Біологія » Архив сайта » Червона морська зірка

Червона морська зірка

0

Автор: admin | Розділ: Тип голкошкірі | 16-08-2012

Спосіб життя і зовнішня будова. Як і всі голкошкірі, морські зірки живуть у морі. В Балтійському, Каспійському і Чорному мо­рях, де солоність води невелика, вони не можуть жити. Морські зірки повзають по дну недалеко від берега, а під час відпливу часто залишаються під камінням та водоростями.

морська зірка

Тіло червоної морської зірки формою дійсно нагадує п’ятипроменеву зірку. Воно складається з центрального диска і п’яти проме­нів, або рук, що відгалужуються від нього. Жива морська зірка цегляно-червоного, фіолетового або коричневого кольору, між кін­цями рук вона буває завбільшки 10-15 см. У морської зірки верх­ній бік темніший, опуклий, м’який. По всій поверхні її стирчать маленькі вапнякові голочки.  Нижній бік, спрямований до дна, світліший, уздовж кожного променя по ньому проходить жолобок. На нижньому боці всередині центрального диска е ротовий отвір. Крім Толочок, у шкірі нижнього боку зірки є вапнякові пластинки. Вони щільно прилягають одна до одної, а через це нижній бік тва­рини має досить тверду будову. Вапнякові пластинки та голочки становлять скелет зірки, який має головним чином захисне зна­чення.

Водно-судинна система і рух. У морської зірки, як і у інших гол­кошкірих, є водно-судинна система, якої немає у тварин інших типів. Водно-судинна система складається з трубчастих судин, на­повнюваних морською водою. Вода потрапляє в судини через вап­някову ситоподібну пластинку на верхньому боці зірки. У цій плас­тинці є численні дрібні отвори, проходячи через які вода фільтруєть­ся і по короткій трубочці попадає в кільцевий канал у центральному диску. Від кільцевого каналу в кожний промінь ідуть променеві канали.

морська зірка

Уздовж борозенок на нижньому боці променів розміщені числен­ні ніжки. Кожна ніжка має присосок на кінці та мускулисті стінки. Всередині неї проходить канал, сполучений з променевим каналом.

Від тиску води, яка потрапляє по каналах всередину ніжок, вони вирівнюються та витягаються, прикріплюючись присосками до різ­них підводних предметів. За допомогою присосків зірка міцно три­мається на гладких стрімких скелях, на каменях, а в акваріумах — на склі. При стискуванні мускулатури в стінках ніжок вода ви­штовхується назад у канали, ніжки коротшають, але присоски за­лишаються прикріпленими. Тоді тіло зірки підтягується і дуже поволі переміщається з місця на місце.

Живлення. Рот морської зірки веде в короткий стравохід, який відкривається в мішковидний шлунок всередині центрального диска.

Від шлунка в кожний промінь ведуть по два печінкові вирости. Травний сік, який виробляється в них, потрапляє в шлунок, де й від­бувається травлення. Неперетравлені рештки їжі через коротку кишку й задньопрохідний отвір на верхньому боці центрального диска викидаються назовні.

Морські зірки — хижаки, головна їжа їх — молюски. Дрібних молюсків зірки ковтають цілком. Коли здобич така велика, що зірка не може проковтнути її, то вона вивертає свій шлунок через ротовий отвір назовні й оповиває стінками шлунка здобич. Травлення від­бувається тоді вже поза тілом зірки.

Морські зірки дуже ненажерливі й можуть завдавати істотної шкоди промисловим молюскам, наприклад мідіям та устрицям, у місцях їх масового оселення.

Кровообіг. У морської зірки є кровоносна система, що скла­дається з двох кільцевих судин у центральному диску та судин у променях. По кровоносних судинах поживні речовини від стінок шлунка розносяться по всьому тілу зірки. Кров її безбарвна.

морська зірка

Дихання. Морська зірка дихає розчиненим у воді киснем, який просочується в її організм через шкіру і по водно-судинній системі.

Нервова система. Навколо стравоходу розташоване нервове кільце, від якого ведуть нерви до променів. Зірка може розрізняти світло і темноту: на кінчиках її променів розміщені світлочутливі очки. Від яскравого світла зірка ховається в тінь. Органами дотику зірки є ноги. У морської зірки розвинуте чуття нюху, завдяки якому вона розшукує здобич.

Розмноження. Самці морських зірок зовні не відрізняються від самок. Органи розмноження лежать у променях. Яйця та спермато­зоїди кладуться у воду де й відбувається запліднення. Після роз­витку яйця утворюється вкрита війками личинка.

Зовні личинка не схожа на зірку і має двобічну симетрію тіла. Це вказує на походження морських зірок від двобічносиметричних тварин. Якийсь час личинка плаває в товщі води, а потім опускаєть­ся на дно і перетворюється в маленьку морську зірку.

Регенерація у морських зірок розвинута в дуже великій мірі. Навіть з одного відокремленого променя знову може вирости мор­ська зірка.

Ваш відгук