Автор: admin | Розділ: Еволюція тваринного світу | 01-09-2012
Зародження життя. Перші живі істоти мали вигляд дрібненьких слизуватих грудочок, які складалися з білкової речовини. У них не було ні ядер, ні вакуолей, ні інших оформлених частин клітин, але вони могли рости, засвоюючи з навколишнього середовища поживні речовини, і розмножуватися. В процесі природного добору ці первинні організми поступово ускладнювались, і згодом від них пішли перші одноклітинні рослини і тварини.
Головна відмінність між рослинами і тваринами полягає в способі живлення. Зелені рослини здатні самі за допомогою хлорофілу утворювати на світлі з води і вуглекислого газу органічні речовини — вуглеводи, які є для них поживою.
Тварини можуть живитися тільки готовими органічними речовинами рослинного або тваринного походження. Ця відмінність у способі живлення привела до того, що на ранніх етапах розвитку органічного світу виникли тварини і рослини.
Еволюційне дерево. Щоб легше зрозуміти взаємовідносини між групами організмів, можна уявити собі їх розвиток у вигляді розгалуженої схеми, яку звичайно називають еволюційним деревом. На цьому дереві низькоорганізовані істоти розташовані внизу, більш високоорганізовані — вгорі. На схемі еволюційного дерева видно, що рослини відокремились від тварин на дуже ранніх ступенях розвитку. Але такий поділ відбувся не відразу. Спочатку виникли організми, які мали ознаки і рослин, і тварин. Ще й тепер деякі найпростіші (наприклад, зелені евглени) поряд з живленням готовими органічними речовинами здатні до фотосинтезу.
Найпростіші — нижчі із сучасних тварин. У найнижчій частині еволюційного дерева розташовують найпростіших, з найпримітивнішою будовою одноклітинних тварин. Можна припустити, що первісні одноклітинні значною мірою були схожі на сучасних. Це підтверджує зовнішній вигляд давно вимерлих викопних одноклітинних.
Походження багатоклітинних тварин. Багатоклітинні тварини відрізняються від одноклітинних насамперед тим, що їх тіло складається з великої кількості клітин. Проте окремі клітини багатоклітинних іноді своєю будовою схожі на деяких одноклітинних тварин. У ентодермі губок і кишковопорожнинних є джгутикові клітини, схожі на джгутикових одноклітинних, і амебовидні клітини, дуже близькі будовою до амеб. В розвитку кожної багатоклітинної тварини завжди є одноклітинна стадія — яйце. Все це свідчить про походження багатоклітинних тварин від одноклітинних. Тут слід згадати про будову вольвокса.
Вольвокса не можна назвати справжнім багатоклітинним організмом, хоч він і складається з великої кількості клітин. Як відомо, джгутикові найпростіші, з яких складається колонія вольвокса, побудовані в цілому однаково, тоді як в багатоклітинному організмі клітини спеціалізовані і зібрані в тканини. Але завдяки колоніальній будові вольвокс відрізняється від більшості одноклітинних і зближується з багатоклітинними організмами. Отже, вольвокс займає ніби проміжне положення між одноклітинними і багатоклітинними.
Самого вольвокса, звичайно, не можна вважати предком багатоклітинних тварин. Але, мабуть, предками багатоклітинних також були колоніальні найпростіші.
Походження плоских червів. Із двобічносиметричних тварин найпростішу будову мають плоскі черви, об’єднані в окремий тип тварин.
В загальних рисах будова травної системи плоских червів і кишковопорожнинних дуже схожа. І в тих, і в других вона має вигляд сліпо замкнутого мішка з єдиним отвором — ротовим. Кишковопорожнинні характеризуються променевою симетрією тіла, вона добре відповідає сидячому або малорухливому способу життя цих тварин. Можливо, плоскі черви виникли від вимерлих тепер рухливих кишковопорожнинних з дуже розвинутою мускулатурою. У зв’язку з повзанням у цих тварин виникли передні і задні кінці, черевна і спинна сторони. Вони стали двобічносиметричними. Першими з’явилися війчасті черви, а сисуни і ціп’яки виникли пізніше.
Походження круглих червів. Основна ознака круглих червів — наявність порожнини тіла. Припускають, що круглі черви пішли від плоских в результаті утворення цієї порожнини. Одночасно у круглих червів з’явився анальний отвір. Тепер їжа стала рухатися по травній системі в одному напрямку.
Походження кільчастих червів. Важливим моментом в еволюції тварин слід вважати розчленування тіла на сегменти, що привело до виникнення кільчастих червів. Кровоносна система, що також вперше виникла у кільчастих червів, є у всіх більш високоорганізованих типів тварин. Безсумнівно, що давні морські багатощетинкові кільчасті черви були предками членистоногих і молюсків.
Походження членистоногих. Давні членистоногі нагадували морських багатощетинкових червів, але, на відміну від них, мали на кожному кільці тіла пару ніжок, схожих на ніжки членистоногих. Сліди кільчастої будови можна знайти і в будові тіла сучасних членистоногих.
Походження молюсків. Молюски ні зовнішнім виглядом, ні внутрішньою будовою не схожі на кільчастих червів. Однак розвиваються і ті й другі з яйця зовсім однаково; дуже схожі і їх личинки. Це вказує на споріднений зв’язок між кільчастими червами і молюсками.
Походження голкошкірих. Предки голкошкірих були двобічносиметричними. Це доводить будова їх личинок. Променева симетрія голкошкірих не успадкована від кишковопорожнинних, а виникла заново в результаті малорухливого способу життя.
Личинки голкошкірих і нижчі хордові тварини мають дуже схожу будову. ^Розвитком і будовою вони відрізняються від інших сучасних тварин. Тому можна припускати, що предки хордових і голкошкірих були двобічносиметричними організмами, близькими до предків сучасних червів.
Походження хребетних. Дослідження розвитку яйця нижчих хордових тварин (наприклад, ланцетника) свідчить про значну відмінність хордових від перелічених раніше типів тварин, але зближує їх ,з голкошкірими. Встановити послідовність історичного розвитку хребетних тварин легко, оскільки від них збереглося дуже багато викопних решток.
Серед давніх хордових з’явились тварини з парними плавцями. Це були захищені лускою, дуже проворні хижаки, які швидко плавали. У зв’язку з хижацьким способом життя у них розвинулись гострі зуби. Шукаючи і переслідуючи здобич, вони робили швидкі і складні рухи що привело до посиленого розвитку центральної нервової системи і органів чуття. Це й були перші риби, схожі на сучасних акул.
Предки земноводних почали вести напівводяний — напівсухопутний спосіб життя. В результаті цього в них з’явилися легені й ноги.
Походження плазунів пов’язане з тим, що вони почали відкладати яйця на суші. Це дало плазунам порівняно з їх предками земноводними нові вигоди в боротьбі за існування: вони змогли заселяти безводні ділянки суші. -
Найважливіша особливість птахів і ссавців — їх теплокровність. Завдяки сталій температурі тіла, ссавці і птахи можуть жити в найрізноманітніших, в тому числі й дуже суворих, умовах, де не можуть жити ні земноводні, ні плазуни.
Спорідненість людини з тваринами. В загальних рисах будова людського тіла така сама, як і в усіх хребетних. Особливо схожі з людиною ссавці. Довгий час вважали, що схожість ця випадкова. Релігія твердила, що ніякого зв’язку між людиною і тваринами бути не може.
Чарлз Дарвін у книзі «Походження людини» на багатьох фактах довів, що людина не була створена богом, а з’явилася в результаті еволюційного розвитку ссавців. З того часу наука збагатилася ще багатьма доказами походження людини від тварин.
Таким чином, тривалий розвиток органічного світу на Землі завершився появою людини. Маючи розум і здатність трудитися, вона зуміла підкорити собі живу і неживу природу. Взаємовідносини між людьми і дальший розвиток людства підлягають не біологічним, а соціальним законам, з якими ви ознайомитесь, вивчаючи історію.
Людину вже не можна назвати твариною, але своїм походженням вона найтісніше пов’язана з тваринним світом. В цьому ви ще не раз зможете переконатись, вивчаючи в наступному класі будову і життєдіяльність людського тіла.