживні (у в’яленому вигляді дуже смачні). Інжир здавна культивують у Криму і на Кавказі; місцями він дичавіє.

Родина коноплеві. Дводомні рослини з лопатевими або пальчастороздільними листками з прилистками. Квітки дрібні, зібрані у волоті або головки; тичинкові квітки з п’ятироздільною прос­тоюРодина коноплеві оцвітиною з п’ятьма тичинками; маточкові — без оцвітини або з ці­лісною плівчастою оцвітиною, верхньою зав’яззю і двома нитковидними приймочками; плід — горі­шок; зародок у насінині зіг­нутий або згорнутий. Коноп­леві мають тільки два роди — коноплі (Cannabis) і хміль (Humulus); обидва походять з Південної Азії.

Коноплі (С. sativa) — од­норічна рослина до 2-4 м заввишки, яку здавна і ши­роко культивують як пря­дивну і олійну. Чоловічі рос­лини з великими волотями називаються плоскінню, вони нижчі за жіночі і достигають раніше; жіночі звичайно вищі і більш розгалужені, квітки в дрібних головках, у пазу­хах листків. Стебла конопель мають міцні луб’яні волокна, які йдуть на виготовлення вірьовок, полотна, парусини тощо. У насінні міститься до ЗО—35% жирної олії, що йде в їжу і на технічні цілі; макуха йде на годівлю худобі.

Хміль (H. lupulus) — витка багаторічна рослина з жорсткими стеблами до 5—6 м завдовжки. Тичин­кові квітки зібрані у во­лоті, маточкові — в голов­ки; покривні листки при до­стиганні плодів дуже роз­ростаються; тоді суцвіття стають схожими на шишки хвойних. Плоди і луски ши­шок покриті кулястими за­лозками, які містять хме­льову гірку речовину і ефір­ну хмельову олію. Хміль росте дико; його також культивують (на Житомир­щині, Київщині) для потреб пивоварної промисловості. Хмельова гірка речовина надає пиву специфічного смаку.

Родина кропивові. Трави, рідше дерева або кущі з черговими або супротивними листками з прили­стками. Квітки одностатеві, рослини однодомні, рідше дводомні; Родина кропивовіоцвітина чотиричленна; тичинок 4 з загнутими всередину нитками; маточка скла­дається з двох плодолистків, зав’язь верхня, насінний зачаток прямий. Кропивові переважно тропічна родина, що налічує понад 700 видів, з яких тільки деякі види ростуть у північних широтах. У багатьох кропивових розвинуті жалкі волоски і міцні луб’яні волокна.

У нашій флорі найбільше поширені кропива велика, або дводомна (Urti­ca dioica); це багаторічна рослина, що часто зустрічається у нас як бур’ян біля селищ і в засмічених гаях; кропива жалка — однорічний бур’ян у занедбаних садах, на городах і біля садиб.

Родина в’язові. Дерева або (рідше) кущі, з прости­ми, найчастіше несиметричними листками. Квітки в пучках або поодинокі, дрібні, мало виразні, дво- або одностатеві, з простою чотири-, дев’ятичленною оцвітиною; тичинок 4-9; маточка одна, зав’язь верхня. Плід — кістян­ка або сплюснутий крилатий горішок (крилатка).

В’язові об’єднують 15 родів і понад 150 видів, поширених у теплому і помірному кліматі обох півкуль.

У широколистих лісах ростуть як домішка до інших порід в’яз (Ulmus laevis) і ільм (U. scabra) — високі дерева до 30 м висотою. Меншим деревом є берест (U. foliacea), який зустрічається часто в байрачних лісах і перелісках по схилах степових балок. Усі три види в’язових майже скрізь уражує голландська хвороба (графіоз).У садах і парках України часто культивують ще каркас західний, родом з Північної Америки. У лісах Криму (нижній гірський пояс) зустрічається дико каркас голий; плід у каркасів — кістянка.

Ваш відгук