Біологія » Архив сайта » Морфологічна і анатомічна будова кореня і коренеплодів

Морфологічна і анатомічна будова кореня і коренеплодів

0

Автор: admin | Розділ: Корінь | 19-09-2012

Корінь — це осьовий підземний вегетативний орган рос­лини, на якому ніколи не утворюються листки. Він характеризуєть­ся верхівковим ростом, радіальною будовою і позитивним геотро­пізмом, на ньомубудова кореня розташований кореневий чохлик. Корені досить різноманітні за будовою, походженням, вибагливістю до умов зов­нішнього середовища. За походженням розрізняють головний ко­рінь, бокові і додаткові. Головний корінь завжди утворюється із зародкового корінця насінини. Додаткові утворюються на інших органах: стеблі, листках, цибулинах, кореневищах тощо. Від го­ловного і додаткових коренів відходять бічні першого порядку, з яких, у свою чергу, формуються корені другого порядку, і т. д. Форма коренів досить різноманітна: нитко-, конусо- і веретеноподібна і т. д. Щодо субстрату розрізняють 4 екологічні групи коре­нів: підземні, водяні або плаваючі, повітряні і корені-присоски, або гаусторії.

Сукупність усіх коренів рослини називається кореневою систе­мою. Розрізняють два типи кореневих систем — стрижневу і мич­кувату. Стрижнева має добре розвинений головний корінь, який відрізняється від бічних за розмірами. Мичкувата коренева систе­ма не має головного кореня або він слабко розвинений, а основна маса коренів представлена додатковими або бічними. Стрижнева коренева система характерна для дводольних рослин, мичкувата — для однодольних.

Корінь виконує багато функцій: прикріплює рослину до суб­страту, поглинає розчинені у воді мінеральні речовини і передає їх до стебла і листків, вступає в симбіоз з бульбочковими бакте­ріями і грибами, утворюючи мікоризу. У багатьох рослин корені виконують також ряд додаткових функцій, у зв’язку з чим вони видозмінюються. Видозмінами коренів є запасаючі корені — коре­неплоди (морква, петрушка, хрін), кореневі бульби (жоржини, пшінка), а також ходульні корені, які відходять високо від стебла (у монстери), корені-присоски, якими вони прикріплюються до субстрату (у плюща, фікуса), повітряні корені (у тропічних ор­хідей).

Будова головного, бічних і додаткових коренів однакова і до­сить стала. В корені виділяють такі зони: поділу клітин з корене­вим чохликом, росту, розтягування, всмоктування з кореневими волосками, галуження. Розрізняють первинну і вторинну анато­мічну будову кореня.

Первинна анатомічна будова кореня характерна для однодоль­них рослин. На поперечному зрізі в зоні кореневих волосків роз­різняють два комплекси: первинну кору, вкриту шаром клітин покривної тканини з кореневими волосками — епіблемою, і цент­ральний циліндр. Первинна кора складається з трьох шарів: 1) ек­зодерми — одно- або багаторядного шару клітин, який виконує захисну функцію і приходить на зміну епіблемі; 2) мезодерми — товстого шару клітин паренхімного типу, який виконує поглинальну функцію; 3) ендодерми — внутрішнього шару первинної кори. Клітини ендодерми розташовані в один шар, їхні радіальні і внут­рішня тангентальна стінка підковоподібно потовщені, мертві, скорковілі або здерев’янілі. Серед щільно зімкнених клітин ендодер­ми містяться живі тонкостінні пропускні клітини, крізь які вода з розчиненими речовинами надходить з кори до ксилеми цент­рального циліндра. Усередину від ендодерми розташований цент­ральний циліндр, в якому виділяється зовнішній шар живих клі­тин (перицикл) і радіальний провідний пучок, у якому промені ксилеми чергуються з ділянками флоеми. Перицикл — це твірна тканина, яка складається з одного ряду клітин, з яких утворюють­ся бокові корені, або додаткові бруньки. Між ксилемою і флоемою міститься тонкостінна паренхіма. Промені ксилеми розташовані напроти пропускних клітин.

При вторинній будові кореня, характерній для дводольних рос­лин, що приходить на зміну первинній, також розрізняють корову частину і провідний пучок (центральний циліндр). Перехід до вто­ринної будови завжди пов’язаний з утворенням вторинної меристеми — камбію, який закладається в центральному циліндрі внаслі­док поділу клітин тонкостінної паренхіми, розташованої між ксилемою і флоемою, та частково перициклу. Клітини камбію, діля­чись, відкладають до центру клітини вторинної ксилеми, а до пе­риферії — вторинної флоеми. Крім того, камбій відкладає паренхімні клітини серцевинних променів. Клітини перициклу також діляться і утворюють шар фелогену, внаслідок чого утворюється перидерма. Первинна кора, розташована до периферії від перидерми, відмирає і злущується.

Коренеплоди редьки і моркви також мають вторинну будову, проте запасні поживні речовини у редьки відкладаються в парен­хімі вторинної ксилеми, а у моркви — у паренхімі вторинної флое­ми. Коренеплоди буряка мають третинну будову. В них запасні поживні речовини відкладаються в паренхімі, розташованій між додатковими камбіальними кільцями.

Ваш відгук