Біологія » Архив сайта » Походження видів сучасних тварин

Походження видів сучасних тварин

0

Автор: admin | Розділ: Еволюція тваринного світу | 30-08-2012

Чарлз ДарвінВеликий біолог Чарлз Дарвін. У стародавні часи і в середні віки панувало вчення про незмінність природи. Вважали, що всі сучасні тварини і рослини завжди були такими самими. Проте на початку XIX ст. стали відомими факти, які свідчили про те, що в далекі часи Земля була населена зовсім іншими тваринами, не схожими або мало схожими на сучасних. Під час розкопок зна­ходили їх рештки у вигляді відбитків і кісток. Прихильники релігії вважали, що вимерлі тварини були пробними, невдалими творін­нями бога. Замість них він створив сучасних тварин, які з того часу існують, не змінюючись. Звичайно, справжніх учених такі «пояснення» не задовольняли. Деякі зоологи — серед них відомий французький учений Ламарк — доводили, що сучасні тварини — це потомки вимерлих, які весь час змінювались під впливом умов зовнішнього середовища. Але як ці умови діяли на тварин, спри­чиняючи їх зміни, ніхто переконливо сказати не міг.

Розв’язав цю загадку природи англійський біолог Чарлз Дарвін. Виклад своєї теорії він почав з опису зміни свійських тварин.

Відмінність між тваринами одного виду. Ми знаємо, що вид — це така група тварин, представники якої мають однакову будову, живуть в межах одного ареалу, ведуть схожий спосіб життя, дають потомство, схоже на батьків, і не утворюють помісей з іншими ви­дами. Але чи всі тварини одного виду зовсім однакові, чи між ними можуть бути відмінності.

Звичайно, кожний з вас не раз бачив табун сизих голубів і, на­певно, звернув увагу на те, що не у всіх птахів однакове оперення. Більшість голубів має рівномірне сизе забарвлення з красивим металевим полиском, але в деяких птахів на крилах видно біле пір’я. Трапляються і рябі голуби. Особливо помітна відмінність у забарвленні, коли табун злітає. Тоді видно оперення нижнього боку крила: сизе, світло-сіре або біле.

У любителів голубів можна побачити незвичайних птахів: чисто білих або, навпаки, зовсім чорних, з великим віялоподібним хвостом — це павичеві голуби. У комірцевих голубів на білій шиї є смуга темного пір’я — комір. Деякі птахи відрізняються не тільки кольором, але й будовою пера. Наприклад, у космачів пір’я на ногах кошлате. Всі ці голуби декоративні. Крім них, е ще спортив­но-гоночні, які відрізняються не стільки зовнішнім виглядом, скіль­ки особливостями польоту. Найбільш відомі турмани, які переки­даються на льоту. Поштові голуби можуть пролітати великі від­стані з швидкістю 70 км за годину. Особливо добре у них розвину­та здатність знаходити шлях до свого голубника, іноді з відстані за кілька сотень кілометрів.

Незважаючи на такі значні відмінності, всі свійські голуби і ди­кий сизий голуб належать до одного виду. Усі вони можуть давати помісі, усі схожі поведінкою: не мостять гнізд на деревах і навіть дуже рідко сідають на гілля. (Наш звичайний лісовий голуб припутень, що належить до іншого виду, на відміну від сизого, се­литься тільки на деревах). Серед потомства свійських голубів іноді з’являються птахи із забарвленням сизого голуба. Звід­ки ж узялися різноманітні свійські голуби? Безперечно, їх вивела людина.

Зміна свійських тварин. Дикі голуби легко приручаються і швидко розмножуються в неволі. Серед численного потомства завжди буває кілька птахів, які хоч трохи відрізняються від своїх батьків (наприклад, мають по кілька білих пір’їн). Утримувати всіх пташенят, звичайно, не можливо, тому господар залишає тіль­ки частину молодих голубів. При цьому, звичайно, вибирають яких-небудь особливих птахів. Можливо, будуть залишені ті голуби, в яких на крилах є білі пір’їни: за ними господар відразу пізнає своїх голубів навіть в польоті. Ми вже знаємо, що ознаки батьків передаються потомству, тому через деякий час всі птахи в голуб­нику матимуть білі пір’їни на крилах. У більшості на кожному крилі буде по одній білій пір’їні, але цілком можливо, що в деяких птахів буде вже по дві або по три. Дві білі пір’їни легше помітити, ніж одну, і господар голубника напевно залишить собі саме цих голубів. Якщо він і надалі вибиратиме і залишатиме собі голубів з білим пір’ям, то незабаром в його голубнику можуть з’явитися зовсім білї птахи.

Хоч білі голуби й належать до того виду, що й дикі сизі, але відрізняються від них зовнішніми ознаками, які показують прина­лежність їх до окремої породи. Усі свійські голуби належать до різних порід, але до одного виду.

Людина вивела багато порід свійських тварин — великої і дріб­ної рогатої худоби, коней, кроликів, курей, качок.

Дуже різноманітні і породи собак: мисливські, службово-сто­рожові, кімнатні. Як же виникли ці породи?

Несвідомий і свідомий штучний добір. Ми вже знаємо, що со­бака став першою свійською твариною. Вважають, що це сталося приблизно. 12 000 років тому. Спочатку людина, мабуть, полювала на собак, як і на інших звірів, для добування їжі. А потім, при­ручивши, собак держала поблизу житла, щоб вони попереджали гавканням про наближення диких звірів. Цих собак майже не годували: вони самі добували собі корм. Більше того, помітивши в зубах у собаки здобич, людина намагалася відібрати її собі. Так собака почав допомагати людині на полюванні. Не всі приру­чені собаки з однаковим успіхом ловили звірів. Одні були добрими мисливцями, інші — поганими. Коли був голод, в першу чергу вбивали поганих собак, а кращих залишали. З їхнього потомства знову відбирали і залишали найкращих. При цьому людина не задумувалася над тим, яке буде потомство цих відібраних собак, і не уявляла собі кінцевих результатів добору. Мета була тільки одна — зберегти доброго помічника на полюванні. Внаслідок через багато поколінь з’явились породисті мисливські собаки, які були набагато кращими від своїх предків. Таким чином, людина зовсім не навмисно, не свідомо сприяла появі порід мислив­ських собак

Зовсім інакше виведено породи різних акваріумних золотих ри­бок. Всі еони штучно виведені із звичайного карася. В цьому ви­падку людина діяла, поставивши перед собою певну мету і перед­бачала кінцевий результат добору, тобто чинила цілком свідомо. Вибираючи карасів з ненормально виряченими очима, вивели породу телескопів. Вуалехвостих вивели завдяки добору риб, які мали особливо великий хвостовий плавець. Яскраві золоті і срібні рибки також були виведені завдяки свідомому штучному добору.

Кожного разу, помітивши в однієї із своїх свійських тварин які-небудь особливо корисні для себе властивості, людина виділяла цю тварину з решти, або, як говорив Дарвін, відбирала її, збері­гала її потомство, якщо воно мало ті самі корисні ознаки. Так були виведені всі породи свійських тварин і сорти культурних рос­лин. І несвідомий і свідомий добір був штучним, тому що робила його людина.

Боротьба за існування і природний добір. Люди піклуються про своїх свійських тварин: годують їх, захищають від негоди і від хижих звірів, лікують. Дикі тварини повинні самі боротися за своє існування. Це зовсім не означає, що маємо на увазі тільки бо­ротьбу за допомогою зубів і кігтів. Важливий не спосіб боротьби, а її результати. Хто вижив, той і переміг. Так, в суворі зими з го­лоду і холоду гине багато птахів, бо набрати більше корму щастить найспритнішим, тим, які першими помітили його, швидше до нього прилетіли. Решта гине.

В боротьбі за існування виживають тільки ті тварини, які краще від інших пристосувались до навколишніх умов, а всі менш пристосовані гинуть. Отже, і тут іде добір, тільки не штучний, а природний, тобто такий, що відбувається в природі без участі людини.

Під впливом природного добору види постійно змінюються, де­далі краще пристосовуючись до навколишніх умов.

До Дарвіна всі спроби довести змінюваність видів і пояснити її причини були невдалими. Дарвін довів, що в світі рослин і тва­рин постійно іде розвиток від нижчих форм до вищих. Книга цього видатного вченого «Походження видів шляхом штучного добору, або виживання вибраних порід в боротьбі за життя» зробила в на­уці справжній переворот.

Ваш відгук